Рішення № 72401907, 20.02.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2018 Справа № 917/2076/17

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Стельмах А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022 (адреса для листування : пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39601)

до Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька", вул. Павлова 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39602

про стягнення 28 920,93 грн. пені, річних та інфляційних нарахувань

Представники :

від позивача : ОСОБА_1, довіреність № 10-75/1880 від 08.02.2018 р.;

від відповідача : ОСОБА_2, довіреність № 82 від 24.01.2017 р., Договір про надання юридичних послуг № 3 від 16.01.2018 р..

Обставини справи : Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" про стягнення 28 920,93 грн. пені, річних та інфляційних нарахувань (позовні вимоги викладені в редакції клопотання про зменшення позовних вимог № 2984 від 20.12.2017 р., прийнятого судом до розгляду в даному позовному провадженні).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.01.2018 р..

З 15.12.2017 р. діє нова редакція Господарського процесуального кодексу України, викладена у розділі І Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. № 2147-VIII (далі - ГПК України).

Враховуючи те, що по справі № 917/2076/17 судом було порушено позовне провадження, розгляд справи по суті не розпочинався, суд продовжив розглядати справу за правилами загального позовного провадження із стадії підготовчого провадження.

26.12.2017 р. від позивача до суду надійшов супровідний лист (за вих. №2988 від 21.12.2017 року), до якого позивачем додано: копії платіжних документів про сплату боргу за спожиту теплову енергію; витяг зі Статуту ПАТ "Полтаваобленерго", копію довіреності посадової особи, яка підписала позовну заяву, довідка про залишкову суму боргу по справі та клопотання № 2984 від 20.12.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 28 920,93 грн. в тому числі : пеню в розмірі 21 530,46 грн., інфляційні в розмірі 4 978,33 грн. та 3% річних в розмірі 2 412,14 грн..

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.01.2018 р. судом було прийнято до розгляду в даному позовному провадженні клопотання позивача про зменшення позовних вимог та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.02.2018 р..

Відповідач надав суду відзив на позов № 01-16/420 від 19.02.2018 р. (вх. № 1835 від 20.02.2018 р.), згідно якого повідомляє, що частково визнає позовні вимоги та просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені.

20.02.2018 р. представники позивача та відповідача надали суду письмову згоду про розгляд справи по суті в судовому засіданні після закінчення підготовчого судового засідання.

Згідно п.6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Враховуючи вищенаведене, суд прийняв письмову згоду від позивача та відповідача, закінчив підготовче судове засідання та розпочав розгляд справи по суті у судовому засіданні 20.02.2018 р.

В судовому засіданні представник позивача оголосив зміст позовних вимог та просив суд їх задовольнити повністю (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог).

Представник відповідача оголосив відзив на позов та клопотання про зменшення розміру пені.

В судовому засіданні 20.02.2018 року відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про дату виготовлення повного тексту судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.06.2008 р. між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (теплопостачальна організація) та Комунальним некомерційним медичним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" (споживач) було укладено Договір № 119 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі – Договір, а.с. 15-16).

При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :

- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, визначених цим договором та додатками до нього. Тарифи на послуги за теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 р. та діючого законодавства України (п. 1.1 та п. 1.2 Договору);

- теплопостачальна організація зобов’язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби згідно з Додатком № 1 "Перелік об’єктів споживача та характеристика об’єкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком № 2 "Обсяги теплового навантаження тепло споживання" (п. 2.1.2 Договору);

- порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору (п. 6.6 Договору);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 р.. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 7.10 Договору).

За даними позивача відповідно до п. 7.10 Договору, останній не розривався і на даний час є діючим.

До Договору сторонами було складено (підписано та скріплено ї печатками), зокрема, наступні додатки до Договору :

- Додаток № 1 "Перелік об'єктів" (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 17);

- Додаток № 2 "Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання" (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 18);

- Додаток № 3 "Тарифи на теплову енергію" (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 19);

- Додаток № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (а.с. 20), в якому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії вказаними у додатку № 2, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Розрахунки за використану теплову енергію здійснюються за тарифом, затвердженим в установленому законом порядку. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, споживач зобов’язаний проводити не пізніше 7-ми календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку);

- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Акта про обсяги спожитої (переданої) споживачу теплової енергії" (додаток № 4 до Договору), який оформлюється постачальником та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем вищезазначеного акту або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його отримання за умови його підписання трьома представниками постачальника (п. 5 Додатку);

- у випадку несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).

Теплопостачальною організацією за період з жовтня 2016 р. по травень 2017 р. було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення.

Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві відповідні рахунки на оплату отриманої теплової енергії (копії наявні у матеріалах справи, а.с 28-37). Направлення (надання) вищезазначених рахунків відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями реєстрів про вручення споживачам теплової енергії кореспонденції (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 38-47).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманої ним теплової енергії з порушенням строків, встановлених п. 6.6 Договору. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог № 2984 від 20.12.2017 р., прийнятого судом до розгляду в даному позовному провадженні) про стягнення з відповідача 28 920,93 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.06.2008 р. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 119, з яких : пеня в розмірі 21 530,46 грн. за період з 02.11.2016 р. по 21.09.2017 р., інфляційні нарахування в розмірі 4 978,33 грн. за період з 16.01.2017 р. по 15.09.2017 р. та 3% річних в розмірі 2 412,14 грн. за період з 13.04.2016 р. по 21.09.2017 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо надання послуг з постачання теплової енергії. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриману теплову енергію з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 4 978,33 грн. за період з 16.01.2017 р. по 15.09.2017 р. та 3% річних в розмірі 2 412,14 грн. за період з 13.04.2016 р. по 21.09.2017 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов’язань щодо оплати за отриману теплову енергію в гарячій воді за кожний окремий місяць та урахуванням проведених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 Додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 21 530,46 грн. за період з 02.11.2016 р. по 21.09.2017 р. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов’язань з оплати отриманої теплової енергії по кожному окремому акту та проведених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та залучено до матеріалів справи).

В запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що несвоєчасна сплата ним зобов’язань за укладеним між сторонами Договором виникла не з його вини, а внаслідок відсутності фінансового забезпечення.

Судом не оцінюються як правомірні посилання в заперечення проти позову твердження відповідача на відсутність бюджетного фінансування послуг за Договором, тому що це не може бути підставою для звільнення від обов'язку оплати отриманих послуг.

Згідно з частиною першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до приписів п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. При цьому, судом відповідно до положень ст. 11128 ГПК України враховано правову позицію, викладену у постанові у справі № 11/446 від 15.05.2012 р., а також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р..

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню за наступного мотивування.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи повне (100%) виконання боржником зобов’язань за Договором, скрутне фінансове становище відповідача, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов’язань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 10 000,00 грн.. При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, інших допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 10 000 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 4 978,33 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2 412,14 грн., підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись ст.ст. 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування "Кременчуцька" (39602, м. Кременчук, вул.. Павлова, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 41318879) на користь ПАТ "Полтаваобленерго" -пеню в сумі 10 000 грн., інфляційні нарахування в розмірі 4 978,33 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2 412,14 грн. та судовий збір в розмірі 1 600,00 грн. на розрахунковий рахунок № 26003572077001, AT "ТАСКОМБАНК", МФО: 339500, ЄДРПОУ: 25717118.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Повне рішення складено 23.02.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ст. 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко