Рішення № 72402100, 14.02.2018, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року Справа № 923/1093/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», місцезнаходження: 73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, ідентифікаційний код: 00131771

до Фізичної особи-підприємця Любар Тетяни Вікторівни, місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1

про стягнення заборгованості у сумі 7434,71 грн. за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання

за участю представників сторін:

від позивача - Колганова Ю.М., на підставі довіреності № 01-4/05 від 04.01.2018 р.

від відповідача - не прибув.

Приватне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі - Позивач) звернулося до суду із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Любар Тетяни Вікторівни (далі - Відповідач) боргу за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання у розмірі 7434,71 грн., з яких: 6032,44 грн. - борг за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання, 495,35 грн. - інфляційні втрати, 129,51 грн. - 3% річних, 777,41 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 217, 230 ГК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», зобов'язань з оплати послуг централізованого опалення та постачання гарячої води за договором № 498 від 01.12.2012 року.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.12.2017 року.

У зв'язку із набранням 15.12.2017 року чинності Законом України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, у відповідності до положень п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, якою передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, враховуючи, що ухвалою про порушення справи фактично було відкрито позовне провадження та розгляд справи по суті не проводився, розгляд справи здійснювався у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

В судових засіданнях 20.12.2017 р. та 10.01.2018 р. розгляд справи відкладався в зв'язку із неявкою відповідача щодо якого відсутні відомості про отримання повідомлення про дату, час, місце розгляду господарського спору. Відповідно до ухвали від 31.01.2018 року, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 14.02.2018 р.

При розгляді справи по суті представник Позивача позовні вимоги підтримала з підстав, що зазначені у позові, та просила стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за договором № 498 від 01.12.2012 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 6032,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 495,35, 3% річних у розмірі 129,51 грн., 777,41 грн. пені, та 1600 грн. судового збору.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення ухвал на адресу реєстрації, зазначену у ЄДР, свою явку в судове засідання не забезпечив. Про причини неявки Відповідач суд не повідомив, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Ухвали про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи, повернулися на адресу суду з відмітками на конвертах «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, справа, відповідно до ч.9 ст. 81, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, була розглянута за відсутності Відповідача за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні, 14.02.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз'яснено процедуру оскарження рішення.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача, суд

встановив:

Предметом діяльності Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», яке створене Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, відповідно до Указу Президента від 15.06.1993 року №210 «Про корпоратизацію підприємств», є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту, ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» надає фізичним та юридичним особам м. Херсона послуги з постачання теплової енергії (а.с. 55-57).

01.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль», правонаступником прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль», про що свідчить інформація зазначена у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 54) і відомостей з ЄДРПОУ (а.с. 53), та Фізичною особою-підприємцем Любар Тетяною Вікторівною був укладений договір № 498 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі-Договір) (а.с. 12-16).

Відповідно до п. 1 Договору, Позивач зобов'язався надавати Відповідачу з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.

Об'єктом надання послуг, відповідно до п. п. 2, 3 Договору, є приміщення по вул. 40 років Жовтня, 145 (112) у м. Херсоні, яке належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2005 року (а.с. 17-18).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання», тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.

Отже, вартість послуг з постачання теплової енергії відноситься до сфери регульованих цін і встановлюється уповноваженим державним органом.

Частиною 6 ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 632 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно п. 8 Договору, розрахунки за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання виконуються за тарифами, діючими на період надання послуги.

Пунктом 5 Договору передбачено, що при зміні тарифів на послуги з теплопостачання взаєморозрахунки виконуються за тарифами, затвердженими (погодженими) державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими органами, які мають право на встановлення або зміну тарифу. Про зміну тарифів виконавець повідомляє споживача листом або в засобах масової інформації.

Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувалися ПрАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» протягом листопада-грудня 2016 року затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 29.09.2016 року № 1757, протягом січня 2017 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 02.12.2016 року № 2126, протягом лютого-березня 2017 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 01.02.2017 року № 151.

У відповідності до п. 5 Договору, Позивач у письмовій формі повідомляв Відповідача про зміну тарифів, що підтверджується відповідними листами, які направлялися за місцезнаходженням Відповідача (а.с. 19-21).

Відповідно до п. 6 Договору, розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до фактичного споживання теплової енергії згідно з нормативами (нормами) та тарифами, діючими на момент споживання та затвердженими (погодженими) державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими органами, які мають право на встановлення або зміну тарифу.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 8 Договору).

На виконання Договору, згідно визначених у ньому умов, Позивачем протягом спірного періоду надавалися Відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Факт надання послуг підтверджується відомостями-звітом про спожиту теплову енергію та параметри теплоносія за показаннями теплолічильника у будинку № 145 по вул. 40 років Жовтня, за період з 24.10.2016 р. по 24.11.2016 р. (а.с. 24), з 01.12.2016 р. по 31.12.2016 р. (а.с. 25), з 01.01.2017 р. по 24.01.2017 року (а.с. 26), з 28.01.2017 р. по 21.02.2017 р. (а.с. 27), з 01.03.2017 р. по 31.03.2017 р. (а.с. 28), що підписані ОСОБА_3, яку, згідно виписки з протоколу № 30 від 01.07.2014 року розширеного засідання правління кооперативу «Юність», призначено відповідальною особою за приладом обліку споживання теплової енергії (а.с.23) та представником ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль». Цими відомостями підтверджується факт споживання теплової енергії, в тому числі, і Відповідачем.

На підставі зазначених відомостей, Позивачем здійснено розрахунки спожитої теплової енергії по вул. 40 років Жовтня (Університетській), 145 за період з 24.10.2016 року по 31.03.2017 року.

Для оплати вартості спожитої теплової енергії за спірний період Позивачем Відповідачу були виставлені рахунки (а.с.31-35) на загальну суму 7207,65 грн.

Вказані рахунки були вручені Відповідачу, що підтверджується інформацією з реєстру рахунків Позивача, за листопад 2016 року - 07.12.2016 року (а.с.36), за грудень 2016 року - 12.01.2017 року (а.с. 37), за січень 2017 року - 10.02.2017 року (а.с. 38), за лютий 2017 року - 06.03.2017 року (а.с. 39), за березень 2017 року - 13.04.2017 року (а.с. 40).

Отже, Позивачем підтверджено належне виконання ним договірних зобов'язань з надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, однак, всупереч умовам, визначеним у договорі, Відповідач за послуги, надані Позивачем з листопада 2016 року по березень 2017 року розрахувався лише частково, сплативши 29.12.2016 року суму у розмірі 1175,21 грн., у зв'язку із чим, згідно довідки щодо руху заборгованості (а.с. 22), у нього за цей період виник боргу у сумі 6032,44 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Позивачем на адресу Відповідача 30.05.2017 року за вих. № 06-1/1192, 18.09.2017 року за вих. № 06-1/1982 направлялися вимоги про погашення заборгованості та акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 41-43). Однак, вимоги Позивача Відповідачем залишено без відповіді, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір, укладений між Позивачем та Відповідачем, за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Належними, допустимими та достовірними доказами Позивач довів надання Відповідачу послуг за договором № 498 від 01.12.2012 року щодо централізованого опалення та постачання гарячої води. Натомість, Відповідач взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконав, та за отримані послуги у повному обсязі не розрахувався. Зазначені обставини Відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовані.

Аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 6032,44 грн. за договором № 498 від 01.12.2012 року про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води у період з листопада 2016 року по березень 2017 року є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, Позивачем до стягнення заявлено 495,35 грн. інфляційних втрат, 129,51 грн. 3% річних та 777,41 грн. пені.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стягнення інфляційних втрат та 3% річних, в разі несвоєчасного внесення платежів передбачено і п.п. 2 п. 18 Договору.

Порушення Відповідачем умов, укладеного із Позивачем договору, щодо оплати отриманих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання з оплати отриманих послуг у період з листопада 2016 року по березень 2017 року, здійснений Позивачем відповідно до періодів виникнення заборгованості, та доданий до позову, суд задовольняє їх у розмірі 121,51 грн. та 495,35 грн., відповідно.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У п.12 Договору сторонами узгоджено, що за несвоєчасне внесення плати зі споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення терміну сплати.

На підставі договору, в залежності від періодів виникнення боргу, Позивач нарахував Відповідачу за порушення строків оплати вартості отриманих послуг за період з листопада 2016 року по березень 2017 пеню у сумі 777,41 грн. Оскільки Позивачем доведено прострочення оплати Відповідачем наданих послуг у листопаді 2016 р. - березні 2017 р., суд визнає обґрунтованими вимоги про стягнення пені та, перевіривши розрахунок Позивача, задовольняє їх у заявленій сумі - 777,41 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги Позивача є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягується судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Любар Тетяни Вікторівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (місцезнаходження: 73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, ідентифікаційний код: 00131771) 7434,71 грн., з яких 6032,44 грн. борг за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання, 495,35 грн. інфляційні втрати, 129,51 грн. 3% річних, 777,41 грн. пеня та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 23.02.2018 р.

Суддя Т.А. Остапенко