Рішення № 72401293, 23.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2018Справа № 910/23410/17Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному провадженні справу

За позовом доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"про стягнення 35 578,75 грн. Суддя Підченко Ю.О.Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (надалі - відповідач) про стягнення відшкодування у розмірі 35 578,75 грн., в тому числі: страхової виплати у розмірі 35 132,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 316,19 грн. та 3 % річних у розмірі 129,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0001817 від 03.10.2013, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 20.06.2017 за участю застрахованого транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1, здійснив виплату страхового відшкодування, а тому ним, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

12.01.2018 відповідачем через канцелярію суду відзив на позов, у якому відповідач просить суд у разі, якщо позивач надасть суду докази фактично проведеного ремонту КТЗ та

докази того, що надавач послуг з ремонту автомобіля - TOB «ЮГ-Авто» є платником ПДВ, задовольнити позов частково - на суму 35 132,62 грн., а у разі, якщо позивач не надасть такі докази - зменшити суму вимоги на розмір ПДВ та задовольнити позов частково - на суму 29 277,18 грн. Окрім того відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки даний вид відповідальності не застосовується до виконання зобов'язань з відшкодування шкоди.

29.01.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на обґрунтованість вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки страхова виплата є грошовим зобов'язанням у розумінні статей 625 та 979 Цивільного кодексу України, а тому даний вид відповідальності підлягає застосуванню. Також позивач вказує, що ним надано всі необхідні докази для визначення розміру завданої шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2018 було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

05.02.2018 відповідачем через канцелярію суду надано заперечення на відповідь на відзив, у якому він вказує на те, що позивач не надав суду акт виконаних робіт та не надав витяг з реєстру платників податків на додану вартість, а тому вимоги позивача є недоведеними, у зв'язку із чим відповідач просить залишити без задоволення позовну заяву.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №245002/4098/0001817, предметом якого є якого є страхування транспортного засобу "Volkswagen", д.н. НОМЕР_2.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Херсонського міського суду Херсонської області по справі № 766/10771/17 від 04.07.2017, 20 червня 2017 року в м. Херсоні, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої автомобілю НОМЕР_1 були завдані механічні пошкодження.

Так, відповідно до вищезазначеної постанови Херсонського міського суду Херсонської області по справі № 766/10771/17 від 04.07.2017, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як вбачається з наявного в матеріалів справи копії звіту № 00228829 від 07.07.2017, складеного СПД ОСОБА_5, розмір відновлювального ремонту та матеріального збитку з врахуванням зносу автомобіля НОМЕР_1 становить 54 002, 38 грн. Крім цього, позивач надав суду копію рахунку № 1601 від 11.07.2017 ТОВ «Юг-Авто», згідно якого, вартість ремонту склала зі знижкою 48 600,00 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 36 132, 62 грн. (за вирахуванням сум франшизи та в результаті корегування відповідно до умов Договору страхування), що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 031307 від 28.07.2017.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Так, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "КАМАЗ", д.н. НОМЕР_4, який є винною особою у скоєнні ДТП, була застрахована приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" на підставі полісу № АК/6143413 зі строком дії з 09.05.2017 по 08.05.2018, цим полісом встановлено ліміт по майну у розмірі 100 000,00 грн. франшизу в розмірі 1 000,00 грн.

Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля НОМЕР_3 - ОСОБА_4, тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 74, 76 ГПК України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Водночас, суд враховує, що Закони України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов'язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Таким чином, оскільки ДТП сталося у 2017 році, а як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль НОМЕР_1 - 2012 року випуску, а отже коефіцієнт фізичного зносу при розрахунку страхового відшкодування є таким, що дорівнює нулю.

Як було зазначено вище, згідно звіту № 00228829 від 07.07.2017, складеного СПД ОСОБА_5, розмір відновлювального ремонту та матеріального збитку з врахуванням зносу автомобіля НОМЕР_1 становить 54 002,38 грн., який розраховано відповідно до вимог Закону з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який дорівнює нулю.

Між тим, в матеріалах справи наявні копії рахунку № 1601 від 11.07.2017 ТОВ «Юг-Авто» на суму 48 600,00 грн., а також сертифікату, що складений, з урахуванням умов договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245002/4098/0001817 від 03.10.2013 згідно якого вартість відновлювального ремонту склала 46 188,63 грн.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик набуває права зворотної вимоги до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Вищевикладена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14 (№3-50гс15) та має враховуватись іншими судами в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.

Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик (позивач) набув права зворотної вимоги до страховика винної особи (відповідача у справі) у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі № 910/8779/15, від 02.02.2016 у справі № 910/25250/15, від 14.09.2016 у справі № 910/3650/6, від 26.09.2016 у справі № 910/26829/15, від 19.10.2016 у справі № 910/7108/16.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рахунок № 1601 від 11.07.2017, відповідно до якого вартість ремонту склала зі знижкою згідно сертифікату склала 46 188,63 грн., наданий позивачем страховий акт № 00228829 та платіжне доручення № 031307 від 28.07.2017 на суму 36 132,62 грн., є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.

В силу приписів ст. ст. 76, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність, які входять до предмету доказування.

Доводи відповідача з приводу того, що позивач не надав суду акт виконаних робіт, не приймаються судом, оскільки наданих суду доказів достатньо для встановлення розміру фактичних втрат, які були здійснені для відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1.

Прохання відповідача про зменшення суми вимоги на розмір ПДВ та задоволення позову частково - на суму 29 277,18 грн. є безпідставними, оскільки як вбачається з рахунку № 1601 від 11.07.2017 ТОВ «Юг-Авто» було включено суму ПДВ у вартість робіт.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як було зазначено вище, за змістом статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, у зв'язку із настанням страхового випадку у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 35 132,62 грн., за вирахуванням суми франшизи, яка згідно полісу № АК/792782 становить 1 000,00 грн.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 35 132,62 грн. та відповідно - позов в даній частині вимог підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 316,19 грн. та 3 % річних у розмірі 129,94 грн.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

При цьому, судом встановлено, що заяву позивача (вихідний № 20209 від 02.08.2017) на виплату страхового відшкодування на суму 36 132,62 грн. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримано відповідачем 08.08.2017, відтак граничний строк на виплату суми страхового відшкодування за приписами п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" спливає 07.11.2017.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за заявлений ним період (07.11.2017 - 21.12.2017), судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірними, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 316,19 грн. та 3 % річних у розмірі 129,94 грн. є обґрунтованими та позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41; код ЄДРПОУ: 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А; код ЄДРПОУ: 20033533) відшкодування у розмірі 35 578,75 грн., в тому числі: страхову виплату у розмірі 35 132 грн. 62 коп., інфляційні втрати у розмірі 316 грн. 19 коп. та 3 % річних у розмірі 129 грн. 94 коп. та окрім того - судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.02.2018 року.

Суддя Ю.О. Підченко