Постанова № 72402062, 22.02.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року м. Чернівці

справа № 713/1310/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Перепелюк І.Б., Яремка В.В.

секретар - Герман Я.І.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Вижницької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору та визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Вижницької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визнання осіб такими, що втратили право на частку у колгоспному дворі та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_6, ОСОБА_7 в серпні 2017 року звернулися до суду з позовом до Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_5, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_9, який є їх батьком та дідом. Після його смерті відкрилася спадщина на

____

№22-ц/794/182/18 Головуючий у 1 інстанції: Пилипюк І.В.

Категорія: 39 Доповідач: Литвинюк І.М.

житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, 1978 року побудови, який знаходиться у АДРЕСА_1.

Згідно з погосподарськими книгами Виженської сільської ради Вижницького району за 1977-2010 роки спірне господарство відносилося до суспільної групи колгоспних дворів, оскільки голова двору ОСОБА_9 був членом колгоспу та працював в колгоспі «Радянська Україна» с. Черешенька Вижницького району, звідки і вийшов на пенсію.

Станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були: ОСОБА_9 - голова двору, його дружина - ОСОБА_10, їх син - ОСОБА_6 та малолітня онука (дочка сина) - ОСОБА_7, які зв'язки із колишнім колгоспним двором ніколи не втрачали, своєю працею та коштами підтримували його у належному стані. Інших членів колгоспного двору не було. Відповідач ОСОБА_5 ніколи у спірному будинку не проживала і не була зареєстрована. Майно двору повністю збереглося і до цього часу не зменшувалося і не збільшувалося.

Вважають, що після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина не на цілий житловий будинок, а на 1/4 його частину, оскільки житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами є майном колишнього колгоспного двору, що збереглося після його припинення. Оскільки членів колгоспного двору всього четверо, то кожний член двору має право на 1/4 частину господарства.

Так, спадщину після ОСОБА_9, яка складалася із 1/4 частини житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, прийняли ОСОБА_10 та він, ОСОБА_6, по 1/2 частці спадщини, що по відношенню до всього будинку становить по 1/8 його частині.

Він, ОСОБА_6, фактично прийняв спадщину, вступив у володіння та управління спадковим майном, на день смерті батька постійно проживав і є зареєстрованим у спадковому будинку до цього часу.

Вказували на те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_10, яка є їм відповідно матір'ю та бабою. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, належної їй частки у майні колгоспного двору і 1/8 частини житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, належної їй частки спадщини після смерті ОСОБА_9

Він, ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину, вступив у володіння та управління спадковим майном, був і є зареєстрованим у спадковому будинку на час смерті, розпорядився майном померлої. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Олійник Ю.М. йому, ОСОБА_12 було відмовлено у зв'язку з ненаданням належним чином оформлених документів, які посвідчують право власності спадкодавців на спадкове майно та не було надано документів, що підтверджують родинні стосунки ОСОБА_12 та ОСОБА_10, як матері та сина.

Просили встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_6 є сином ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Виженка Вижницького району Чернівецької області; визнати за ними - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - право власності на 1/4 частині за кожним житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами в АДРЕСА_1, як майна колишнього колгоспного двору; визнати за ОСОБА_6 право власності на 2/4 частини спадкового майна ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 і ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_8, яке складається із житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами у АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визнання осіб такими, що втратили право на частку у колгоспному дворі та визнання права власності на спадкове майно.

У зустрічному позові вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_9 Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

На момент смерті батька у будинку були зареєстровані ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дружина та її мати), ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (син та її рідний брат), ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (онучка та її племінниця).

Зазначала, що спадкоємцями за законом після смерті батька та матері є вона - ОСОБА_5 (донька) та її рідний брат - ОСОБА_6 (син), як спадкоємці першої черги.

Вона та її брат звернулися до нотаріуса з метою прийняття спадщини, однак нотаріус їм відмовив у видачі свідоцтва у зв'язку відсутністю документів, які підтверджують факт родинних стосунків та відсутністю право установчих документів на спадкове майно та що нею пропущено строк на прийняття спадщини.

Із заявою до нотаріуса вона звернулася у 2016-2017 роках, однак 12 серпня 2017 року нею було отримано постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії.

Посилалася на те, що вона хворіла та не маючи правової освіти та відповідних знань, вважала, що має право у будь-який час звернутися за отриманням спадщини від своїх батьків.

Оскільки перебувала на амбулаторному лікуванні, є донькою спадкодавців, та належить до першої черги спадкоємців; проживає у сільській місцевості, де відсутній нотаріус, а тому, відповідно до положень ч.3 ст.1272 ЦК України, просила визнати такі причини поважними та визначити їй додатковий строк, необхідний для подання заяви про прийняття спадщини.

Також обґрунтовувала свої вимоги тим, що в її свідоцтві про народження було допущено помилку у графі «батько» та зазначено, що її батько «ОСОБА_9», а з свідоцтва про смерть вбачається, що помер «ОСОБА_9». Також у свідоцтві про укладення шлюбу з її матір'ю батько записаний «ОСОБА_9», а її мати «ОСОБА_10».

Дані помилки перешкоджають прийняти спадщину, а тому просила суд встановити факт родинних стосунків, що «ОСОБА_9» та її мати «ОСОБА_10» є чоловіком та дружиною, а також, що «ОСОБА_9» є її батьком.

Також вказувала на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були зареєстровані у даному помешканні у 2000 році, в той же час жодного дня у вищевказаному спадковому майні не проживали, а відтак не брали та не могли брати участі своєю працею чи коштами у веденні спільного господарства.

Після смерті батька спадкоємцями за законом першої черги були його дружина, а їх мати, та відповідачі. Доказів про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 брали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору за три роки до 15 квітня 1991 року у матеріалах справи немає. А сам факт реєстрації за вищевказаною адресою відповідачів не дає права на отримання частки у майні колгоспного двору.

Вважає, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 втратили права на частку в майні колгоспного двору.

Вважає, що після смерті спадкодавця спадкоємцем за законом є вона та її брат ОСОБА_6 Просила визначити їй додатковий строк шість місяців на подання заяви на прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 та після смерті її батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7; встановити, що ОСОБА_9 та її мати ОСОБА_10 є чоловіком та дружиною, а також що ОСОБА_9 є її батьком; визнати відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право на частку в майні колишнього колгоспного двору, що знаходиться в АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом від матері ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 та батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено, а зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_6, є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_10

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, як майна колишнього колгоспного двору.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, як майна колишнього колгоспного двору.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_9, яке складається з 1/8 частки житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_10, яке складається з 3/8 часток житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

Всього визнано за ОСОБА_6 право власності на 3/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_5 є дочкою померлих ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_10

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року представник відповідача ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити частково в частині встановлення факту, що має юридичне значення та в частині визнання права на частку у спадковому майні за ОСОБА_6, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Зазначає, що після смерті батька ОСОБА_9 в межах передбаченого законом строку на прийняття спадщини ніхто із спадкоємців із заявою до нотаріуса не звертався. ОСОБА_5 вступила в управління спадковим майном, про що свідчить наявність у неї ощадних книжок спадкодавця. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 втратили право власності на частку в майні колгоспного двору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарство в АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року відносилося до суспільної групи колгоспний двір, позивачі були членами колгоспного двору і мають по ? частині в його майні. Оскільки ОСОБА_6 вчасно прийняв спадщину після смерті ОСОБА_10, він має право на частку в майні після смерті матері, а разом має право на 3,4 частки в спірному господарстві.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1, згідно з даними погосподарської книги за 1977-2010 роки, відносилось до суспільної групи колгоспних дворів, оскільки голова двору ОСОБА_9 був членом колгоспу «Радянська Україна».

Станом на 15 квітня 1991 року до господарства, розташованого по АДРЕСА_1, були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, члени двору: дружина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, та онука - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вибули з господарства 26 березня 1992 року № 530 та прибули 01 листопада 2000 року з господарства під №294. Інших будівель за даною адресою немає.

Відповідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Згідно «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався «Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів» (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9,ОСОБА_6 та його дочка ОСОБА_7 були родиною, оскільки за господарством рахується один житловий будинок, в якому всі вони проживали та вели спільне господарство, в них був спільний побут і спільний двір, разом обробляли город в даному господарстві.

Дані обставини також підтверджуються довідкою виконкому Вижницької міської ради від 05 липня 2017 року. №02/352, з якої видно, що ОСОБА_6 з 1978 року і по даний час зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1 (а.с.16).

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Тобто усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив, що членами колгоспного двору по АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які стали співвласниками майна колгоспного двору, та кожному з них належало по 1/4 частині у цьому майні.

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» роз'яснено, що правила ст. 563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 р. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_9 Після його смерті відкрилась спадщина на 1/4 частину житлового будинку по по АДРЕСА_1 Вижницького району, спадкоємцями за законом якого є його дружина ОСОБА_10 та його син ОСОБА_6, які проживали та були зареєстровані за цією адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_10 Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину майна (1/4 її та 1/8 спадкове після смерті чоловіка ОСОБА_9.), спадкоємцем якої, як вірно встановлено судом першої інстанції, є ОСОБА_6

Згідно з ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_6 успадкував належну частку у спадковому майні ОСОБА_10, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на момент смерті.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5 не довела допустимими та належними доказами поважності пропуску шестимісячного строку на прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги в частині, що вона прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_9, а саме, знаходження у неї ощадних книжок спадкодавця, суд не бере до уваги, оскільки свідок ОСОБА_3 як в суді першої інстанції, так і судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що вказані книжки ОСОБА_3 знайшла на горищі та передала матері, коли вже справа була в суді.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин, які виникли між сторонами, надав їм належну оцінку, вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, законно та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а також не містять передбачених законом підстав для скасування правильного по суті рішення.

Ураховуючи викладене, на підставі ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 23 лютого 2018 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: І.Б. Перепелюк

В.В. Яремко