Постанова № 72402513, 20.02.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа № 922/3069/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

прокурора - Ногіної О.М. (посвідчення № 032167 від 11.02.2015)

представник позивача - не з'явився

представника відповідача-1 - ОСОБА_1 (довіреність № 01-32/2062 від 01.08.2017)

представник відповідача-2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. № 3855 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2017 у справі № 922/3069/17 (суддя Байбак О.І.; повне рішення складено 01.11.2017)

за позовом Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури, м. Чугуїв в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області

до 1) Зміївської районної державної адміністрації;

2) Фермерського господарства «Альянс», м. Зміїв

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, -

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури, м. Чугуїв, Харківська обл. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Зміївської районної державної адміністрації, м. Зміїв, Харківська обл.; 2) Фермерського господарства «Альянс», с. Роздольне, Зміївський р.-н, Харківська обл. в якій просив суд: 1) визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації «Про надання дозволу фермерському господарству «Альянс» на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки (малопродуктивні землі частки (паї) реформованого КСП «Таранівка») для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» № 271 від 26.07.2010; 2) визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки (малопродуктивні землі частки (паї) реформованого КСП «Таранівка») фермерському господарству «Альянс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Таранівської сільської ради» № 120 від 12.04.2013.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.10.2017 у справі №922/3069/17 в позові відмовлено, у зв’язку з пропуском прокурором строку позовної давності.

Заступником прокурора Харківської області подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у даній справі, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2017 у справі № 922/3069/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі, а судові витрати відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, оскільки в даному випадку відсутні підстави для застосування наслідків, встановлених частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України. В апеляційній скарзі Заступник прокурора Харківської області також просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 поновлено Заступнику прокурора Харківської області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2017 у справі № 922/3069/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2017 у справі № 922/3069/17.

Зміївська районна державна адміністрація (відповідач-1) надала відзив на апеляційну скаргу (вх. № 370 від 12.01.2018), в якому з викладеними обставинами у апеляційній скарзі прокурора повністю погоджується, оскільки вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2017 у даній справі прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, оскільки в даному випадку відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідач-1 просить суд апеляційної інстанції врахувати позицію Зміївської районної державної адміністрації Харківської області при вирішенні даної справи.

Позивач також надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 874 від 24.01.2018), в якому вважає апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області обґрунтованою, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не мало змоги довідатись про порушення прав та інтересів держави спірними розпорядженнями Зміївської РДА раніше, ніж отримало відповідні повноваження зі здійснення державного нагляду (контролю), а саме з 30.11.2016 згідно Розпорядження КМУ № 910-р «Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», яким на Держгеокадастр та його територіальні органи покладено повноваження зі здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

24.01.2018 Фермерським господарством «Альянс» на адресу суду направлено відзив на апеляційну скаргу прокурора (вх. № 961 від 26.01.2018), в якому відповідач-2 вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою і просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 справа № 922/3069/17 призначена до апеляційного розгляду на 20.02.2018 об 11:30 год.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання 20.02.2018 не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У справі наявні повідомлення про вручення позивачу та відповідачу-2 копій ухвали суду від 25.01.2018 про призначення справи до розгляду (том 1 аркуші справи 215, 218).

Причини неявки в судове засідання 20.02.2018 представників позивача та відповідача-2 суду апеляційної інстанції невідомі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач та відповідач-2 були належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи, їх явка у судове засідання 20.02.2018 не визнавалася обов’язковою, клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, а в матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог частин першої, другої та п’ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі обґрунтував необхідність такого звернення нижченаведеним.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладена функція представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Частиною шостою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017, чинній станом на день пред’явлення позову у даній справі), господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № Зрн-/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 118 Конституції України передбачено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Згідно положень статті 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» основоположними принципами діяльності місцевих адміністрацій є зокрема принцип законності та відповідальності перед державою за свою діяльність.

Згідно приписів статті 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законами України, актами Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.

Частиною третьою статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» унормовано, що розпорядження голови державної адміністрації, які суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Як зазначає прокурор, в даному випадку, порушення інтересів держави полягає в недотриманні Зміївською районною державною адміністрацією вищевказаних вимог законодавства, при прийнятті Розпоряджень від 26.07.2010 № 271 та від 12.04.2013 № 120, чим підривається авторитет держави в особі місцевих органів виконавчої влади, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Оскільки, держава відповідно до Конституції України відповідає перед людиною за свою діяльність і має своїм головним обов'язком утверджувати та забезпечувати права і свободи людини, тому місцева державна адміністрація зобов'язана відповідально ставитися до виконання своїх обов'язків із забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку території та реалізації державної політики у визначених законодавством сферах управління. Остання зобов’язання діяти на засадах законності, керуючись у своїй діяльності Конституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України та іншими актами законодавства, а також органів виконавчої влади вищого рівня.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до абз. 8 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.09.2014 №442 ліквідовано Державну інспекцію сільського господарства, а функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладено на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Абзацом 2 пункту 3 зазначеної постанови на Міністерство аграрної політики та продовольства покладено функції із забезпечення формування державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпункту 25 пункту 4 даного Положення Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Окрім цього, згідно з підпунктом 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17.11.2016, Головне управління Держгеокадастру в області здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Однак, як зазначає прокурор, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області до цього часу не вжито заходів щодо усунення порушень вимог вищевказаного законодавства у діяльності Зміївської районної державної адміністрації у зв’язку з прийняттям оскаржуваних розпоряджень.

Розглянувши зазначені доводи, суд першої інстанції визначився, що вони можуть бути підставами для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області.

При розгляді справи по суті судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Зміївської районної державної адміністрації від 26.07.2010 № 271 «Про надання дозволу фермерському господарству «Альянс» на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП «Таранівка») для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідачу-2 - Фермерському господарству «Альянс» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки площею 236,9115 га. Зобов'язано ФГ «Альянс» замовити розробку технічної документації із землеустрою та подати її на розгляд до райдержадміністрації.

У відповідності до положень статті 185 Земельного кодексу України, а також на виконання Розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 26.07.2010 № 271, в межах строку, передбаченого частиною 11 статті 151 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Фермерським господарством «Альянс» було розроблено технічну документацію із землеустрою та подано її на розгляд та затвердження до Зміївської районної державної адміністрації.

В подальшому, Розпорядженням голови Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.2013 № 120 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП «Таранівка») Фермерському господарству «Альянс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Таранівської сільської ради», поданий проект землеустрою - затверджено, надано останньому в тимчасове користування на умовах оренди земельні ділянки загальною площею 235,3906 га, в тому числі 235,3906 га ріллі (не витребувані малопродуктивні землі частки (паї) приватна власність членів реформованого КСП «Таранівка»), які підлягають консервації шляхом залуження земель на території Таранівської сільської ради за межами населених пунктів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років. Запропоновано Фермерському господарству «Альянс» у місячний термін з дня прийняття розпорядження звернутися до райдержадміністрації для укладення договору оренди земельних ділянок.

У строки, визначені у Розпорядженні від 12.04.2013 № 120 Фермерське господарство «Альянс» звернулося до Зміївської районної державної адміністрації з пропозицією щодо укладення договору оренди земельних ділянок, але остання його повідомила, що відповідно до статті 206 Земельного кодексу України та Розділу XIII Податкового кодексу України використання землі в Україні є платне. Плата за землю може справлятися у вигляді орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Натомість, оскільки, технічна документація з нормативно - грошової оцінки земельних ділянок, на підставі якої розраховується розмір орендної плати за землі, ще не затверджена, відповідач не може укласти вказаний договір.

В липні 2015 року Фермерське господарство «Альянс» звернулося до Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/4437/15 з позовною заявою про спонукання Зміївської районної державної адміністрації до укладення договору оренди земельних ділянок (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП «Таранівка», розташованих та території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, кадастрові номери 6321786000:01:01:000:0829-6321786000:01:000:0835; 6321786000:01:000:0836 - 6321786000:01:000:0848; 6321786000:01:029:0001) та про зобов'язання передати їх за актом-приймання передачі.

Позовні вимоги у справі № 922/4437/15 були обґрунтовані невиконанням Зміївською районною державною адміністрацією розпорядження свого голови від 12.04.2013 №120.

Рішенням господарського суду від 20.07.2016 по справі № 922/4437/15 в задоволенні позову Фермерського господарства «Альянс» до Зміївської районної державної адміністрації про спонукання до укладення договору оренди земельних ділянок відмовлено. Дане рішення не оскаржене та набрало законної сили.

Як свідчить зазначене судове рішення, підставами для його прийняття стало те, що розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 26.07.2010 № 271 та розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.04.2013 № 120 були винесені з перевищенням повноважень, оскільки районна державна адміністрація не має повноважень розпоряджатися деградованими, малопродуктивними землями. З урахуванням викладеного, судом зроблено висновок про відсутність підстав для застосування зазначених розпоряджень, та як наслідок, відсутність правових підстав щодо укладання договорів оренди даної категорії земель.

При зверненні до суду із позовом у даній справі № 922/3069/17 прокурор посилаючись на те, що розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 26.07.2010 № 271 та від 12.04.2013 № 120 суперечать положенням статей 17, 116, 124 Земельного кодексу України, статті 2-5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», статей 1, 51 Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про меліорацію», що також було встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 20.07.2016 по справі № 922/4437/15, просив суд зазначені розпорядження визнати незаконними та скасувати.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд першої інстанції виходив з того, що спірним розпорядженням голови Зміївської районної державної адміністрації від 26.07.2010 № 271 ФГ «Альянс» було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки площею 236,9115 га, в т.ч. 236,9115 га ріллі (невитребувані малопродуктивні земельні частки (паї) приватна власність членів реформованого КСП «Таранівка»), які підлягають консервації шляхом залуження земель на території Таранівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При цьому, іншим спірним розпорядженням голови Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.2013 № 120 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП «Таранівка») для ведення товарного сільськогосподарського виробництва фермерському господарству «Альянс» на території Таранівської сільської ради за межами населених пунктів та надано в тимчасове користування на умовах оренди земельні ділянки загальною площею 235,3906 га, в т.ч. 235,3906 га ріллі (невитребувані малопродуктивні земельні частки (паї) приватна власність членів реформованого КСП «Таранівка»), які підлягають консервації шляхом залуження земель на території Таранівської сільської ради за межами населених пунктів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 49 років.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа відділу Держземагентства у Зміївському районі від 27.08.2015 № 01-15/1503 (який в т.ч. містяться в матеріалах справи № 922/4437/15 та був досліджений судом при прийнятті рішення від 20.07.2016) земельні ділянки площею 438,3676 га ріллі до моменту розробки проекту (шляхом залуження) залишені у власності для подальшого перерозподілу між угіддями (сіножатті та пасовища).

Поряд з цим, згідно довідок з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 04.07.2013 №№01-15/2010, 01-15/2012, 01-15/2016, виданих відділом Держземагентства у Зміївському районі (які в т.ч. містяться в матеріалах справи № 922/4437/15 та були досліджені судом при прийнятті рішення від 20.07.2016), земельні ділянки на які надається дозвіл на розробку технічної документації відносяться до деградованих, малопродуктивних земель, що підлягають консервації шляхом залуження з земельних часток (паїв) членів КСП «Таранівка», приватна власність.

Відповідно до Протоколу загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП «Таранівка» від 17.06.2006 та розпорядження Зміївської райдержадміністрації від 09.08.2006 № 621, яким затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Таранівка», спірні земельні ділянки загальною площею 438,3676 га, між громадянами (членами КСП) не розподілялися (не розпайовувались) та виключені із паювання, як деградовані та малопродуктивні землі, що підлягають консервації шляхом залуження.

Крім того, згідно з інформацією відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області від 24.02.2017 №10-20.20-0.2-361/2-17, земельні ділянки загальною площею 235,3906 га, відповідно до державної статистичної звітності (ф.6-ЗЕМ) обліковуються як приватна власність членів реформованого КСП «Таранівка», які підлягають консервації шляхом залуження земель, з послідуючим розподілом між власниками сертифікатів членів КСП «Таранівка».

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до статті 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)» із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу виключаються деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації.

Частиною другою статті 171 Земельного кодексу України до малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Згідно з частиною другою статті 172 Земельного кодексу України встановлено, що консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

Відповідно до Закону України «Про охорону земель» консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залучення або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням та до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04.02.2004 № 122 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

На підставі аналізу наведених обставин та норм чинного законодавства, суд першої інстанції визначився, що статус не витребуваних, нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок, проте, дані земельні ділянки між власниками земельних часток (паїв) реформованого КСП «Таранівка» не розподілялися.

В акті перевірки Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 25.03.2016 № 9 щодо дотримання вимог земельного законодавства районною державною адміністрацією зазначено, що надання деградованих малопродуктивних земель, які підлягають консервації, для ведення сільськогосподарського виробництва є недоцільним, суперечить Земельному кодексу України та Закону України «Про охорону земель».

Враховуючи сукупність вказаних обставин та наданих на їх підтвердження доказів, проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 26.07.2010 № 271 та від 12.04.2013 № 120, які є предметом даного судового розгляду, винесені з перевищенням повноважень, оскільки районна державна адміністрація не має повноважень розпоряджатися деградованими, малопродуктивними землями. Крім того, ці розпорядження прийняті з порушенням вимог статей 17, 116, 124 Земельного кодексу України, статті 2-5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», статей 1, 51 Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про меліорацію», як про це зазначив прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі.

Водночас, відповідачем-2 до прийняття рішення у справі було заявлено про застосування до вимог прокурора наслідків спливу строку позовної давності.

У позовній заяві прокурор зазначив, що на момент прийняття Зміївською РДА спірних розпоряджень Головне управління Держгеокадастру в області не було уповноважене на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, тому не володіло інформацією щодо переданих Зміївською районною державною адміністрацією в користування земельних ділянок зазначеної категорії.

При розгляді справи у суді першої інстанції прокурор зазначив, що перебіг позовної давності щодо відповідних вимог почав свій відлік з 17.08.2017, тобто з того часу, коли він дізнався про наявність спірних розпоряджень, що в свою чергу мало лише в ході проведення досудового розслідування з підстав самовільного зайняття відповідачем-2 земельної ділянки площею 235 га, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис № 12016220300000844 від 14.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме, після направлення 17.08.2017 ФГ «Альянс» на адресу прокуратури відповідних документів.

Однак приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, тому застосував позовну давність та відмовив у задоволенні позову.

Вказаний висновок суду першої інстанції ґрунтується на тому, що прокурор в процесі виконання покладених на нього функцій не був позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом у визначений законом строк позовної давності, та в разі наявності відповідних обставин звернутися до суду в інтересах іншого державного органу, який станом на час існування спірних правовідносин був наділений повноваженнями на розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, або без визначення такого органу.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що листом від 10.01.2012 № 01-24/88 на запит прокуратури Зміївського району Зміївською районною державною адміністрацією були надані реєстри розпоряджень голови районної державної адміністрації з питань землеустрою, в тому числі і реєстр за 2010 рік, в якому зазначалось й спірне розпорядження від 26.07.2010 № 271.

Також, листом від 16.09.2013 № 01-32/2762 Зміївської районної державної адміністрації на запит прокуратури Зміївського району було надано інформацію щодо відведених протягом 2011-2013 років земель сільськогосподарського призначення у власність та у користування. У вказаній інформації зазначалося розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.2013 № 120.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що строк позовної давності щодо вимог про оскарження зазначених розпоряджень прокурором почав свій відлік з моменту отримання цих листів останнім, оскільки органи прокуратури з моменту їх отримання були обізнані про прийняття оскаржуваних розпоряджень від 26.07.2010 № 271 та від 12.04.2013 № 120, і, як наслідок, органи прокуратури могли вчинити відповідні дії щодо оскарження зазначених розпоряджень в судовому порядку в межах строку позовної давності, проте відповідних дій з невідомих причин не вчинили.

Висновок суду першої інстанції про безпідставний пропуск прокурором при зверненні до суду строку позовної давності щодо оскарження спірних розпоряджень голови Зміївської районної державної адміністрації вмотивовано тим, що у прокуратури була наявна можливість вжити заходів щодо оскарження спірних розпоряджень, оскільки Зміївською районною державною адміністрацією регулярно виконувалися вимоги Прокуратури щодо надання відповідної інформації.

Відповідно до положень частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування наслідків, встановлених частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, оскільки в матеріалах справи наявні пояснення представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо обізнаності про вищевказані порушення вимог законодавства безпосередньо після направлення прокуратурою у вересні 2017 року повідомлення в порядку частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази обізнаності позивача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про прийняття Зміївською райдержадміністрацією спірних розпоряджень із порушенням вимог Земельного кодексу України. Таким чином, прокурор вважає, що перебіг позовної давності, у межах якого прокурор мав право звернутися до суду за захистом свого права, розпочався у вересні 2017 року.

Крім того, прокурор вважає, що направлення «реєстрів розпоряджень Зміївської РДА» та «інформації щодо відведених у 2011-2013 роках земель с/г призначення» до органів прокуратури не свідчить про обізнаність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та прокурора, який подав позовну заяву, про прийняття спірних рішень та передачу земельних ділянок у користування ФГ «Альянс». Також прокурор зазначив про відсутність інформації про вказані розпорядження в Головному управлінні Держгеокадастру у Харківській області, а також про те, що Головне управління не мало правових підстав та мотивів вивчати рішення райдержадміністрації на предмет законності, так як наслідки передбачені спірним розпорядженням не наступили, земельні ділянки не були передані відповідачу-2. Головне управління як юридична особа утворена лише у травні 2015 року, а тому не приймало будь якої участі в прийнятті спірних розпоряджень Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області та теоретично могло дізнатися про нього починаючи з 2015 року.

Однак вказані аргументи скаржника колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються та не можуть бути підставами для скасування прийнятого у даній справі рішення, з огляду на нижченаведене.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що для правильного вирішення спору у даній справі необхідним є: з’ясування правових підстав для визнання оспорюваних розпоряджень незаконними, а також встановлення факту порушення у зв'язку з виданням цих розпоряджень прав та охоронюваних законом інтересів Держави, що має наслідком їх скасування, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права, на захист якого подано позов.

Згідно частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 зазначеного Кодексу).

Згідно положень статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні« встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність прокурором того факту, що Розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 26.07.2010 № 271 та від 12.04.2013 № 120, прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, але прокурором не доведено наявність обов’язкових умов для їх скасування в судовому порядку.

Так, перше Розпорядження від 26.07.2010 № 271, яке є предметом спору у даній справі, вичерпало свою дію внаслідок його виконання.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням голови Зміївської районної державної адміністрації від 26.07.2010 № 271 відповідачу-2 – Фермерському господарству «Альянс» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки площею 236,9115 га. Зобов'язано голову ФГ «Альянс» - ОСОБА_2 замовити розробку технічної документації із землеустрою та подати її на розгляд до райдержадміністрації.

За всіма обставинами справи та поданими суду доказами це розпорядження видане з порушенням вимог чинного земельного законодавства, однак, маючи характер дозволу, воно вже виконане шляхом розроблення Фермерським господарством «Альянс» технічної документації із землеустрою та поданням її на розгляд і затвердження до Зміївської районної державної адміністрації.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 Цивільного кодексу України, статей 78, 116, 122 Земельного кодексу України, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин, а відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Під час апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції також з’ясовано, що інше Розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.2013 № 120, яким Фермерському господарству «Альянс» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП «Таранівка») для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Таранівської сільської ради, взагалі не було виконано.

Передбачені цим Розпорядженням наслідки не настали, а обумовлені ним земельні ділянки в платне орендне користування відповідачу-2 не передані.

Відповідні договори оренди на виконання Розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.2013 № 120 не укладені та в установленому порядку не зареєстровані.

Між тим, Фермерське господарство «Альянс» зверталося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою у справі № 922/4437/15 про спонукання Зміївської районної державної адміністрації до укладення договору оренди земельних ділянок (малопродуктивні земельні частки (паї) реформованого КСП «Таранівка», розташованих та території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, кадастрові номери 6321786000:01:01:000:0829-6321786000:01:000:0835; 6321786000:01:000:0836 - 6321786000:01:000:0848; 6321786000:01:029:0001) та про зобов'язання передати їх за актом-приймання передачі

Проте за результатами вирішення спору № 922/4437/15 господарським судом в задоволенні позову Фермерського господарства «Альянс» до Зміївської районної державної адміністрації про спонукання до укладення договору оренди земельних ділянок відмовлено, оскільки розпорядження деградованими, малопродуктивними землями знаходиться поза межами компетенції Зміївської РДА, а правові підстави для застосування Розпорядження голови Зміївської районної державної адміністрації від 12.04.2013 № 120 – відсутні, та, як наслідок, відсутні правові підстави щодо укладання договорів оренди даної категорії земель.

Як вбачається зі змісту позовної заяви у даній справі № 922/3069/17 та наданих до неї пояснень, прокурор, звертаючись із даним позовом до суду, обмежився доводами стосовно суперечності оскаржуваних розпоряджень положенням чинного законодавства України і не навів належних доказів на обґрунтування порушення прав та інтересів Держави у зв’язку з виданням цих розпоряджень, що необхідно для їх скасування судом.

З урахуванням зазначеного, досліджуючи позовні вимоги про визнання незаконними та скасування Розпоряджень голови районної державної адміністрації від 26.07.2010 № 271 та від 12.04.2013 № 120, колегією суддів з’ясовано, що прокурором не доведено які саме права та інтереси Держави порушено у зв’язку з виданням цих розпоряджень та в чому саме полягає порушення чи оспорювання суб’єктивного матеріального права, на захист якого подано позов і як скасування цих розпоряджень зможе відновити порушені права та/або інтереси держави.

З огляду на те, що прокурором не доведено обов'язкової умови для задоволення заявлених у даній справі позовних вимог - факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Держави у зв’язку з виданням Розпоряджень від 26.07.2010 № 271 та від 12.04.2013 № 120, вказане зумовлює висновок про відмову в позові не з причин пропуску строку позовної давності, а з підстав необґрунтованості заявленого позову.

За відсутності порушень прав та інтересів держави виданими розпорядженнями, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову, але з інших підстав, аніж зазначені у оскарженому рішенні місцевого господарського суду.

У абзаці 6 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 07.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зазначено про те, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

За таких умов апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду залишається в силі із зазначенням у цій постанові апеляційного господарського суду про іншу правову оцінку обставин справи.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2017 у справі № 922/3069/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22.02.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.