Рішення № 72401115, 23.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2018Справа №910/23582/17

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 23 858,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі - МТСБУ) звернулося до господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до Комунального підприємства "Київпастранс" (надалі - КП "Київпастранс") про стягнення 23 858,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено відшкодування власнику автомобіля марки Mazda, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем в силу положень п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» отримано право звернення із регресним позовом до власника транспортного засобу. Оскільки власником транспортного засобу ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, є Комунальне підприємство «Київпастранс», позивач вказує, що обов'язок з відшкодування шкоди в порядку регресу покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2018 відкрито провадження у справі №910/23582/17, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України; на виконання завдань, визначених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, витребувано у Національної поліції України інформацію.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у справі №910/23582/17 витребувано від Головного сервісного центру МВС України інформацію стосовно особи, за якою було зареєстровано транспортний засіб - автобус ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2 станом на 19.01.2016.

18.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява №31081 М від 11.01.2018 про долучення до матеріалів справи копії довіреності представника МТСБУ №6-03/53 від 28.12.2017.

31.01.2018 від Головного сервісного центру МВС України через відділ діловодства суду на виконання ухвали від 16.01.2018 надійшла інформація щодо зареєстрованого транспортного засобу, в якій зазначено, що власником ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2 є Комунальне підприємство "Київпастранс".

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 03.01.2018 була надіслана відповідачу 04.01.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення №0103031292925 вручена 05.01.2018 представнику відповідача за довіреністю.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

З постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 03.03.2016 у справі №752/2445/16-п з урахуванням приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що 19.01.2016 на Південному мосту в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: автобуса ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля марки Mazda, державний номер НОМЕР_1, внаслідок якої автомобіль та автобус отримали механічні пошкодження.

Даною постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.03.2016 у справі №752/2445/16-п особу, яка керувала автобусом ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль Mazda, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2 (що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 15.12.2009), цивільно-правова відповідальність якої застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/9075837, укладеного з ПАТ "Просто-страхування" зі строком дії з 16.01.2016 по 15.01.2017.

Позивач у позовній заяві стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких стверджень позивача, що станом на дату вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автобуса ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2, не була застрахована.

Враховуючи, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автобуса ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2 не була застрахована, власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про ДТП від 19.01.2016 та заявою про виплату страхового відшкодування по ДТП від 09.02.2016 (вх. №4898), посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність щодо експлуатації та керування автобусом ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2, перед третіми особами на момент вчинення ДТП не була застрахована.

Як вбачається із Звіту №12621 від 09.02.2016 про визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу Mazda, державний номер НОМЕР_1, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_4 від 25.04.2013, виданий Фондом державного майна України), вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 25 700,00 грн.

У відповідності до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. а) п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач підставі наказу №3608 від 12.05.2016 здійснив виплату ОСОБА_2 відшкодування у сумі 23 858,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3608рв від 17.05.2016, копія якого долучена до справи.

Частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За інформацією, наданою Головним сервісним центром МВС України (лист №31/1725 від 29.01.2018), власником транспортного засобу - автобусу ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2, є КП "Київпастранс" згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 22.11.2005.

Положеннями ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Приписами п. 38.2.1. ст. 38 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Особа, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Аналогічні висновки щодо застосування положень ст.ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, наведені в пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП працював в КП "Київпастранс". Суд відзначає, що з наявних в матеріалах справи документів не вбачається будь-яких правових підстав вважати, що ОСОБА_1 заволодів автобусом ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2, неправомірно.

Пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України звільняються учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 (винуватець ДТП) належить до пільгової категорії осіб, визначених пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено обов'язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність. Однак, на момент настання спірної ДТП цивільно-правова відповідальність власника автобусу ЛАЗ, державний номер НОМЕР_2, не була застрахована.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у спірній ДТП, відповідно до положень пп. 38.2.1 п. 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача як винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду ОСОБА_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, то вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі виплаченого відшкодування є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" відшкодування у розмірі 23 858,36 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131) відшкодування у розмірі 23 858 (двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.В. Бойко