Постанова № 72402507, 20.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3121/17

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

20 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Загороднюка А.Г. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Апеляційного суду Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (повний текст якої складено в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

На апеляційну скаргу відповідача надійшов відзив позивача, зареєстрований Вінницьким апеляційним адміністративним судом 12.02.2018 року за вх. № 1939/18.

У поданому відзиві позивач наголошує, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №2270/10174/11 адміністративний позов задоволено частково, визнано бездіяльність Апеляційного суду Хмельницької області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_2 компенсацію за роботу в умовах режимних обмежень та недоплаті у зв'язку з цим грошового утримання в період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно протиправним та зобов'язано Апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2, з урахуванням вже виплачених коштів, надбавку за роботу з секретною інформацією форми №2 за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно у розмірі 15 % від посадового окладу судді.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2017 вказана вище постанова залишена без змін.

Позивачу 17.02.2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, з виконанням якого апеляційним судом Хмельницької області 20.03.2012 року нараховано надбавку ОСОБА_2 за роботу з секретною інформацією за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно в розмірі 24200,03 грн. (підтверджується Розрахунком потреби в коштах на виплату ОСОБА_2 надбавки за роботу з секретною інформацією форми №2 за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року на виконання виконавчого листа по справі №2270/10174/11 (а.с.9).

Листом від 20.03.2012 №06-58/12 апеляційний суд Хмельницької області звернувся до Державної судової адміністрації України з проханням виділити зазначені вище кошти.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.04.2014 року задоволено заяву апеляційного суду Хмельницької області про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 20.09.2011 року, та змінено спосіб та порядок виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року по справі №2270/10174/11 шляхом проведення стягнення за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів".

Згідно "Розрахункового листа за листопад 14", апеляційним судом Хмельницької області 27.11.2014 року виплачено позивачу донараховану на виконання виконавчого листа надбавку за роботу з секретною інформацією форми №2 за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року.

При цьому позивач вважає що відповідачем порушено вимогу ст.4 Закону України "Про компенсацією громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ, та не нараховано і не виплачено компенсацію за порушення строків її виплати, таку бездіяльність відповідача вважає протиправною.

Згідно ст.1 Закону України "Про компенсацією громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до ст.2, 3 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

У відповідності до ст.4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Також згідно п.1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 (далі - Порядок №159), дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

У пункті 4 Порядку №159 вказано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону N 2050-III, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України висловлена у постанові від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому, відповідачем не вчинено відповідних дій, а саме : не нараховано та не виплачено ОСОБА_2 компенсації за порушення строків виплати надбавки за роботу з секретною інформацією форми №2 за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно у розмірі 15 % від посадового окладу на наступний робочий день після отримання відповідного рішення суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не нараховувалась компенсація за порушення строків виплати надбавки за роботу з секретною інформацією форми №2 за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно у розмірі 15% від посадового окладу, а тому належним способом захисту є в даній справі - зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача вказану компенсацію за порушення строків її виплати.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Апеляційного суду Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 лютого 2018 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Загороднюк А.Г. Курко О. П.