Постанова № 72402500, 21.02.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. ОдесаСправа № 923/831/17м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Одеського апеляційного господарського суду №1

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

ОСОБА_1

секретар судового засідання – Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2, керівник;

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Скіфія»

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 12 грудня 2017 року (повний текст складено 14.12.2017р.)

по справі № 923/831/17

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Скіфія»

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське»

про стягнення 467873,34 грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5

час та місце винесення рішення: 12.12.2017р., м. Херсон, вул. Театральна, 18 Господарський суд Херсонської області, зал судових засідань №326.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.02.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Скіфія» (далі - позивач, ТОВ «ВТК “Скіфія») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське» (далі – відповідач, ТОВ «Новопетрівське») грошових коштів у сумі 467873,34 грн.

Позов мотивовано тим, що у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу №ПР20/05-2012 від 08.05.2012р., з урахуванням курсової різниці, 3% річних та штрафу, наявна заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором у загальній сумі 467873,34 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.12.2017р. у справі №923/831/17 (суддя Литвинова В.В., повний текст складено 14.12.2017р.) у позові відмовлено в повному обсязі з посиланням на відсутність правових підстав для його задоволення, у зв’язку з відсутністю спору між сторонами щодо стягнення з відповідача вартості товару по видатковій накладній №РН-0000035 від 08.05.2012р., неможливістю встановлення дати розрахунків за договором купівлі-продажу №ПР20/05-2012 та відсутністю належних доказів погодження з відповідачем зміни ціни та вартості поставленого товару на дату оплати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ «ВТФ «Скіфія», в якій позивач просить рішення Господарського суду Херсонської області від 12.12.2017р. у справі №923/831/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ «ВТФ «Скіфія» зазначає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права та неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, зокрема:

- факт повного розрахунку по оплаті відвантаженого товару є недоведеним та не прийняті до уваги акти звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем;

- судом першої інстанції помилково застосовано ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України, а саме: не враховано, що протокол, складений відповідно до п.2.4. договору, не є документом про зміну ціни в договорі;

- місцевим судом не встановлено, якими саме платіжними дорученнями та в яких сумах відповідач здійснив оплати за договором.

Крім того, апелянт вказує, що господарським судом не були застосовані вимоги частин 1 та 2 ст. 533 Цивільного кодексу України та не вирішено питання про стягнення штрафу за порушення термінів оплати, який передбачений п.7.2. договору.

Таким чином, апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі колегією суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Головея В.М., Колоколова С.І. та прийнято до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Скіфія» на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.12.2017р. у справі №923/831/17.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018р. справу №923/831/17 призначено до розгляду на 21 лютого 2018 року.

06.02.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про витребування від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське» додаткових документів, а саме: журналу-ордеру по рахунку №631 (розрахунки з постачальниками) за замовленнями в період з 08.05.2012р. по 16.08.2017р. та журнал-ордер по рахунку №311 (поточний рахунок) за замовленнями в період з 08.05.2012р. по 16.08.2017р. по постачальнику ТОВ «ВТК «Скіфія», а також акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «ВТК «Скіфія» та ТОВ «Новопретрівське» за період з 08.05.2012р. по 16.08.2017р. лише за договором №ПР20/05-2012 від 08.05.2012р. (видаткова накладна №РН-0000035 від 08.05.2012р.)

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином необхідність витребування вказаних документів. Крім того, на думку судової колегії, матеріали справи містять всі необхідні документи, достатні для повного та об’єктивного розгляду справи.

09.02.2018р. від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське» до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач спростовує її доводи та просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 20.02.2018р. №233 та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Скіфія» передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П., у зв’язку з перебуванням у відрядженні судді-члена колегії ОСОБА_6

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2018р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.

В судовому засіданні 21.02.2018 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі №923/831/17, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ВТК «Скіфія» в повному обсязі.

Представник ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Новопетрівське» заперечував проти доводів апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а скарги – без задоволення.

У судовому засіданні 21.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Скіфія», відзиву на неї, заслухавши представників сторін, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Новопетрівське» (Покупець) та ТОВ «ВТК «Скіфія» (Продавець) 08.05.2012 року укладено договір купівлі-продажу № ПР20/05-2012 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору визначено найменування товару, його кількість та ціна за 1 т. у грн., а саме:

- насіння соняшнику «Аламо» в кількості 1,000 тони * 32000,00 грн.,

- насіння соняшнику «Альманзор» в кількості 1,0 тони * 32000,00 грн.,

- насіння соняшнику «Курсор» в кількості 3,0 тони * 29000,00 грн.,

- насіння соняшнику «Фаворит» в кількості 3,0 тони * 21000,00 грн.,

- насіння соняшнику «Форвард» в кількості 4,0 тони 40 кілограм * 28020,00 грн.,

- насіння соняшнику «Фундуле 225» в кількості 1,0 тони * 21000,00 грн.

Відповідно до п.2.2. договору загальна сума товару, що продається, становить 348200,00 грн.

За положенням п. 2.3. договору ціна товару розрахована за курсом НБУ 7,98 грн. за 1 дол. США на дату поставки товару і є попередньою. Ціна товару може бути змінена за умови зміни курсу НБУ на дату оплати.

Згідно з п.2.4. договору в разі зміни вартості товару на дату оплати, складається протокол, що підписується обома сторонами.

Відповідно до п.4.1 договору товар має бути поставлений Покупцю в строк не пізніше десяти календарних днів з моменту підписання договору.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору зазначено, що оплата товару здійснюється у розмірі 100% вартості товару, визначеної в п 2.2. даного договору в строк до 01 листопада 2012 року. Вид розрахунків: перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Положеннями п. 7.2 договору встановлено, що у разі прострочення терміну оплати товару (частини товару) більше 30 календарних днів, встановленого п.5.1. цього договору, Покупець сплачує штраф у розмірі 25% від вартості поставленого і неоплаченого товару.

Згідно з п. 7.3 договору за несплату або за несвоєчасну оплату Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленого і неоплаченого товару (частини товару) за кожний день прострочення оплати.

Умовами розділу 8 договору визначені дії сторін при форс-мажорних обставинах, зокрема: у разі виникнення обставин непереборної сили ( стихійних лих, війни, військових дій будь-якого характеру, блокади, страйків, локаутів, зміни законодавства та ін.) та інших, не залежних від волі сторін обставин і причин, що перешкоджають будь-якій стороні виконати повністю або частково свої зобов'язання за цим договором, термін виконання даного договору продовжується на період дії таких обставин.

Згідно з п.9.1. договору він вступає в силу з моменту підписання і діє до моменту його повного виконання.

Договір підписаний сторонами без зауважень та скріплений відповідними печатками сторін.

На виконання умов вищезазначеного договору, 08.05.2012 року ТОВ «ВТК «Скіфія» передало ТОВ «Новопетрівське» насіння соняшнику на загальну суму 348200,00 грн., що підтверджується належно оформленою видатковою накладною №РН-0000035 від 08.05.12р. та виставленим відповідачу рахунком-фактурою №СФ-0000039 від 08.05.2012 року на суму 348200,00 грн. (а.с.11, 89).

Вказаний товар отриманий представником ТОВ «Новопетрівське» ОСОБА_7, відповідно до довіреності №16 від 08.05.12р. (а.с. 12).

Але, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар не виконав, здійснюючи погашення заборгованості частковими платежами:

1) 07 листопада 2014 року було перераховано 47600,00 гривень;

2) 28 листопада 2014 року було перераховано 30000,00 гривень;

3) 12 грудня 2014 року було перераховано 270600,00 гривень.

При цьому, судова колегія зазначає, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують сплату саме цих сум у зазначені дати відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000039 від 08.05.2012р.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що відповідач перераховував на рахунок позивача певні суми протягом 2013 та 2014 років, а саме:

- 35000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 24.10.2013р. №407,

- 250000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 22.07.2014р. №261,

- 187400,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 29.09.2014р. №417,

- 41000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 07.11.2014р. №450,

- 59000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 07.11.2014р. №451,

- 30000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 28.11.2014р. №481,

- 294600,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 12.12.2014р. №492.

Проте, у вказаних платіжних доручення підставою проведених платежів є рахунок-фактура №СФ-0000037 від 31.05.2013р.

ТОВ «Новопетрівське», посилаючись на вищезазначені платіжні доручення вказує, що свої зобов’язання за договором купівлі-продажу №ПР20/05-2012 на суму 348200,00 грн. виконані ним у повному обсязі. Відповідач підтверджує, що перерахування сум за договором купівлі-продажу №ПР20/05-2012 здійснювалось з порушенням умов договору стосовно строку оплати товару.

Відповідач зазначає, що погашення фінансових зобов’язань перед позивачем відбулось не у 2012 році, а у 2014 році у зв’язку з форс-мажорними обставинами, що підтверджується копіями висновків Торгово-промислової палати України від 28.08.2012р. та від 14.08.2013р., наявними у матеріалах справи.

ТОВ «Новопетрівське» наполягає на тому, що під час здійснення перерахування коштів, представники позивача (керівництво, бухгалтер) жодним чином не заперечували проти надходженні коштів за платіжними дорученнями, в яких в графі «призначення платежу» значилось «оплата за насіння соняшника згідно рахунку «СФ-0000037 від 31.05.13р.».

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містяться будь-яких зауважень або прохань змінити в платіжних дорученнях підстави призначення платежу.

Водночас, слід зазначити про відсутність претензій позивача за 2012-2017р.р. до відповідача стосовно несплати відповідної суми за поставлений товар.

Проте, ТОВ «ВТК «Скіфія», посилаючись на підвищення курсу долара на дату кожної часткової оплати товару, провело коригування вартості проданих товарів та направило ТОВ «Новопетрівське» три протоколи про зміну ціни та вартості поставленого товару на кожну дату оплати із новою вартістю, згідно яких загальна вартість відвантаженого товару з урахуванням курсової різниці склала на 12.12.2014 року, враховуючі суми та дати оплат, 679921,00 гривень.

На думку позивача, непогашена сума заборгованості складає 331721,00 гривень, яка вирахувана як різниця між вартістю за накладною № РН-0000035 від 08.05.12 р. та вартістю згідно протоколу №1 від 07.11.2014 р., протоколу №2 від 28.11.2014 р., протоколу №3 від 12.12.2014 р., що відображено у розрахунку заборгованості згідно курсу НБУ за термін з 07.11.2014р. по 12.12.2014р., наявному у матеріалах справи (а.с. 16).

Дійсно, у матеріалах справи наявні:

- Протокол №1 від 07.11.2014 р про зміну ціни та вартості поставленого товару за договором №ПР20/05-2012 от 08.05.2012р.,

- Протокол №2 від 28.11.2014 р про зміну ціни та вартості поставленого товару за договором №ПР20/05-2012 от 08.05.2012р.,

- Протокол №3 від 12.12.2014 р про зміну ціни та вартості поставленого товару за договором №ПР20/05-2012 от 08.05.2012р.

Вказані протоколи підписані позивачем та завірені печаткою підприємства в односторонньому порядку. Докази надсилання вказаних протоколів у 2014р. відповідачу матеріали справи не містять.

При цьому, позивач зазначає, що первинні протоколи про зміну ціни та вартості поставленого товару за договором були надані особисто в руки представнику відповідача у грудні 2014 року, але доказів такого вручення до суду не надано (а.с. 87).

В свою чергу, ТОВ «Новопетрівське» вказує, що на момент здійснення оплат, позивач жодних претензій щодо оплати та ціни на товар не пред’являв, жодних листів та протоколів щодо узгодження ціни товару на адресу відповідача не надходило. Вперше протоколи зміни ціни та вартості поставленого товару, які були датовані 2014 роком, були отримані відповідачем лише в червні 2017 троку. У зв’язку з тим, що зазначені протоколи були датовані 2014 роком відповідач відмовився від їх підписання.

У матеріалах справи наявні листи від 12.06.2017р. №64 та від 06.07.2017р. №68, якими ТОВ «Новопертрівське» повідомляє ТОВ «ВТК «Скіфія» про відмову у підписанні вищезазначених протоколів, так як вони не відповідають вимогам ст.ст.640,646 Цивільного кодексу України та п.2.4. договору від 08.05.2012р. (а.с. 62-63).

Позивачем до матеріалів справи було додано розрахунки штрафу на 01.12.2012р. у розмірі 87050,00 грн., який передбачений п.7.2. договору, оскільки починаючи з 01.11.2012 р. відповідачем порушуються умови договору (а.с.18).

Також, у матеріалах справи наявний розрахунок 3% річних розмірі 49102,34 грн. за період з 01.11.2012р. по 16.08.2017р.

Проте, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, щодо стягнення з нього штрафу та 3% річних. Відповідна заява наявна у матеріалах справи (а.с. 64).

Вказані обставини стали підставою звернення ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Скіфія» до Господарського суду Херсонської області з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Новопертрівське» 467873,34 грн. у якості різниці між вартістю по накладній № РН-0000035 від 08.05.12 р. та вартістю, згідно протоколів про зміну ціни та вартості поставленого товару; штрафу та 3% річних.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. ( ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу №ПР20/05-2012 від 8.05.2012р. щодо оплати товару, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000039 від 08.05.2012 року на суму 348200,00 грн.

Як зазначалось вище, підпунктом 5.1 договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за поставлений товар у розмірі 100% в строк до 01.11.2012р.

Проте, як правомірно встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не спростовується обома сторонами, розрахунки за товар відповідачем проводились з порушенням умов договору.

При цьому, в призначенні платежів в платіжних дорученнях №407 від 24.10.2013 р., №261 від 22.07.2014 р., №417 від 29.09.2014 р., №450 від 07.11.2014 р., № 451 від 07.11.2014 р. №481 від 28.11.2014 р., №492 від 12.12.2014 р., які наявні у матеріалах справи, йде посилання на рахунок №СФ-0000037 від 31.05.2013 р. (а.с.141-147).

Тобто, місцевий господарський суд вірно вказав, що ні позивачем, ні відповідачем не надані належні та допустимі докази щодо підтвердження оплати саме рахунку-фактури №СФ-0000039 від 08.05.2012 року на суму 348200,00 грн.

Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що судом першої інстанції не доведено факту повного розрахунку по оплаті відвантаженого товару, оскільки

наявність спору між сторонами щодо стягнення з відповідача 348200,00 грн. вартості товару, зазначеної у видатковій накладній №РН-0000035 від 08.05.2012 року є недоведеної саме сторонами.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості встановлення дати розрахунків за договором купівлі-продажу № ПР20/05-2012 та зазначає, що у зв’язку з цим неможливо встановити дані, з яких апелянт виходив, розраховуючи розмір суми курсової різниці, штрафу та 3% річних.

Крім того, апеляційна колегія не приймає до уваги посилання позивача щодо неприйняття судом першої інстанції до уваги актів звірки взаємних розрахунків, оскільки з наданих копій вбачається, що вони підписані лише позивачем. Відмітки про те, що відповідач ознайомлений з вказаними актами, відсутні. Також інформація, що наявна у цих актах звіряння стосується лише видаткових накладних позивача, його бухгалтерських довідок, розрахунку заборгованості до позовної заяви та протоколів про зміну ціни та вартості поставленого товару згідно курсу НБУ.

Тому, враховуючи що позивачем не надано належних доказів щодо підтвердження несвоєчасної оплати саме рахунку-фактури №СФ-0000039 від 08.05.2012 року на суму 348200,00 грн., у нього відсутнє право вимагати стягнення з відповідача штрафу, а також на нарахування 3% річних за прострочення виконання даного зобов’язання, відповідно до наданих суду розрахунків.

Щодо посилання позивача на протоколи про зміну ціни та вартості поставленого товару за договором, судова колегія зазначає наступне.

Частиною першою ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судова колегія зазначає, що пунктом 2.4. договорі купівлі-продажу сторони погодили, що в разі зміни вартості товару на дату оплати, складається протокол, що підписується обома сторонами. Тобто, якщо ціна товару на дату оплати змінилась за умови зміни курсу НБУ, то позивач, на виконання погодженого та підписаного ним договору купівлі-продажу, повинен був надати відповідачу протокол зміни ціни та вартості поставленого товару на дату оплати, з обов’язковим підписом відповідача на усіх примірниках.

Проте, жодний із протоколів, наданих до суду, не міститься підпису, печатки відповідача, ні будь-яких інших відміток про те, що з зазначеними протоколами відповідач був ознайомлений. Докази надсилання цих протоколів у 2014р. відповідачу у матеріалах справи також відсутні. У зв’язку з зазначеним, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на те, що протоколи зміни ціни та вартості поставленого товару по договору були надані особисто в руки представнику відповідача у грудні 2014 року.

Крім того, апеляційна колегія зауважує, що у матеріалах справи взагалі відсутні які-небудь повідомлення, заяви, заперечення, претензії позивача щодо неналежного виконання відповідачем зобов’язань стосовно оплати товару по договору купівлі-продажу № ПР20/05-2012 від 08.05.2012р. протягом з 2012 - 2017 років.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Приймаючи до уваги вищевикладене, не надання позивачем належних доказів погодження з відповідачем ціни товару на дату оплати, не надання підписаних обома сторонами протоколів як передбачено умовами договору та враховуючи норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення заборгованості за поставлений товар з урахуванням курсової різниці в сумі 331721,00 грн.

Отже, проаналізувавши всі обставини справи, приймаючи до уваги вищевикладені висновки, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2017р. по справі №923/831/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Скіфія» – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 12.12.2017р. у справі №923/831/17 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений і підписаний 23.02.2018р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.