Постанова № 72404360, 16.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/75/18Головуючий по 1 інстанції - Пересунько Я.В. Категорія: 19 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Василенко Л.І., Фетісова Т.Л.

за участю секретаря Наконечної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2017 року, ухвалене суддею Пересунько Я.В. у залі Соснівського районного суду м.Черкаси, у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - :

в с т а н о в и л а :

26 травня 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 29072,51 грн. за кредитним договором № б/н 7 вересня 2010 року та судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 7 вересня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, за яким остання отримала кредит у розмірі 3200,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua., складає між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач вказує, що Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № б/н від 7 вересня 2010 року виконав перед ОСОБА_3 в повному обсязі, проте остання неналежним чином виконувала грошові зобов'язання за кредитним договором. Станом на 30 квітня 2017 року заборгованість за кредитним договором № б/н від 7 вересня 2010 року становить 29072,51 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 1423,11 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 22688,80 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 3100,00 грн.; штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1360,60 грн.

В зв`язку з вище зазначеним, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 29072,51 грн. за кредитним договором № б/н від 7 вересня 2010 року та судові витрати.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 7 вересня 2010 року в розмірі 29 072 грн 51 коп. та судові витрати - 1 600 грн. а всього стягнуто 30 672 (тридцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 51 коп.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року заяву адвоката ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2017 року - залишено без задоволення.

14 листопада 2017 року адвокат ОСОБА_3 - ОСОБА_4 оскаржив заочне рішення в загальному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції не було дотримано всіх умов необхідних для проведення заочного розгляду справи, а саме : щодо належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання. Також зазначено, що ПАТ КБ «Приватбанк», звернувшись до суду у травні 2017 року, пропустив строк позовної давності, адже з моменту укладання договору від 7 вересня 2010 року № б/н, пройшло майже 7 років, а право вимагати повернення кредиту у ПАТ КБ «Приватбанк» виникло ще в 2010 році.

Тому просить скасувати заочне рішення прийняте Соснівським районним судом м. Черкаси 21 липня 2017 року у справі №712/6615/17 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 30 672 грн.51 коп. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» - відмовити.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату і час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, позовні вимоги банку є обгрунтованими, оскільки має місце заборгованість відповідача, тому наявні підстави для задоволення вимог позивача.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, оскільки справу розглянуто судом за відсутності відповідача, який не отримав повідомлення про дату та час і місце розгляду справи та такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до ч.3 п.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального прав є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду ( у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України ( в редакції чинній на момент ухвалення заочного рішення) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, всі повідомлення, які направлялися на адресу ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) поверталися на адресу суду, тобто ОСОБА_3 не була повідомлена про розгляд справи належним чином.

Як вбачається із заяви про перегляд заочного рішення, відповідач ОСОБА_3 не отримувала судові повістки про виклик до Соснівського районного суду м. Черкаси у зв`язку з тим, що з грудня 2014 року вона проживає в домоволодінні матері чоловіка - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.

Проживання відповідача за вказаною адресою також вбачається з апеляційної скарги, де зазначено, що ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України (діючого на момент ухвалення заочного рішення) заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилався, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції не було дотримано всіх умов необхідних для проведення заочного розгляду справи, а саме, щодо належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, тому доводи. викладені в апеляційній скарзі в частині щодо неналежного повідомлення відповідача підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Однак, колегія суддів вважає, щодо позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» та доводів апелянта щодо незаконного стягнення грошових коштів з ОСОБА_3, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 7 вересня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № б/н, за яким ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 3200,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Пунктом 1.1.7.12 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до п. 1.1.7.41. «Умов та правил надання банківських послуг» сторони визнали, що Договір дії без обмеження строку.

ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві. (а.с.8)

Відповідно до п.2.1.1.12.6. «Умовами та правилами надання банківських послуг» Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Пунктом 2.1.1.5.5. «Умов та правил надання банківських послуг» визначено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно із п. 2.1.1.5.6. «Умов та правил надання банківських послуг», Клієнт зобов'язується у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг», - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту із врахуванням нарахованих і прострочених відсотків та комісій. Штраф враховується на окремому рахунку і підлягає сплаті у першу чергу.

Згідно із п. 2.1.1.3.3 «Умов та правил надання банківських послуг» Клієнт доручає Банку списувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операції а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг», Боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку вчасності картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашені боргових зобов'язань, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строк платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договір списання).

Пунктами 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6. «Умов та правил надання банківських послуг» визначено, що Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/ н від 7 вересня 2010 року встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не своєчасно та не в повному обсязі проводила погашення по кредиту, відсоткам, а також іншим витратам, що є порушення умов даного договору.(а.с. 5-7)

Станом на 30 квітня 2017 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № б/н від 7 вересня 2010 року становить - 29072,51 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 1423,11 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 22688,80 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 3100,00 грн.; штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 1360,60 грн.

Як вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_3 ( а. с. 5-7) останній раз - 02 вересня 2014 року нею вносились кошти на рахунок банку.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору. За порушення зобов'язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і відшкодування збитків.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин справи (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач виконав свої обов'язки по кредитному договору № б/н від 7 вересня 2010 року перед відповідачем, надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 3200,00 гривень відповідно до умов договору, а відповідач взяті по договору обов'язки не виконала, тіло кредиту, відсотки за користування кредитом та інші витрати відповідно до умов договору не повернула, у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем на загальну суму - 29072,51 гривень.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, суперечить умовам кредитного договору, оскільки відповідно до п.1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року (які є складовою частиною укладеного із ОСОБА_3 кредитного договору) строк позовної давності за вимогами банку про стягнення заборгованості визначено сторонами 50 років (а.с.23).

Як вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_3 ( а. с. 5-7) останній раз 02 вересня 2014 року нею вносились кошти на рахунок банку, а банк звернувся з позовом до суду 26.05. 2017 року. Тому доводи апеляційної скарги про пропущення строку позовної давності є безпідставними, оскільки наявними матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду в межах трьох років строку позовної давності.

Інших доводів, крім пропущення позивачем строку позовної давності для відмови в задоволенні позову, апеляційна скарга не містить, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 піддлягають задоволенню згідно наданого розрахунку банку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням положень ст. ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, в рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, прийняти постанову про задоволення позовних вимог ПАТ КБ »Приватбанк».

Керуючись ст.ст. 35, 258, 268, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 липня 2017 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3. (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 7 вересня 2010 року в розмірі 29 072 грн. 51 коп. та судові витрати - 1600 грн. 00 коп., а всього стягнуто 30 672 (тридцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 51 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Василенко Л.І.

Фетісова Т.Л.

Повний текст постанови виготовлений 26.01.2018 року.