Ухвала суду № 72401840, 22.02.2018, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/625/18

Провадження № 1-кс/723/1039/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року м. Сторожинець

Слідчий суддя Сторожинецького

районного суду Чернівецької області ОСОБА_1,

з участю:

секретаря Крупчак М.І.,

прокурора Курика М.Г.,

підозрюваного ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сторожинець клопотання слідчого СВ Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного за ч.2 ст.121 КК України:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, зі слів – одруженого цивільним шлюбом та має на утриманні п’ять неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого

встановив:

Слідчий слідчого відділення Сторожинецького відділу поліції Головного управління національної поліції ОСОБА_4 (надалі слідчий), звернувся в суд з клопотанням, погодженим з прокурором Сторожинецької місцевої прокуратури, Чернівецької області ОСОБА_5 (в подальшому прокурор), про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, відносно підозрюваного ОСОБА_2, посилаючись на те, що в провадженні знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260150000138 від 08.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України.

Зазначав, що підозрюваний ОСОБА_2, 07.02.2018 року біля 19,00 години перебуваючи на території свого подвір’я на грунті боргових непорозумінь з ОСОБА_6 наніс останньому удари руками в область обличчя, голови та один удар ногою в область грудей, внаслідок чого потерпілий 20.02.2018 року помер в лікарні.

Ініціатори клопотання стверджують, що підставою для його внесення є наявність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, вважаючи, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, за яке передбачено безальтернативну міру покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років і він з огляду на цю санкцію, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, може знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення, незаконно впливати на свідків та може вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-які інші запобіжні заходи не можуть бути застосовані з огляду на наявність чотирьох ризиків та наявність доказів щодо вчинення ОСОБА_2 злочину, а тому просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою, без застосування застави.

В судовому засіданні, прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав, посилаючись на вказані в клопотанні обставини.

Підозрюваний та його захисник в ході судового розгляду, заперечили застосування зазначеного клопотання з посиланням на відсутність ризиків та на передчасність поданого клопотання так як вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України не доведена. При цьому підозрюваний ОСОБА_2 не заперечує своєї вини у нанесенні одного удару потерпілому ОСОБА_6, але не погоджується, що смерть могла настати від цього удару. Зазначив також, що він не переховувався і не буде переховуватися від слідства, у нього є велика сім’я та господарство, яке потрібно доглядати і забезпечувати сім’ю.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, якими прокурор обґрунтовує свої доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В ході розгляду клопотання встановлено, що 07 лютого 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260150000138 внесено запис про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 К України з приводу того, що 07.02.2018 року біля 19,00 години ОСОБА_2 в с. Верхні Петрівці, Сторожинецького району, Чернівецької області, в ході конфлікту наніс декілька ударів ОСОБА_6К, чим спричинив тілесні ушкодження. В подальшому 21.02.2018 року запис в ЄРДР щодо кваліфікації дій ОСОБА_2 була змінена внаслідок настання смерті потерпілого.

21.02.2018 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України тобто в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Із вказаного повідомлення про підозру, показань свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які підтверджують факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ОСОБА_6, а також виходячи із відсутності заперечень цього факту підозрюваною особою, який в суді підтвердив наявність конфлікту між ним та потерпілим і нанесення удару в область голови потерпілого вбачається, що повідомлена підозра у вчиненні ОСОБА_2 злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України є обґрунтованою.

При цьому, слідчий суддя не погоджується із захисником, щодо недоведеності обґрунтованої підозри та враховує, що термін «обґрунтована підозра» не передбачає доведеність повідомленої особі підозри в повному обсязі, а означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що відображає позицію Європейського суду з прав людини, відображену в пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Продовжуючи вирішення питань зазначених в ст.194 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, слідчий суддя встановив, що в розглядуваному клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також безпосередньо в судовому засіданні прокурор зазначив про наявність чотирьох ризиків передбачених пунктами 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Вивчивши наявність доказів, на які посилається прокурор, доводячи зазначені ним ризики, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Посилаючись на наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, прокурор зазначив, що доказами існування цього ризику є тяжкість вчиненого злочину та безальтернативність покарання за його вчинення.

Слідчий суддя знаходить, що зазначені докази є голослівними і не належними, оскільки не відповідають вимогам п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Зазначених в практиці Європейського суду з прав людини фактів на підтвердження існування цього ризику, суду не надано, а тому слідчий суддя знаходить ризик не доведеним.

Посилаючись на наявність ризику передбаченого п.2 ч.2 ст.177 КПК України, щодо наявної у підозрюваного можливості знищити, сховати, або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, прокурор доводить існування цього ризику тим, що місцем вчинення злочину є територія подвір’я та домогосподарства, де проживає підозрюваний і там могли зберегтися сліди біологічного походження потерпілого ОСОБА_6 або які-небудь речі потерпілого.

Вказані твердження, на думку слідчого судді, є тільки необґрунтованими словами, викладеними в клопотанні без наявності будь-яких доказових підтверджень.

Вказуючи про наявність цього ризику та гадаючи про можливість знищення переховування чи спотворення речей потерпілого, залишених на місці вчинення кримінального правопорушення прокурор до того ж гадає і про наявність слідів біологічного походження потерпілого ОСОБА_9, однак не враховує відсутність хоча б згадки кого-небудь, в т.ч. і свідків, про існування таких слідів чи речей, що в сукупності свідчить про певні припущення щодо цього.

При цьому слідчий суддя враховує, що нездійснення відповідного огляду місця скоєння злочину з часу його скоєння, тобто з 07.02.2018 року до часу розгляду клопотання, тобто до 22.02.2018 року не є підставою для врахування цього як ризику, а тільки як відповідне службове упущення слідчих органів, через що наявність якого, тримання особи під вартою, на думку слідчого судді є неприпустимим.

Слідчий суддя вважає, що будь-які припущення не підтверджені відповідними доказами не можуть бути основою для підтвердження цього ризику.

Посилаючись на наявність ризику передбаченого п.3 ч.2 ст.177 КПК України, щодо можливості впливу підозрюваним на свідків, які дають викривальні показання щодо нього, прокурором не враховано, що такі ж показання щодо себе дає і підозрюваний, який як було встановлено в ході розгляду клопотання не відмовлявся давати показання взагалі і не знає що таке правила ст.63 Конституції України. Запис в протоколі допиту щодо цього, на думку слідчого судді, зроблено безпідставно, оскільки підозрюваний хотів давати показання в присутності адвоката. Підозрюваний визнає факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, що підтверджують і свідки, однак сумнівається в наслідках таких ушкоджень у вигляді настання смерті потерпілого.

Існування ризику, щодо можливості підозрюваного незаконно впливати на свідків, на думку слідчого судді, мало би підтверджуватись як мінімум заявами цих свідків, щодо існування ризику впливу, а таких заяв до суду не надавалось.

Посилання слідчого і прокурора, в клопотанні на існування ризику щодо можливості підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він зловживає алкогольними напоями, не може бути враховано, як ризик, слідчим суддею оскільки:

по-перше таке твердження, на думку суду, не має жодного стосунку до вимог кримінально-процесуального законодавства України, які необхідно враховувати при оцінці цього ризику;

.

по-друге жодних доказів того, що підозрюваний зловживає спиртними напоями до суду не надано, а характеристика на підозрюваного з місця його проживання, яка до того ж надана суду саме ініціатором клопотання, свідчить зовсім про протилежне, а саме про позитивну поведінку підозрюваного;

На думку слідчого судді таке твердження прокурора є також гаданим припущенням, що не відповідає загальним засадам кримінального провадження, а саме верховенству права, законності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість особи, тощо.

Крім цього в суді не доведено, що інші більш м’які запобіжні заходи не можуть бути застосовані до підозрюваного ОСОБА_2 тим більше для забезпечення тих ризиків, які зазначені в клопотанні.

Згідно п.3 ч.1 ст.194 КПК України визначено, що доказуванню підлягають обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів, для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Твердження ініціаторів клопотання того що будь-які інші запобіжні заходи не можуть бути застосовані з огляду на наявність чотирьох ризиків та наявність доказів щодо вчинення ОСОБА_2 злочину, свідчить про неможливість тлумачення Закону таким чином, тобто в суді вказана обставина, яка є обов’язковою для врахування при обранні запобіжного заходу не доведена..

Таким чином в суді знайдено докази щодо обґрунтованості підозри але не знайдено доказів щодо існування ризиків і обставин які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів.

У відповідності до положень ч.3 ст.194 КПК України, слідчий суддя, має право зобов’язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, якщо прокурор доведе обставини передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Виходячи з цього, слідчий суддя знаходить, що клопотання не підлягає задоволенню але підозрюваного ОСОБА_2 слід зобов’язати прибувати до слідчого в кримінальному провадженні чи до процесуального прокурора за кожною їх вимогою.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 194, 202, 206, 395 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

В задоволенні клопотання слідчого Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4, погодженого з прокурором, про застосування до підозрюваного за ч.2 ст.121 КК України ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відмовити.

Зобов’язати підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, прибувати до слідчого в кримінальному провадженні чи до процесуального прокурора, за кожною їх вимогою.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя