Постанова № 72402318, 14.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2018 р. Справа№ 910/6235/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Степанець О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Чебуніна А.М.

від відповідача Воронюк Ю.П.

від третьої особи1 не з`явились

від третьої особи2 не з`явились

від третьої особи 3 не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2017 року

у справі №910/6235/16 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на пердмет спору на стороні позивача 1) Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

2) Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

про стягнення 11 619, 11 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва подало до господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" про стягнення 15 943,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним надавались послуги з холодного та гарячого водопостачання, а також холодної води на підігрів відповідачу, а останній споживаючи вказані послуги не розрахувався з позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2017 року у справі №910/6235/16 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 6984,95 грн. основного боргу, 8128,94 грн. інфляційних витрат, 829,31 грн. 3% річних та 1378,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг від позивача у спірний період та встановлено наявність у відповідача обов`язку з їх оплати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2017 року у справі №910/6235/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав об`єктивну оцінку, що ТОВ «Фундамент» ніколи не звертався до КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва ні з якими зверненнями. В матеріалах справи відсутні докази щодо підключення до інженерних мереж. Скаржник також звертає увагу, що останній ніколи не мав ніяких договірних відносин, оскільки товариство не отримувало послуги з теплової енергії у вигляді гарячої води та ніколи не укладав договір на отримання комунальних послуг з даною організацією (позивачем). Крім того, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не надав об`єктивну та правову оцінку листу-зверненню №83/09 від 03.09.2013 року. Окрім цього, судом першої інстанції не надано правової оцінки договорам, які є укладеними напряму з ПАТ «АК«Київводоканал» від 14.02.2008 року та в АЕК «Київенерго» від 27.03.2002 року. Скаржник також зазначає, що в матеріалах справи є банківські виписки за оспорюваний період з 01.12.2012 року по 30.09.2014 року. Також, суд першої інстанції не звернув увагу на наданий акт про нібито самовільне зняття пломб, який не був підписаний представником ТОВ «Фундамент».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року колегією суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В. судді Чорногуз М.Г., Жук Г.А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 01.02.2018 року.

24.01.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну каргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14.02.2018 року.

В судовому засіданні 14.02.2018 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів додаткових документів. Також, відповідач надав для долучення до матеріалів справи акт обстеження приміщення (офісу) ТОВ «Фундамент». Представник відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та не встановлено порушення норм процесуального прав або неправильного застосування норм матеріального права, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент" займає приміщення за адресою м. Київ. пр-т. Возз'єднання. 5-Б, що не заперечується сторонами.

08.07.2003 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - абонент, позивач) та ВАТ "АК "Київводоканал" (надалі - постачальник) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04. (далі договір №02723/2-04; т.1, а.с. 26-29).

Відповідно до п.1. №02723/2-04, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Відповідно до п. 7.1. договору №02723/2-04 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

В матеріалах справи наявні розробки по групрахунках, особові картки та розшифровки (табуляграми) постачальних компаній на потреби центрального опалення та гарячого водопостачання відповідно до яких за період з 01.12.2012 року по 30.09.2014 року позивачем надано відповідачеві комунальні послуги вартістю 6 984,95 грн. з них: з холодного водопостачання - 379,51 грн.; з гарячого водопостачання - 4 869,78 грн.; холодної води на підігрів 1 735,66 грн. (т. 1 а.с. 74-142, 143-146).

Крім того, в матеріалах справи наявні копії реєстрів щодо отримання відповідачем рахунків-фактур на оплату комунальних послуг. (т.2, а.с. 131-133).

Відповідно до Акту від 10.10.2014 року відповідача було відключено від послуг гарячого водопостачання. (т.2, а.с. 130).

01.10.2012 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420002. (далі договір №420002; т.1, а.с. 22-25).

Відповідно до п. 1.1. договору №420002 енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю, згідно переліку додатків 3 та 3а, теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.10.2012 по 30.09.2013 у кількості 58740,319 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 27,450 Гкал/год, в т.ч. на потреби: опалення - 15,553 Гкал/год, гарячого водопостачання - 11,897 Гкал/год.

В матеріалах справи наявний додаток № 3 до договору № 420002, відповідно до якого відповідач входить до переліку абонентів, які знаходяться на обслуговуванні позивача. (т.2, а.с. 143-157).

Також, в матеріалах справи наявна претензія-вимога № 47-400 від 22.02.2016 року, яку позивач направив на адресу відповідача. (т.1, а.с. 33). Докази направлення наявні в матеріалах справи, а саме список згрупованих поштових відправлень листів та фіскальний чек. (т.1, а.с. 37). У вказані претензії позивач просив відповідача в 7-ми денний термін з дня отримання претензії сплатити заборгованість за спожиті комунальні послуги, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, в додатках до якої додав платіжну вимогу-доручення № 73/417 від 19.02.2016 року на суму 6 984,95 грн.

Проте, вказана вимога позивача була залишена без задоволення відповідачем, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Отже, виходячи із матеріалів справи, позивач, на підставі договорів з тепло та водопостачальними організаціями (ПАТ "Київенерго", ТОВ "ЄВРОРЕКОНСТРУКЦІЯ", ПАТ АК "Київводоканал") приєднав до своєї мережі відповідача, як субабонента та надавав відповідачу послуги з холодного та гарячого водопостачання, а також холодної води на підігрів, а відповідач фактично споживав послуги, але не здійснював оплату за їх споживання.

Таким чином, між відповідачем і позивачем фактично склалися поза договірні відносини, які підпадають під ознаки договору про надання комунальних послуг. Позивач не припиняв весь період, за який виникла заборгованість, надавати відповідачу комунальні послуги, а відповідач продовжував ними користуватися, від їх отримання не відмовлявся.

У своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 11 919, 11 грн. - боргу, а саме: 6 984,95 грн. - основного боргу, 4 138,15 грн. - інфляційних втрат, 496,01 грн. - 3% річних та судові витрати у розмірі 1 378,00 грн. на підставі наданих до матеріалів справи табуляграм (облікових карток), розробок по груп-рахункам за спірний період та платіжних вимог-доручень.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - позивач) у відповідності до Статуту створено з метою забезпечення управління комунальним житловим фондом, ефективної експлуатації жилих і нежилих приміщень, будинків та споруд, іншого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, задоволення потреб споживачі щодо надання їм житлово-комунальних послуг. (п.3.1 Статуту)

Предметом діяльності Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, згідно з п.п. 3.2.1 Статуту є надання споживачам комунальних послуг з холодного (гарячого) водопостачання та водовідведення, центрального опалення та газопостачання на підставі укладених договорів з виробниками/постачальниками послуг, а також збір платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників/постачальників.

Відповідно до ст. 1 Закону України ,,Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 20 Закону України ,,Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

У даному випадку відповідачем договір на споживання комунальних послуг не укладався.

Однак, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і визначена саме як обов'язок, а не право сторін, тому сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не є підставою звільнення відповідача від обов'язку оплатити за спожиті послуги.

Також відповідно до вимог статті 1 Закону України ,,Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України ,,Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст. 18, 20 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року ,,Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення" (далі - постанова КМУ № 630 від 21.07.2005 р.) плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, і вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані йому послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, суд першої інстанції вірно зазначив, що враховуючи норми статті 20 Закону України ,,Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Оскільки житловий будинок перебуває на обслуговуванні позивача, він надає власникам приміщень житлово - комунальні послуги та зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору.

Відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, за період з 01.12.2012 року по 30.09.2014 року позивачем було надано відповідачу комунальні послуги на суму 6 984, 95 грн., а саме послуги холодного водопостачання на суму 379, 51 грн., послуги гарячого водопостачання на суму 4 869, 78 грн. та холодної води на підігрів на суму 1 735, 66 грн.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем послуг від позивача у спірний період та встановлено наявність у відповідача обов`язку з їх оплати.

Також, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, апелянт вказує на наступні обставини.

Судом першої інстанції не було досліджено лист звернення №83/09 від 03.09.2013 року, договори укладені з ПАТ «АК «Київводоканал» від 14.02.2008 року та з АЕК «Київенерго» від 27.03.2002 року, лист №84/1 від 16.11.2017 року, скаржник також зазначає, що в матеріалах справи є банківські виписки за оспорюваний період з 01.12.2012 року по 30.09.2014 року.

Щодо листа звернення №83/09 від 03.09.2013 року (т.2, а.с. 15), колегія суддів зазначає, що в даному листі зазначено про те, що відповідач має прямий договір з ПАТ «АК «Київводоканал» та гарячою водою не користується оскільки має електроводонагрівач.

Згідно з п. 24. Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Пунктом 25 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до п. 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Пунктом 2.1. Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.2005 N 4 визначено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. (п. п. 2.2., 2.2.1. Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.2005 N 4).

Згідно з п. п. 2.5, 2.6 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.2005 N 4, відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Отже, в даному листі не має жодних посилань на відключення відповідача від загальних мереж користування комунальними послугами, відтак в матеріалах справи відсутні докази які б засвідчували факт відключення відповідача від послуг ЦО та ГВП.

В матеріалах справи наявний договір №08073/5-02 від 14.02.2008 року укладений між ПАТ «АК «Київводоканал» та відповідачем на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. (т.2, а.с. 11-12).

Судом першої інстанції було досліджено пояснення ПАТ «Київенерго» (т.2, а.с. 182) в яких зазначено, що у спірний період, а саме з 01.12.2012 року по 30.09.2014 року між ТОВ «Фундамент» та ПАТ «Київенерго» не існувало договірних відносин про надання послуг ЦО та ЦПГВ, таким чином послуги та розрахунки по ним не проводились.

Отже, місцевим господарським судом було повно досліджено доводи відповідача щодо укладеного між останнім та ПАТ «АК «Київводоканал» договору від 14.02.2008 року №08073/5-02, та обґрунтовано прийнято рішення, що його наявність, з урахуванням об'єкту водопостачання та виду наданих послуг, не спростовує зазначених вище висновків щодо наявності у відповідача з обов'язку з оплати цих послуг за спірний період саме позивачу.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що наданий відповідачем Договір № 403 о/р 33-29403 від 28.03.2002 року з ПАТ "Київенерго", не спростовує доводів позивача, оскільки предметом даного Договору є надання послуг з електропостачання, тоді як заявлені позовні вимоги стосуються надання послуг з холодного водопостачання, гарячого водопостачання та холодної води на підігрів.

Щодо доводів апелянта про те, що останнім сплачувались кошти за оспорюваний період, що підтверджується банківськими виписками колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було встановлено вище, доказів відключення відповідача від послуг ЦО та ГВП матеріали справи не містять, відтак останній отримував надані послуги від позивача незважаючи на згоду чи не згоду відповідача з цим, оскільки останній не відмовився від надання таких послуг, то у ТОВ «Фундамент» наявний обов`язок з оплати за надані позивачем послуги, тому надані відповідачем банківські виписки не спростовують наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний акт від 10.10.2014 року в якому зазначено, що цього числа установлені пломби в тепловому пункті (бойлері) споживача (відповідача) на нижчепойменованому обладнанні, зроблено розрив по ГВП і опломбовано пломбою АС22277. Відсутня ГВП. (т.2, а.с. 130).

Тобто, даний доказ свідчить про те, що у відповідача було встановлено та опломбовано електроводонагрівач на який він посилається у листі №83/09 від 03.09.2013 року 10.10.2014 року, а спірний період за який позивач просить стягнути заборгованість з 01.12.2012 року по 30.09.2014 року, тобто до моменту, як ТОВ «Фундамент» було зроблено розрив ГВП та установлено пломби.

Отже, як встановлено вище, позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, відповідно, зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору, а тому, оскільки відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надавались позивачем в повному обсязі, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом даного спору.

При цьому, оскільки правову кваліфікацію матерально-правової природи вимоги про стягнення коштів має дати саме суд, виходячи з обставин на які в обґрунтування вимог посилається позивач, визначення останнім в якості нормативних підстав позову норм ст.ст.1212-1214 ЦК України, не спростовує правомірності заявлених вимог відповідно до норм, що регулюють інститут виконання зобов'язань.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 4 138, 15 грн. та 3% річних в розмірі 496, 01 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 4 138, 15 грн. та 3% річних в розмірі 496, 01 грн.

Отже, задоволення позову місцевим господарським судом є обґрунтованим, а доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та відповідно підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення бути не можуть.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 року у справі № 910/6235/16 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6235/16.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.02.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Г.А. Жук

М.Г. Чорногуз