Рішення № 72401983, 19.02.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.2018 Справа № 920/1260/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Мудрицької С.Ю.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Юкрейнхарвест» (м. Глобине, Глобинський район, Сумська область)

до - Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України» (с. Іванівка, Великописарівський район, Сумська область)

про стягнення 4857389 грн. 76 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 6/А/Б від 01.11.2017,

від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 3792360 грн. боргу, 758472 грн. штрафу, 129044 грн. 14 коп. пені, 143382 грн. 38 коп. 30% річних, 34131 грн. 24 коп. інфляційних за неналежне виконання відповідачем договору № Д 17-02/04 від 17.02.2017 купівлі-продажу, укладеного між ним та ТОВ «Агропартнер», права вимоги по якому останній перадав позивачу за договором від 30.06.2017 про відступлення права вимоги.

Відповідач у відзиві від 24.01.2018 проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Позивач надав суду відповідь від 08.02.2018 на відзив відповідача, де наполягає на задоволенні позовних вимог та заперечує проти позиції відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між відповідачем та ТОВ «Агропартнер» виникли господарські відносини, а саме 17.02.2017 було укладено договір купівлі-продажу № Д 17-02/04 (надалі – Договір).

Згідно п.1.1 Договору ТОВ «Агропартнер» зобов’язався передати у власність відповідача мікродобрива (надалі – товар), згідно специфікацій, визначених у додатках до Договору та/або видаткових накладних, які є невід’ємною частиною Договору, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його згідно умов Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість товару та термін його оплати, а також інші умови, визначені в додатках (та/або видаткових накладних).

До Договору між відповідачем та ТОВ «Агропартнер» були укладені додаток № 1 від 17.02.2017 та додаток № 2 від 21.02.2017.

У відповідності до п. 2.1 Договору ціни, загальна вартість, строки розрахунків, найменування, конкретний асортимент товару визначаються в гривнях та зазначаються у додатках та/або видаткових накладних на дату їх складання.

Датою поставки товару або його партії, вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск товару (п. 3.2 Договору). Товар вважається прийнятим за кількістю і якістю в момент отримання його представником відповідача від представника ТОВ «Агропартнер» у відповідності до видаткової накладної. Право власності на товар переходить до відповідача у відповідності до видаткової накладної. Право власності на товар переходить до відповідача з моменту прийняття ним товару (пункти 3.5, 3.6 Договору).

ТОВ «Агропартнер» на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 3792360 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними № 19 від 23.02.2017, № 13 від 21.02.2017, № 24 від 27.02.2017, № 41 від 05.03.2017. Крім того, поставка підтверджується довіреністю на отримання ТМЦ № 7 від 20.02.2017, а також товаро-транспортними накладними № Р24 від 27.02.2017, № Р20 від 23.02.2017, № 13 від 21.02.2017.

Згідно до п. 2.1, 2.2 Договору строки розрахунків зазначається в додатках до Договору.

Згідно до додатків № 1 та № 2 до Договору відповідач зобов’язався здійснити остаточну оплату за отриманий товар в строк не пізніше ніж 30 жовтня 2017 року.

Однак відповідач зобов’язання з оплати перед ТОВ «Агропартнер» в розмірі 3792360 грн. не виконав.

Крім того, між ТОВ «Агропартнер» та відповідачем був складений акт звіряння взаєморозрахунків, яким сторони підтвердили вищезазначену суму боргу відповідача перед ТОВ «Агропартнер».

30.06.2017 між позивачем та ТОВ «Агропартнер» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу № Д 17-02/04 від 17.02.2017 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України» (надалі – Договір про відступлення права вимоги).

В предметі вищезазначеного Договору про відступлення права вимоги зазначено, що ТОВ «Агропартнер» передає належне йому право вимоги до відповідача, згідно з договором купівлі-продажу № Д 17-02/04 від 17.02.2017, а позивач приймає право вимоги, що належить ТОВ «Агропартнер» за вищезазначеним Договором.

У пункті 1.2 Договору про відступлення права вимоги зазначено, що позивач займає місце первіного кредитора – ТОВ «Агропартнер», в зобов’язаннях, що виникли з Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

Вказаний Договір про відступлення права вимоги укладений за відповідного погодження та згоди відповідача, що підтверджується відповідним написом на Договорі про відступлення права вимоги та підписом його директора ОСОБА_3 і відтиском печатки.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, права вимоги по Договору, обумовлені вищезазначеним Договором про відступлення права вимоги, перейшли від ТОВ «Агропартнер» до позивача.

Крім того, в червні та жовтні 2017 року між позивачем та відповідачем було підписано акти звіряння взаємних розрахунків, якими сторони підтвердили заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 3792360 грн.

Також, позивач направляв відповідачу претензію від 01.11.2017, однак від відповідача ні відповіді на претензію, ні доказів сплати боргу не отримав.

Враховуючи те, що відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив, то позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 3792360 грн. боргу.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону та у встановлений у зобов’язанні строк.

Згідно до ст. 265 ГК України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Заборгованість відповідача в розмірі 3792360 грн. боргу по Договору підтверджується матеріалами справи, відповідач у відзиві факту наявності суми основної заборгованості не спростовує, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Сторони у Договорах самостійно та вільно визначили розмір відсотків річних, пені, можливість застосування штрафу та пені, а тому:

По-перше, позивач просить суд стягнути з відповідача 129044 грн. 14 коп. пені (за загальний період з 30.10.2017 по 14.12.2017) та 758472 грн. штрафу у розмірі 20%.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які, відповідно до ст. 231 ГК України, застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що в разі порушення відповідачем строків оплати за товар (його партію) відповідно до строків встановлених додатками до Договору та /або Договором, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару.

Згідно п. 5.5 Договору у разі прострочення строків (термінів) оплати за товар визначених в додатках, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов’язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов’язань за Договором, забезпечених санкцією.

Враховуючи вищезазначене, факт встановленого судом прострочення виконання зобов’язання відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 129044 грн. 14 коп. пені (за загальний період з 30.10.2017 по 14.12.2017) та 758472 грн. штрафу у розмірі 20% є правомірною, суми пені та штрафу розраховані вірно, а тому вимога про стягнення вищезазначених сум є обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

По-друге, позивач просить суд стягнути з відповідача 143382 грн. 38 коп. 30 % річних (за загальний період з 30.10.2017 по 14.12.2017), а також 34131 грн. 24 коп. інфляційних втрат (за загальний період з 30.10.2017 по 30.11.2017).

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до п. 5.9 Договору відповідач зобов’язується сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов’язання та те, що 30 % річних самостійно встановлено сторонами в Договорі, то суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 143382 грн. 38 коп. 30 % річних (за загальний період з 30.10.2017 по 14.12.2017), а також 34131 грн. 24 коп. інфляційних втрат (за загальний період з 30.10.2017 по 30.11.2017) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 18520 грн. витрат на правничу допомогу.

Згідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем був наданий договір № 19 від 01.11.2017 про надання професійної правничої допомоги та ведення справи в суді, який укладений між позивачем з Адвокатським бюро «Дефініція ОСОБА_2» в особі керуючого бюро – ОСОБА_2

Крім того, на підтвердження наданих послуг позивач надає підписаний позивачем та адвокатським бюро акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 19.12.2017, ордер № 64329, рахунок на оплату правничих послуг № 19 від 19.12.2017.

Враховуючи складність справи, що пов’язане з дослідження значної кількості доказів, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи значну суму позову, а також те, що відповідачем не доведено неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката, то суд дійшов висновку про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у повному обсязі.

Також, згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають повному задоволенню, то на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 72860 грн. 85 коп.

З огляду на вищезазначене суд не приймає до уваги заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України» (вул. Іванівська, буд. 1, с. Іванівка, Великописарівський район, Сумська область, 42839, код 00497727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Юкрайнхарвест» (вул. Володимирівська, буд. 1А, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39001, код 41352396) 3792360 грн. боргу, 758472 грн. штрафу у розмірі 20%, 129044 грн. 14 коп. пені, 143382 грн. 38 коп. 30% річних, 34131 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 72860 грн. 85 коп. витрат на сплату судового збору, 18520 грн. витрат на правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.02.2018.

Суддя ОСОБА_4