Рішення № 72402558, 15.02.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1045/18

Справа №754/8367/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації «Благодійний фонд Семена Семенченка» про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсними свідоцтва України на знак для товарів і послуг, мотивуючи свої вимоги тим, що у квітні 2014 року позивач - українських художник ОСОБА_1 створив збірку творів образотворчого мистецтва ІНФОРМАЦІЯ_1». 21.08.2015 року між ОСОБА_1 та БО «Благодійний фонд допомоги батальйону «Донбас» було укладено Договір № 1 про передачу (відчуження) майнових прав, який був зареєстрований рішенням Державної служби інтелектуальної власності від 05.11.2015 року, відповідно до якого, усі майнові авторські права на збірку товарів образотворчого мистецтва ІНФОРМАЦІЯ_1» були повністю передані БО «Благодійний фонд допомоги батальйону «Донбас». 10.08.2016 року було зареєстровано знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 (заявка № m201508729, дата подання 12.06.2015 року), в якому протиправно використано твір образотворчого мистецтва із «ІНФОРМАЦІЯ_1». Однак, позивач вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки подання на реєстрацію знаку для товарів і послуг було здійснено без відома власника відповідного знаку - позивача. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 зареєстроване на ім'я БО «БФ Семена Семенченка» за заявкою № m201508729, дата подання 12.06.2015 року, відносно всього зареєстрованого переліку товарів.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у своїй заяві останній просить розглядати справу в їх відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з′явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у його відсутність, за наявних у справі матеріалів.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що у квітні 2014 року позивач - українських художник ОСОБА_1 створив збірку творів образотворчого мистецтва ІНФОРМАЦІЯ_1».

21.08.2015 року між ОСОБА_1 та БО «Благодійний фонд допомоги батальйону «Донбас» було укладено Договір № 1 про передачу (відчуження) майнових прав, який був зареєстрований рішенням Державної служби інтелектуальної власності від 05.11.2015 року, відповідно до якого, усі майнові авторські права на збірку товарів образотворчого мистецтва ІНФОРМАЦІЯ_1» були повністю передані БО «Благодійний фонд допомоги батальйону «Донбас».

10.08.2016 року було зареєстровано знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 (заявка № m201508729, дата подання 12.06.2015 року), в якому використано твір образотворчого мистецтва із «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується витягом з сайту БД «Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетеня «Промислова власність».

В своїх позовних вимогах позивач зазначає про те, що використано його твір образотворчого мистецтва без його відома та дозволу, що суперечить Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Згідно з статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.

Статтею 437 ЦК України передбачено, що авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Відповідно до положень статті 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Тобто, підсумовуючи викладене вище, суд приходить до переконливого висновку, що майнові права автора передаються іншим особам виключно ним самим на підставі авторського договору.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" а на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

- промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

- назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

- прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі:

а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено права інших осіб (автора ОСОБА_1.) при поданні заявки на видачу свідоцтва, оскільки на час подачі заявки - 12.06.2015 року, всі майнові права автора на твір образотворчого мистецтва із «ІНФОРМАЦІЯ_1» належали позивачу ОСОБА_1, а тому подання заявки на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг грубо порушує вимоги ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та ЗУ «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки факт порушення прав позивача при поданні відповідачем заявки на видачу свідоцтва знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та був обґрунтований належними доказами сторони позивача, а тому свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. 437, 440, 443 ЦК України, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Законом України «Про авторське право і суміжні права», -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Благодійної організації «Благодійний фонд Семена Семенченка» про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 зареєстроване на ім'я Благодійної організації «Благодійний фонд Семена Семенченка» за заявкою № m201508729, дата подання 12.06.2015 року, відносно всього зареєстрованого переліку товарів

Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд Семена Семенченка» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: