Рішення № 72400920, 21.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/2/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018 Справа № 908/8/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" (бул.Шевченка, 71-А, кімн. 901, м. Запоріжжя, 69091)

про стягнення штрафу у розмірі 1.438.354 грн. та пені у розмірі 1.438.354 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №300-122/02-44 від 10.04.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №9 від 26.01.2018р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 02.01.2018р. надійшла позовна заява Антимонопольного комітету України до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" про стягнення штрафу у розмірі 1.438.354 грн. та пені у розмірі 1.438.354 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 20, 162, 176, 233 ГПК України, ст. ст. 16, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018р. позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 28/2/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.01.2018р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.2018р. закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті на 21.02.2018р.

Судове засідання 21.02.2018р. відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв’язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Розгляд справи здійснювався за наявними у справі матеріалами та закінчений 21.02.2018р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем здійснено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції. Внаслідок чого, позивач, враховуючи положення ст. 52, ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахував до стягнення 1.438.354,00 грн. штрафу та 1.438.354,00 грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.01.2018р. проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що позивачем необґрунтовано накладено штраф рішенням №480-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" від 28.10.2016р. Дане рішення відповідач оскаржив, звернувшись до господарського суду міста Києва (справа №910/23710/16), однак рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2017р. у справі №910/23710/16 у задоволені позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017р. вказане рішення господарського суду міста Києва залишено в силі. 11.12.2017р. відповідач звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України. Враховуючи викладене, відповідач станом на 30.01.2018р. заперечував проти задоволення позову у зв'язку із зверненням до Верховного Суду.

В судовому засіданні 21.02.2018р. представник відповідача повідомив суд, що Верховним Судом відмовлено відповідачу у допуску справи №910/23710/16 до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а тому підстави заперечувати проти позову у справі №908/8/18 у відповідача відсутні. У зв'язку з цим, відповідачем заявлено клопотання про відстрочку сплати штрафу та пені у справі №908/8/18 до 31.12.2018р.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення заперечив та зазначив, що відповідачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування заявленої відстрочки.

Заслухавши представника позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольним комітетом України 28.10.2016р. розглянуто матеріали справи №128-26.13./112-16 стосовно ТОВ "Золотий екватор", ТОВ "ВОГ Рітейл", ПП "Окко нафтопродукт", ТОВ "Альянс Холдинг", ТОВ "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ", ТОВ "Параллель-М ЛТД", підприємства з іноземними інвестиціями ПII "ЛУКОЙЛ-Україна" та винесено рішення №480-р, відповідно до якого дії вищезазначених підприємств визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ст. 50 та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції.

Зазначеним рішенням на ТОВ "Параллель-М ЛТД" накладено штраф у розмірі 1.438.354,00 грн. на підставі ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідачем копію рішення №480-р від 28.10.2016р. отримано нарочно 16.11.2016р., про що зазначено позивачем у позовній заяві та зазначено в рішенні господарського суду міста Києва від 27.03.2017р. у справі №910/23710/16.

Таким чином відповідач на підставі ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зобов’язаний був сплатити штраф у розмірі 1.438.354,00 грн. до 16.01.2017р.

Відповідач оскаржив рішення Антимонопольного комітету України №480-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" від 28.10.2016р. до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2017р. у справі №910/23710/16 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017р. у справі №910/23710/16 рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2017р. у справі №910/23710/16 скасовано; позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" задоволено; визнано недійсним пункт 1, підпункт 2.7 пункт 2 та пункт 3 рішення Антимонопольного комітету України від 28.10.2016р. №480-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №128-26.13/112-16, в частині, що стосується товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД"; стягнуто з Антимонопольного комітету України (03680, м. Київ, вул. Митрополита ОСОБА_3, 45, код 0032767) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 71 а, кімн. 901, код 24316073) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5280,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017р. у справі №910/23710/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017р. у справі №910/23710/16 скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2017р. у справі №910/23710/16 залишено в силі.

Отже, рішення Антимонопольного комітету України №480-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" від 28.10.2016р. є таким, що в передбаченому законом порядку набрало чинності та підлягає виконанню відповідачем.

Однак, дане рішення відповідачем не виконано.

Позивачем на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у зв’язку з простроченням сплати штрафу, нараховано пеню у розмірі 1.438.354,00 грн. за період з 28.03.2017 по 23.04.2017 включно та з 08.11.2017 по 29.12.2017 включно.

Несплата відповідачем штрафу у розмірі 1.438.354,00 грн. та пені у розмірі 1.438.354,00 грн. стала підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 1.438.354,00 грн. та пені у розмірі 1.438.354,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Таким чином, рішення Антимонопольного комітету України №480-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" від 28.10.2016р., яким на відповідача накладено штраф у сумі 1.438.354,00 грн. набрало чинності, та в силу ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є обов’язковим до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За змістом ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 16.11.2016р. отримав рішення Антимонопольного комітету України №480-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" від 28.10.2016р., проте штраф не сплатив.

За змістом ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом, зокрема, справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вже було зазначено вище, відповідач скористався своїм правом на оскарження зазначеного вище рішення Антимонопольного комітету України до господарського суду міста Києва, проте, рішенням від 27.03.2017р. у справі №910/23710/16, яке набрало законної сили, в задоволенні позову було відмовлено.

В п. 20.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" № 15 від 26.12.2011р. встановлено, що зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив нарахований йому штраф, оскаржував рішення Антимонопольного комітету України, проте його не скасовано в установленому порядку, позивач на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" правомірно нарахував відповідачу пеню, яка з урахуванням зазначеної норми закону обмежена розміром штрафу, а тому дорівнює 1.438.354,00 грн.

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання вимог Антимонопольного комітету України щодо сплати штрафу та пені в добровільному порядку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 1.438.354,00 грн. штрафу та 1.438.354,00 грн. пені за прострочення сплати зазначеного штрафу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладання мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Однак, відповідач визнав позов вже після початку розгляду справи по суті, тому згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочення виконання судового рішення до 31.12.2018р., яке обґрунтовано тим, що розмір штрафу та пені є дуже великим, і сплата цих сум одразу суттєво позначиться на фінансово-господарський діяльності підприємства та призведе до неможливості вчасного розрахунку з контрагентами через недостатність коштів, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Пунктом 7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, повинні бути доведені відповідними доказами з боку заявника. Зазначене ґрунтується на приписах ст. 74 ГПК України

В підтвердження заявленого клопотання про відстрочення виконання рішення суду відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що сплата штрафу та пені одразу у даній справі суттєво позначиться на фінансово-господарський діяльності підприємства та призведе до неможливості вчасного розрахунку з контрагентами через недостатність коштів. Також судом враховано, що відповідачем жодним чином не виконано рішення Антимонопольного комітету України №480-р від 28.10.2016р., а також те, що відповідач і не намагався приступити до його виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2018р. без задоволення.

Суд звертає увагу, що відповідач не позбавлений права та можливості звернутися до суду із відповідною заявою в порядку ст. 331 ГПК України, що є можливим і на стадії виконання рішення суду.

Керуючись ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. ст. 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Антимонопольного комітету України до товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" про стягнення штрафу у розмірі 1.438.354,00 грн. та пені у розмірі 1.438.354,00 грн. задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 71-А, кімн. 901, ідентифікаційний код 24316073) в дохід загального фонду Державного бюджету України (рахунок у Солом'янському районі міста Києва, ідентифікаційний код 38050812, банк одержувача – ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок №31118106700010, код класифікації доходів – 21081100 (символ звітності 106)) штраф у розмірі 1.438.354,00 грн. (один мільйон чотириста тридцять вісім тисяч триста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) та пеню у розмірі 1.438.354,00 грн. (один мільйон чотириста тридцять вісім тисяч триста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.). Стягувач: Антимонопольний комітет України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 00032767). Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 71-А, кімн. 901, ідентифікаційний код 24316073) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 00032767) судовий збір у розмірі 43150,62 грн. (сорок три тисячі сто п'ятдесят грн. 62 коп.). Видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2018 року.

Суддя О.В. Федорова