Постанова № 72402579, 20.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1669/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

20 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Ольшанецького Д.В.,

представника відповідача: Могиль Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барська швейна фабрика" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

в вересні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Барська швейна фабрика" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та за обставин викладених в ній просила суд задовольнити її, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що на підставі направлення від 16.06.2017 року № 1139, згідно ст.. 20, п. 77.2 та п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проведено планову невиїзну перевірку ТОВ "Барська швейна фабрика" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2014 року по 31.03.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.03.2017 року.

Результати перевірки оформлені актом № 961/1312/00308577 від 11.07.2017 року, згідно якого встановлено порушення пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: подання податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) з недостовірними відомостями; ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 3464-VI, у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся в сумі 23598,08 грн., у т.ч.: за січень 2015 року - 12603,54 грн., за лютий 2015 року - 10994,54 грн.; п. 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 3464-V, у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний соціальний внесок за період, що перевірявся в сумі 123563,61 грн., у т.ч. за березень 15409,76 грн., за квітень - 16754,41 грн., за травень - 10324,09 грн., за червень 12268,77 грн., за липень - 15771,06 грн., за серпень 15944,21 грн., за вересень - 18618,30 грн., за жовтень - 18473,01 грн.

На підставі висновків акту перевірки у відношенні позивача сформовано податкове повідомлення-рішення № 0017391312 від 28.07.2017 року, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 510 грн. з податку на доходи фізичних осіб, рішення № 0017411312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 147161,69 грн. та штрафні санкції в розмірі 73580,85 грн., та податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2017 року № Ю-0017401313, яким позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 147161,69 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями ГУ ДФС у Вінницькій області, позивач 11.08.2017 року оскаржив їх до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 13.09.2017 року № 20393/6/99-99-11-02-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням вищестоящого податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови виходив з часткової доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що за наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт 961/1312/00308577 від 11.07.2017 року, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Перевіркою дотримання обов'язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей, встановлено порушення пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та п. 3.2 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), а саме: при поданні податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за 2 кв. 2014 року, 3 кв. 2014 року, 1 кв. 2015 року, 4 кв. 2015 року, 2 кв. 2016 року, 4 кв. 2016 року, 1 кв. 2017 року допущено помилки в податкових номерах громадян, які отримували доходи від надання в оренду земельної частки (паю) (код помилки "77" податковий номер фізичної особи закрито в зв'язку з повідомленням про смерть, "99" податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО).

Відповідно до пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Барська швейна фабрика" під час заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) допущено помилки щодо податкових номерів фізичних осіб-підприємців податкові, номери яких закриті у зв'язку із відміткою про смерть. Крім того, позивачем зазначено податкові номери фізичних осіб-підприємців, які є недійсними. Вказані особи отримували доходи від надання в оренду земельної частки (паю).

Згідно п.п. 2.1, 2.3 наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - Наказ № 4) податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Податковий розрахунок подається до контролюючих органів за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до контролюючого органу за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Подання податкового розрахунку засобами електронного зв'язку в електронній формі здійснюється відповідно до порядку підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Пунктом 4.1. Наказу № 4 встановлено, що коригування поданого і прийнятого податкових розрахунків проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом (повідомлення щодо допущених помилок у податкових розрахунках за формою 1ДФ J 1490502).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем подавались до контролюючого органу коригування податкових розрахунків.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, платник податків зобов'язаний належним чином вести облік доходів і витрат, на підставі первинних документів з перевіреними даними, в тому числі і щодо своїх контрагентів.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 28.07.2017 року № 0017391312 прийняте відповідачем правомірно та скасуванню не підлягає.

Окрім того, при перевірці повноти відображення сум нарахованої заробітної плати особам, які працюють на умовах трудового договору, на які нараховується єдиний внесок встановлено наступне: відповідно до карток особових рахунків встановлено, що заробітна плата нараховувалась фізичним особам (не включаючи осіб, які мають статус інвалідів відповідно до закону) за основним місцем роботи, які працювали повний календарний місяць (не перебували у відпустці, не перебували на лікарняному, не перебували на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами) у розмірі, що не перевищує мінімальної заробітної плати встановленої законом на місяць, за який отримано дохід.

Відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При цьому, ТОВ "Барська швейна фабрика" у січні 2015 року та лютому 2015 року розраховувала суми єдиного внеску, як добуток нарахованої заробітної плати (без розрахунку додаткової бази нарахування до мінімальної заробітної плати) та ставки єдиного внеску 37,06 %.

Враховуючи вищезазначене платником порушено частину 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ, в результаті чого занижено базу нарахування єдиного внеску, при нарахуванні заробітної плати особам, які працюють на умовах трудового договору в загальній сумі 63675,34 грн., у т.ч.: за січень занижено на 34008,48 грн., за лютий занижено на 29666,86 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, встановлено, що Єдиний соціальний внесок нараховувався на суми заробітної плати за березень - грудень 2015 року з урахуванням понижуючого коефіцієнта, враховуючи положення п. 9-5 розділу VIII Закону 2464. Понижуючий коефіцієнт застосовувався до нарахованої заробітної плати (за виключенням нарахованої заробітної плати та лікарняних інвалідам) та до допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Дані про застосування понижуючого коефіцієнта відображені платником у звітності за відповідні періоди. При поданні звітів за березень - серпень 2015 року, понижуючий коефіцієнт був не вірно розрахований.

Проте, при поданні звітності за листопад 2015 року платником перераховано понижуючий коефіцієнт за березень - серпень 2015 року та донараховано суми єдиного соціального внеску. Після перерахунку понижуючий коефіцієнт становив : березень 2015 року - 0,461, квітень 2015 року - 0,451, травень 2015 року - 0,479, червень 2015року - 0,471, липень 2015 року, - 0,429, серпень 2015 року - 0,429. З вересня по грудень 2015 року коефіцієнт розрахований вірно і становив 0,400.

Відтак, ТОВ "Барська швейна фабрика", не мало право на застосування понижуючого коефіцієнта у березні - жовтні 2015 року, оскільки відповідно до наданих особових карток, TOB "Барська швейна фабрика" за березень - жовтень 2015 р. нараховувала заробітну плату фізичним особам, у розмірі, що не перевищувала розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не враховуючи інвалідів, осіб, яким виплачувались лікарняні та відпускні.

Відтак, податковий орган дійшов висновку, що платником порушено п. 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, а саме: неправомірне застосування понижуючого коефіцієнта, що призвело до невірного визначення сум єдиного соціального внеску, нарахованого на заробітну плату особам, які працюють на умовах трудового договору, в результаті чого платником занижено нараховані суми єдиного соціального внеску за березень - жовтень 2015 р. в загальній сумі 123563,61 грн., у т. ч. за березень занижено 15409,76 грн., за квітень - 16754,41 грн., за травень - 10324,09 грн., за червень - 12268,77 грн., за липень - 15771,06 грн., за серпень - 15944,21 грн., за вересень - 18618,30 грн., за жовтень - 18473,01 грн.

Також, перевіркою встановлено заниження нарахованих сум єдиного внеску в розмірі 37,06% на суми нарахованої заробітної плати у січні-лютому 2015 року в загальній сумі 23598,08 гри., у т.ч.: за січень 2015 року занижено 12603,54 грн., за лютий 2015 року занижено 10994,54 грн., у зв'язку із заниженням додаткової бази нарахування.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі по тексту Закон України № 2464-VI) позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частина 8 ст. 9 Закону України № 2464-VІ передбачає, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

З 13 березня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02 березня 2015 року N 219-VIII.

Цим Законом доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пунктом 9-5, яким, з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці, передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску.

Згідно п. 9-5 Розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Отже, можливість застосування понижуючого коефіцієнта обумовлена виконанням товариством виключно наведених вище вимог, інших вимог законодавством не встановлено. Відтак, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, то коефіцієнт не застосовується тільки до суми різниці між мінімальною заробітною платою і фактично нарахованою заробітною платою (оскільки така різниця не може вважатися заробітною платою). Обмежень для застосування понижуючого коефіцієнту для інших сум нарахованої заробітної плати не передбачено.

Аналогічного правового висновку дійшла колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 13.09.2017 року справа № 826/14067/16 (К/800/20862/17).

Матеріалами справи встановлено, що при поданні позивачем звітів за березень-серпень 2015 року понижуючий коефіцієнт був невірно розрахований. Проте при поданні звітності за листопад 2015 року платником перераховано понижуючий коефіцієнт за березень-серпень 2015 року та донараховано суми єдиного соціального внеску.

Після перерахунку понижуючий коефіцієнт становив: за березень 2015 року - 0,461, квітень 2015 року - 0,451, травень 2015 року 0,479, червень 2015 року 0,471, липень 2015 року - 0,429, серпень 2015 року - 0,429. З вересня по грудень 2015 року понижуючий коефіцієнт розрахований правильно і становив 0,400, що також підтверджується перерахунком понижуючого коефіцієнту по ЄСВ за березень-грудень 2015 року (а.с. 121).

Також платником податків вказано різницю донарахування ЄСВ в сумі 5144 грн., на яку було занижено сплату ЄСВ, у зв'язку із невірним застосуванням понижуючого коефіцієнту. Вказана сума також не заперечується відповідачем, однак не врахована під час прийняття оскаржуваного рішення та вимоги.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач правильно застосував понижуючий коефіцієнт за березень-грудень 2015 року. Дані твердження не заперечувались під час судового засідання представником відповідача.

Однак, судом було встановлено, що позивачем було занижено нараховані суми єдиного внеску в розмірі 37,06 % на суми нарахованої заробітної плати у січні-лютому 2015 р. в загальній сумі 23598,08 грн, у т.ч.: за січень 2015 р. занижено 12603,54 грн., за лютий 2015 р. занижено 10994,54 грн, у зв'язку із заниженням додаткової бази нарахування.

Оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2017 р. встановлює сплату недоїмки в сумі 147161,69 грн, а під час судового засідання встановлено заниження позивачем нарахованої суми єдиного внеску в сумі 23598,08 (за січень-лютий 2015 р.), колегія суддів приходить до висновку про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату (боргу) недоїмки № Ю-0017401312 від 28.07.2017 р. в сумі 123 563,61 грн.

Так, відповідно до п. 122.1 ст. 122 ПК України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Оскільки вищезазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0017401312 від 28.07.2017 р. скасовано в сумі 123 563,61 грн, відтак рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області № 0017411312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску підлягає скасуванню в сумі 61781,81 грн.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Барська швейна фабрика" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2017 р. № Ю-0017401312 в сумі 123563,61.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області від 28.07.2017 року № 0017411312 в сумі 61781,81 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 лютого 2018 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Совгира Д. І. Драчук Т. О.