Постанова № 72402419, 21.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2018 р. Справа№ 910/17690/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.1/63/18 від 09.01.2018) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017

у справі №910/17690/17 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північний офіс Державної аудиторської служби України

про зобов'язання вчинити дії шляхом внесення змін до актів виконаних робіт за договором №39 від 10.02.2017

за участю представників сторін:

від позивача - Зайченко В.М., ордер серія КС №302473 від 16.02.2018

від відповідача - Очеретюк О.О., довіреність б/н від 01.02.2018

від третьої особи - Горжий А.В., довіреність №26-16-17-17/173 від 05.01.2018

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» ( позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр» (відповідач у справі) про зобов'язання вчинити дії шляхом внесення змін до актів виконаних робіт за договором №39 від 10.02.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами державного фінансового аудиту окремих господарських операцій Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» виявлено завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр» вартості запасних частин, зазначених відповідачем в Актах виконаних робіт по ремонту і технічному обслуговуванню автотранспортних засобів позивача, а тому позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії шляхом внесення змін до актів виконання робіт за договором щодо зменшення загальної вартості наданих послуг на суму 150 482,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північний офіс Державної аудиторської служби України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 (повний текст складено 12.12.2017) у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевим господарським судом встановлено, що Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» було погоджено вартість всіх деталей, прийнято роботи, підписано та скріплено печатками акти виконаних робіт і наряди-замовлення без жодних зауважень та заперечень в момент їх підписання, а тому відсутні підстави для зміни умов укладеного договору після його виконання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Державне підприємство «Український державний центр радіочастот», 21.12.2017 подав апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.1/65/18 від 09.01.2018), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, стверджує, що судом не досліджено всі обставини справи, не надано належної оцінки всім доказам, на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я., за результатами розгляду матеріалів апеляційної скарги (вх. №09.1-04.1/63/18 від 09.01.2018) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/17690/17 відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання учасниками провадження відзивів на апеляційну скаргу, заяв та клопотань відповідно до ГПК України.

Позивач та третя особа не скористались наданим їм правом для подання відзивів на апеляційну скаргу Державного підприємства «Український державний центр радіочастот».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 справу №910/17690/17 призначено до розгляду на 21.02.2018.

Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 21.02.2018 представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/17690/17 залишити без змін.

Представник третьої особи надав свої пояснення по суті та просив задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

10.02.2017 між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр» (підрядник) укладено договір, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого, виконавець взяв на себе зобов'язання надати протягом 2017 року замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (далі - КТЗ) замовника та їх складових частин (систем), у тому числі, як з використанням матеріалів, деталей (запасних частин) замовника, так і спеціально замовлених виконавцем, а замовник взяв на себе зобов'язання прийняти і оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів, деталей (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами договору.

Як було домовлено між сторонами, на підставі п.п. 1.3, 1.4 договору, перелік робіт з технічного обслуговування та ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються в наряді-замовлення, при цьому ціни на запасні частини та матеріали повинні бути середньоринкові. Конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються замовнику, визначається при кожному прийманні автомобіля на СТО та оформлюється нарядом-замовлення. Наряд-замовлення узгоджується з замовником та є підставою для складання рахунків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за умовами п. 2.7 договору, послуги вважаються наданими з моменту підписання акту надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу, його складових (систем) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту уповноваженими особами позивача.

Як встановлено в п. 2.8 договору, протягом 7 робочих днів з дня підписання Акта наданих послуг позивач зобов'язаний підписати його або в той же строк надати відповідачу мотивовану відмову у прийнятті.

Відповідно до п. 4.6 договору, розрахунковими документами, що засвідчують надання послуг є: акт передавання-прийняття КТЗ його складових частин (систем) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту (діє при умові, коли послуги надаються із залишенням КТЗ його складових (систем) на відповідальне збереження виконавцю); наряд-замовлення; рахунок-фактура; акт наданих послуг (акт виконаних робіт), податкова накладна.

Як визначено сторонами у п. 4.3 договору, позивач оплачує відповідачу вартість використаних матеріалів, деталей (запасних частин) відповідача, які вказуються в наряді-замовленні.

Згідно п. 4.7 договору, оплата послуг проводиться протягом 20 робочих днів після підписання Акту наданих послуг.

Відповідно до п. 9.1 договору, він набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

До договору сторонами підписано Специфікацію транспортних засобів, які підлягають сервісному обслуговуванню на СТО (а.с. 16-24 т. 1), до якої сторонами вподальшому внесені зміни Додатковою угодою від 20.07.2017 р. (а.с. 25-29 т. 1).

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, на виконання умов договору відповідач надав позивачеві послуги з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, що зокрема підтверджується підписаними сторонами нарядами-замовленнями та актами наданих послуг. (а.с. 119-250 т. 1; а.с. 1-244 т. 2). При цьому, наведені документи підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, виконані роботи були повністю оплачені позивачем на підставі атів виконаних робіт та рахунків на їх оплату.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що договір укладено з узгодженням всіх істотних умов, договір виконано повністю як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, тобто роботи виконані, прийняті та оплачені, жодних претензій та зауважень зі сторони замовника підряднику заявлено не було.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на зустрічну звірку, яка була проведена Державною аудиторською службою України, а саме на довідку від 19.05.2017 №18-31/493 (а.с. 33-49 т. 1).

Відповідно до проведеної перевірки було встановлено, що послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів надавалися як відповідачем особисто, так і товариством-відповідачем згідно укладених договорів про співпрацю за субпідрядом з різними авторитетними підприємствами.

Також, перевіркою встановлено, що при виконанні договору відповідач закуповував запчастини у інших підприємств-постачальників.

Вибірковою звіркою вартості придбаних ТОВ «Автолайф центр» запасних частин із вартістю запасних частин, списаних по даним бухгалтерського обліку ТОВ «Автолайф центр», встановлено різницю між ціною придбання та ціною списання запасних частин при обслуговуванні та ремонті транспортних засобів в загальній сумі 150482,64 грн. з ПДВ.

Таким чином, наведене, на думку позивача, свідчить про завищення відповідачем вартості запчастин.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою відкоригувати акти виконаних робіт та відшкодувати кошти на суму 150 482,64 грн. (лист №80/18.3/10928) (а.с. 52-53 т. 1).

На вказану вимогу, 12.09.2017 позивач отримав лист-відповідь №105 від 08.09.2017, в якому відповідач відмовляється від коригування актів виконаних робіт та відшкодування коштів на суму 150 482,64 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до приписів ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як передбачено ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно зі ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно пунктів 2.7, 2.8, 4.3, 4.7 договору, в кожному випадку надання послуг, сторони складають наряд-замовлення, в якому погоджують, крім іншого перелік, кількість та вартість запасних частин та витратних матеріалів. При цьому, сторони перевіряють, щоб вартість таких запчастин та матеріалів не перевищувала середньоринкову. Таким чином, підписавши наряд-замовлення, позивач, як замовник, не тільки погоджує перелік, кількість та вартість запасних частин та витратних матеріалів, що будуть застосовуватись при наданні послуг, а й підтверджує факт відповідності цін, зазначених у наряд-замовленні, рівню середньоринкових, як того вимагають умови договору.

З системного аналізу умов договору вбачається, що відповідач приступає до надання послуг лише після отримання погодження позивача. Після виконання ремонту або технічного обслуговування та прийняття наданих послуг позивачем, сторони складають та узгоджують акт наданих послуг, який має відповідати погодженому раніше наряду-замовленню.

За результатами підписання актів наданих послуг, позивач оплачує надані відповідачем послуги за цінами, визначеними в таких актах.

Як свідчать подані документи, не існує жодного наряду-замовлення, в якому сторони не узгодили вартість запчастин. Тобто, приступаючи до надання послуг, сторони погоджували в наряд-замовленнях вартість всіх запасних частин, які будуть використовуватись при наданні послуг та які повністю відповідають вартості, яка вподальшому була вказана відповідачем в актах наданих послуг.

Крім того, подані документи підтверджують, що загальна вартість наданих послуг (разом з оспорюванню вартістю запасних частин) визначена в межах встановленої ціни договору і не перевищує її, що окрім того підтвердив представник позивача судовому засіданні.

Відсутність в матеріалах справи заперечень позивача щодо оплати виконаних робіт, спростовують його твердження щодо завищення ціни виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання позивача на висновки перевірки, які носять рекомендаційний характер, як на підставу для доводів про завищення вартості послуг, за відсутності інших документів (доказів) такого завищення є неправомірними.

Отже, враховуючи положення ст. 632 ЦК України, судом першої інстанції вірно встановлено, що немає жодної законної підстави для внесення змін до актів виконаних робіт, що змінюють узгоджену сторонами та оплачену ціну запасних частин.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Зокрема, частиною 1 ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Враховуючи положення вказаної статті, слід зазначити, що юридичний обов'язок як елемент змісту конкретного правовідношення може бути охарактеризований лише як модель певної поведінки, яка вимагається від зобов'язаної особи відповідно до закону чи договору.

Відтак, виконання цивільного обов'язку є вольовою дією і вважається правомірною, коли вчиняється відповідно до закону чи договору.

Колегія суддів зазначає, що ніхто не повинен потерпати від неправомірного примусу, оскільки це суперечить загальним засадам цивільно-правового регулювання суспільних відносин, що мають упорядковуватись правом на засадах рівності з додержанням принципів справедливості та розумності.

Таким чином, оскільки ні договором, ні чинним законодавством не передбачено обов'язку відповідача, як виконавця робіт, вносити зміни до актів наданих послуг, які вже підписані та погоджені сторонами, то у суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснювати такі дії.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/17690/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 272, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/17690/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/17690/17 залишити без змін.

3. Справу №910/17690/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська

Повний текст постанови складено 23.02.2018.