Рішення № 72400940, 20.02.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1146/17Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,

секретар судового засідання Тузін Г.П.,

розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт", вул.Шевченка,171, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100; фактична адреса 79002, Україна, Львів, а/с 10880; поштова адреса: 79002, м. Львів, а/с10880.

до відповідача: фізичної особи-підприємця Левка Василя Семеновича, АДРЕСА_1 м. Снятин, Івано-Франківська область, 78301,

про стягнення заборгованості по договору поставки в сумі 40877,07грн., з яких: 28215,60грн. - основний борг, 2773,63грн. - пеня, 5875,53грн. - штраф, 3073,57грн. - 28% річних, 938,74грн. - інфляційних втрат,

встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Левка Василя Семеновича про стягнення заборгованості по договору поставки в сумі 40877,07грн., з яких: 28215,60грн. - основний борг, 2773,63грн. - пеня, 5875,53грн. - штраф, 3073,57грн. - 28% річних, 938,74грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач всупереч приписам ГК України, ЦК України та умовам договору поставки товару №РЕ/ІФ/157/17 від 12.05.2017, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару в строки обумовлені договором. В підтвердження факту отримання товару позивач надав видаткову накладну №ІФ000002009 від 26.05.2017р.

За несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу нараховано пеню, 28% річних та інфляційні втрати.

22.01.2018 представник позивача направив суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

За наслідками розгляду вказаного клопотання, 23.01.2018 Господарським судом Івано-Франківської області винесено ухвалу про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та відкладення розгляду справи на 20.02.2018.

09.02.2018 представник позивача направив суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, письмового відзиву на позов не направив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.02.2018р.

Відповідно до ч. 1 ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд, враховуючи приписи ст.178 ГПК України, зокрема, право суду розглянути справу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, за наявними в ній матеріалами, розглянув матеріали справи та вважає, що позов слід задоволити частково.

При цьому суд врахував наступне:

12.05.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (надалі - постачальник) та фізичною особою - підприємцем Левком Василем Семеновичем (надалі - покупець) укладено договір поставки товару №РЕ/ІФ/157/17, згідно умов якого постачальник зобов'язався постачати та передавати у власність покупцю будівельні матеріали (у подальшому "Товар") для використання у господарській діяльності, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної.

Згідно п.4.1. Договору, оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи випливає, а відповідачем не спростовано, факту поставки , ТОВ "Ферозіт", 26.05.2017, відповідачу - ФОП Левку Василю Семеновичу товар на загальну суму 28215,60 грн. та підписання про отримання товару видаткової накладної №ІФ000002009 від 26.05.2017р., яка міститься в матеріалах справи.

Проте, всупереч вимогам договору, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар в обумовлені строки.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем не подано суду доказів виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару, згідно договору поставки товару №РЕ/ІФ/157/17 від 12.05.2017, як і не подано суду будь яких заперечень щодо позову, хоча ухвала суду від 23.01.2017 , якою зобов"язано відповідача подату суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, вручена відповідачу 02.02.2018., вимога позивача про стягнення 28215,60 грн. основного боргу за поставлений товар є обґрунтованою. (Факт вручення ухвали від 23.01.2018 відповідачу підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи.)

Вимоги про стягнення інфляційних втрат, 28% річних, штрафу та пені, слід задоволити частково, виходячи з приписів ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та пунктів 5.2, 5.3, 5.5. Договору, якими сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару та 28 % річних від простроченої суми. При перерахунку здійсненого судом самостійно було встановлено, що до стягнення підлягають 2754,31 грн. - пені, 5643,12 грн. - штрафу, 3051,92 грн. - 28% річних, 938,74 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Cтягнути з фізичної особи-підприємця Левка Василя Семеновича (АДРЕСА_1, Івано-Франківська область, 78301, ідент. номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (вул.Шевченка,171, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100; фактична адреса 79002, Україна, Львів, а/с 10880, код ЄДРПОУ 37961273) - 28215,60 (двадцять вісім тисяч двісті п'ятнадцять гривень шістдесят копійок) - основного боргу, 2754,31 (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні тридцять одну копійку) - пені, 5643,12 (п'ять тисяч шістсот сорок три гривні дванадцять копійок) - штрафу, 3051,92 (три тисячі п'ятдесят одну гривню дев'яносто дві копійки) - 28% річних, 938,74 (дев'ятсот тридцять вісім гривень сімдесят чотири копійки) - інфляційних втрат та 1589,30 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень тридцять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Скапровська І.М.

Повне рішення складено 23.02.18