Рішення № 72400893, 14.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/138/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018 Справа № 908/2293/17

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/2293/17:

за позовом: публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжгаз Збут”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7

про стягнення 39 573 385,48 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.04.17 № 14-66

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 21.12.16 № Др-24-1217

СУТЬ СПОРУ:

20.11.17 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі ПАТ “НАК “Нафтогаз України”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжгаз Збут” (ТОВ “Запоріжгаз Збут”) про стягнення 39 573 385,48 грн. боргу за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором від 30.12.15 № 16-115-Н, а саме: 32 662 099,94 грн. пені, 2 837 216,53 грн. 3 % річних та 4 074 069,01 грн. інфляційних втрат.

20.11.17 протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями вказаний вище позов передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 20.11.17 судом порушено провадження у справі № 908/2293/17, судове засідання призначено на 13.12.17.

Ухвалою суду від 13.12.17 строк розгляду справи продовжено на 15 днів – до 06.02.18, розгляд справи № 908/2293/17 відкладено на 23.01.18.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.17 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), який набрав чинності з 15.12.17.

Згідно з п. 9 Перехідних положень вказаного ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

А тому, в судовому засіданні 23.01.18 суд з’ясувавши думку присутніх представників сторін визначив форму господарського процесу та стадію подальшого розгляду вказаної справи.

Так, в судовому засіданні 23.01.18 судом визначено, що подальший розгляд цієї справи буде здійснюватись в порядку загального позовного провадження зі стадії розгляду справи № 908/2293/17 по суті в порядку визначеному чинним ГПК України у новій редакції. В судовому засіданні 23.01.18 оголошувалась перерва до 14.02.18.

22.01.18 до суду надійшло клопотання від 22.01.18 № Zpz-CK-416-0118 про зупинення провадження у справі, в якому представник ТОВ “Запоріжгаз Збут” просив суд зупинити провадження у справі № 908/2293/17 до набрання чинності рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/44/18 (суддя Федорова О.В.).

Обґрунтовуючи вищевказане клопотання представник відповідача зазначав, що в проваджені господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/44/18 за позовом ТОВ “Запоріжгаз Збут” до ПАТ “Запоріжгаз” про зобов’язання ПАТ “Запоріжгаз” скасувати безпідставно нараховані обсяги природного газу (донарахування та обліковування газу за плановими величинами середньомісячного споживання газу) за період 01.01.16 по 31.12.16 по особовим рахункам споживачів. Під час розгляду вказаної справи досліджуються обставини навколо правильного визначення фактично спожитого споживачами природного газу. Зокрема, як вказує заявник клопотання, підставою для подання такого позову у справі № 908/44/18 стало те, що у зв’язку із закінченням опалювального періоду 2015-2016 р.р. керуючись п. 23 розділу ІІІ Правил постачання природного газу ТОВ «Запоріжгаз Збут», скориставшись своїм правом безперешкодного доступу до лічильників газу, встановлених у побутових споживачів, для перевірки показань фактично використаних побутовими споживачами обсягів природного газу, було встановлено розбіжність між даними наданими ПАТ «Запоріжгаз» та даними, отриманими ТОВ «Запоріжгаз Збут» безпосередньо під час перевірки показань лічильників газу. При цьому, … різниця між показниками за даними ТОВ “Запоріжгаз Збут” та ПАТ “Запоріжгаз” складає 101 451 м3 газу, що в середньому становить 2 070 м3 газу на одного споживача. В свою чергу, на підставі даних оператора ГРМ (ПАТ “Запоріжгаз”) формувались акти приймання-передачі природного газу за договором № 16-115-Н від 30.12.15. За таких обставин, на думку відповідача, судові справи № 908/2293/17 та № 908/44/18 є взаємозв’язаними. А саме через те, що ПАТ «Запоріжгаз» надано невірні дані щодо фактичного споживання – у ТОВ «Запоріжгаз Збут» виник обов’язок сплачувати обсяги природного газу, який побутові споживачі не отримували, та відповідно не мали обов’язку з оплати, а відтак, обов’язок оплатити такий надлишковий обсяг газу неправомірно покладений на ТОВ «Запоріжгаз Збут».

ПАТ “НАК “Нафтогаз України” в своїх запереченнях на клопотання щодо зупинення провадження від 01.02.18 № 14/4-236в, які надійшли до суду 05.02.18, вважає, що матеріали справи № 908/2293/17 містять належні докази отримання відповідачем обсягів природного газу (копії актів приймання-передачі), необхідні для оцінки фактичних обставин справи. Акти приймання-передачі погоджені як позивачем, так і відповідачем, завірені печаткою обох сторін, свідчать про факт купівлі-продажу газу у обсягах, погоджених обома сторонами. Позивач вважає, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються умовами договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.15 № 16-115-Н, і саме в рамках даних відносин має розглядатись справа № 908/2293/17. Крім того, згідно Договору, сторони передбачили, що право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі газу після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Тому, на думку представника позивача, підписавши акти приймання-передачі газу відповідач отримав у свою власність газ та взяв на себе всі ризики та відповідальність. Питання подальшого зберігання, розподілу даного газу, споживання даного газу, обліку газу тощо стосується виключно відповідача та не має відношення до спірних відносин. Враховуючи викладене, позивач просить суд відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 908/2293/17.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача від 22.01.18 № Zpz-CK-416-0118 про зупинення провадження у справі № 908/2293/17, з’ясувавши правову позицією позивача щодо вказаного клопотання судом відмовлено відповідачу у задоволені про зупинення провадження у справі № 908/2293/17 до набрання рішенням господарського суду запорізької області у справі № 908/44/18.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання судом враховано те, що справи № 908/44/18 та № 908/2293/17 не є взаємопов’язаними.

Крім того, суд виходить з того, що матеріали справи № 908/2293/17 містять достатньо доказів, на підставі яких у суду є об’єктивна можливість вирішити справу № 908/2293/17 по суті спору. Більш того, надані сторонами докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у цій справі.

Судові засідання 23.01.18 та 14.02.18 здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

У засіданні суду 14.02.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представників позивача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивачем, в особі уповноваженого представника в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримано у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 01.11.17 № 14/4-675 та у відповіді на відзив від 02.01.18 № 14/4-17. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь 39 573 385,48 грн. боргу за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.12.15 № 16-115-Н, а саме: 32 662 099,94 грн. пені, 2 837 216,53 грн. 3 % річних та 4 074 069,01 грн. інфляційних втрат.

Відповідач, в особі уповноваженого представника в судових засіданнях підтримав свої заперечення викладені у відзиві за вих. від 13.12.17 № Zpz-CK-6302-1217, просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.15 між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжгаз Збут” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 16-115-Н, за умовами якого (п. 1.1.) Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю у 2016 році природний газ, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно п. 1.2. договору, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (споживачі покупця).

У відповідності із п. 2.1 договору, з урахуванням додаткової угоди від 30.04.16 № 3, Продавець передає Покупцю з 01.01.16 по 30.09.16 (включно) газ обсягом до 213 729,855 тис.куб.м., у т.ч. по місяцях (тис.куб.м.): січень 72 731,146; лютий 48 517,188; березень 43 435,521; І кв. 164 683,855; квітень 17 644,000; травень 6 977,000; червень 6 156,000; ІІ кв. 30 777,000; липень 6 057,000; серпень 6 066,000; вересень 6 146,000; ІІІ кв. 18 269,000.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За приписами п. 3.3. договору, з урахуванням додаткової угоди від 31.03.16 № 2, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою. У разі не підписання продавцем акту приймання-передачі газу, продавець письмово повідомляє покупця про причини не підписання акта. У разі, якщо покупець до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає продавцю акти приймання-передачі природного газу, такі дії (бездіяльність) з боку покупця вважаються односторонньою відмовою покупця від поставки природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період. При цьому, Покупець не має право заперечувати проти не поставки продавцем природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 5.1 договору визначено, що ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України та на період до 31.03.16 (включно) становлять:

- у разі використання природного газу для приготування їжі та/або підігріву води – 7 188,0000 грн. за 1 000 куб. м. в т.ч. ПДВ 20 % (п. 5.1.1.);

- у разі використання природного газу для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води):

1) за обсяг використаний до 1 200 куб. м. природного газу (включно) на період з 01.10.15 по 31.03.16 (включно), - 3 600,000 грн. за 1 000 куб. м. в т.ч. ПДВ 20 %;

2) за обсяг використаний понад 1 200 куб. м. природного газу на період з 01.10.15 по 31.03.16 (включно), - 7 188,000 грн. за 1 000 куб. м. в т.ч. ПДВ 20 % (п. 5.1.2.).

Додатковою угодою від 31.03.16 № 2 п. 5.1. договору викладено з 01.04.16 у наступній редакції: «… Ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України та на період з 01.04.16 по 30.04.16 (включно) ціна становить 7 188,0000 грн. за 1 000 куб. м., в т.ч. ПДВ 20 %».

Додатковою угодою від 30.04.16 № 3 п. 5.1. договору викладено з 01.05.16 у наступній редакції: «… Ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України та на період з 01.05.16 ціна становить 6 879,00 грн. за 1 000 куб. м., в т.ч. ПДВ 20 %».

Відповідно до п. 5.2. договору, ціни за 1 000 куб. м. природного газу без урахування ПДВ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками (включно) становлять:

- газ, що використовується населенням для приготування їжі та/або підігріву води - 5 212,60 грн. за 1 000 куб. м, крім того ПДВ 20 % - 1 042,52 грн. (п. 5.2.1.);

- газ, що використовується населенням для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, підігрів їжі та/або підігрів води):

1) за обсяг, спожитий до 1 200 куб. м природного газу (включно) на період з 01.10.15 по 31.03.16 (включно) - 2 222,60 грн. за 1 000 куб. м. крім того ПДВ 20 %;

2) за обсяг, спожитий понад 1 200 куб. м природного газу (включно) на період з 01.10.15 по 31.03.16 (включно) - 5 212,60 грн. за 1 000 куб. м, крім того ПДВ 20 %.

Додатковою угодою від 31.03.16 № 2 п. 5.2. договору визначено, що ціна за 1 000 куб. м. природного газу за цим договором з 01.04.16 до 30.04.16 (включно) без урахування ПДВ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов’язками становить 5 212,60 грн. за 1 000 куб. м., крім того ПДВ 20 %.

Додатковою угодою від 30.04.16 № 3 п. 5.2. договору визначено, що ціна за 1 000 куб. м. природного газу за цим договором з 01.05.16 без урахування ПДВ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов’язками становить 4 955,10 грн. за 1 000 куб. м., крім того ПДВ 20 %.

Згідно із п. 5.4 договору, з урахуванням додаткової угоди від 30.04.16 № 3, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 818 563 483,76 грн. без ПДВ. Крім того, ПДВ 20 %, всього з ПДВ – 982 276 180,51 грн.

Пунктом 6.1. договору, з урахуванням додаткової угоди від 31.03.16 № 2, визначено, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки, У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Відповідно до п. 6.2. договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

При невиконанні покупцем вимог, передбачених у п. 6.1. цього договору,

продавець має право обмежити передачу газу покупцю або припинити передачу газу до

повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору (п. 6.3. договору).

Пунктом 6.4. договору передбачено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

У п. 11.1. договору, з урахуванням додаткової угоди від 30.04.16 № 3, зазначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.16 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи (і вказане не заперечувалось представниками сторін), на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.15 № 16-115-Н, позивач у період з січня по вересень (включно) 2016 р. поставив відповідачу природний газ.

Факт здійснення постачання газу відповідачу підтверджується належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без жодних претензій та зауважень, а саме:

- від 31.01.16 на суму 279 976 071,25 грн.;

- від 29.02.16 на суму 197 522 711,59 грн.;

- від 31.03.16 на суму 207 692 000,16 грн.;

- від 30.04.16 на суму 106 741 083,22 грн.;

- від 31.05.16 на суму 58 729 208,84 грн.;

- від 30.06.16 на суму 40 902 205,93 грн.;

- від 31.07.16 на суму 39 544 962,42 грн.;

- від 31.08.16 на суму 39 370 562,72 грн.;

- від 30.09.16 на суму 56 653 180,51 грн.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, п. 6.1. договору, з урахуванням додаткової угоди від 31.03.16 № 2, сторонами було визначено, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов’язання належним чином не виконав, а виконав з порушенням умов договору щодо проведення розрахунків.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Статтями 1 і 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Факт прострочення відповідачем зобов’язання з оплати поставленого газу підтверджується матеріалами справи № 908/2293/17.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за загальний період з 25.02.16 по 22.11.16, з якої:

- 387 733,60 грн. пені за зобов’язанням січня 2016 р. за період з 25.02.16 по 14.03.16;

- 7 752 307,72 грн. пені за зобов’язанням лютого 2016 р. за період з 25.03.16 по 28.06.16;

- 5 780 555,17 грн. пені за зобов’язанням березня 2016 р. за період з 26.04.16 по 31.08.16;

- 7 260 256,55 грн. пені за зобов’язанням квітня 2016 р. за період з 26.05.16 по 30.10.16;

- 3 984 722,91 грн. пені за зобов’язанням травня 2016 р. за період з 28.06.16 по 21.11.16;

- 236 267,45 грн. пені за зобов’язанням червня 2016 р. за період з 26.07.16 по 22.11.16.

Таким чином, шляхом підрахунку вказаних сум судом встановлено, що позивачем фактично заявлено до стягнення 25 401 843,40 грн. (25 401 843,40 грн. = 387 733,60 грн. + 7 752 307,72 грн. + 5 780 555,17 грн. + 7 260 256,55 грн. + 3 984 722,91 грн. + 236 267,45 грн.).

Однак, за розрахунком суду, в розрахунку позивача, наданого до позову у цій справі, зазначено підсумкову суму пені в розмірі 32 662 099,94 грн., що не відповідає дійсному підрахунку.

Тобто, позивачем невірно здійснено додавання сум пені за наведені вище періоди.

Перевіривши (за допомогою ІПС “Законодавство”) заявлену позивачем до стягнення суму пені суд дійшов висновку про вірність розрахунку пені здійсненого позивачем за зобов’язаннями:

- січня 2016 р. здійсненого за період з 25.02.16 по 14.03.16 в сумі387 733,60 грн.;

- травня 2016 р. здійсненого за період з 28.06.16 по 21.11.16 в сумі 3 984 722,91 грн.;

- червня 2016 р. здійсненого за період з 26.07.16 по 22.11.16 в сумі 236 267,45 грн.

Таким чином, суд знаходить нараховану позивачем пеню за вказані періоди обґрунтованою та такою, що відповідає умовам п. 7.2. договору та вимогам чинного законодавства.

У зв’язку з чим, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за вказані періоди задовольняються судом повністю.

Поряд з цим, судом враховано, що розрахунок пені позивачем здійснено не коректно (не вірно) за наступні періоди:

- лютий 2016 р. здійсненого за період з 25.03.16 по 28.06.16 в сумі 7 752 307,72 грн., а саме за нарахування в період прострочення з 24.06.16 по 28.06.16 сума пені (за розрахунком суду) повинна становити 77 322,67 грн., а позивачем нарахована 77 534,52 грн. Таким чином, сума пені за лютий 2016 р. становить 7 752 095,87 грн.;

- березень 2016 р. здійсненого за період з 26.04.16 по 31.08.16 в сумі 5 780 555,17 грн., а саме позивачем не вірно підрахована сума пені за кожен період в березні 2016 р. та шляхом додавання сума пені за березень 2016 р. становить 5 780 555,14 грн.;

- квітень 2016 р. здійсненого за період з 26.05.16 по 30.10.16 в сумі 7 260 256,55 грн., а саме за нарахування в період прострочення з 28.10.16 по 30.10.16 сума пені становить 8 280,32 грн., а позивачем нараховано 8 871,77 грн. Таким чином, сума пені за квітень 2016 р. становить 7 259 665,12 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що пеня за вказані періоди нарахована позивачем за зобов’язаннями повинна становити:

- лютий 2016 р. - за період з 25.03.16 по 28.06.16 в сумі 7 752 095,87 грн.;

- березень 2016 р. - за період з 26.04.16 по 31.08.16 в сумі 5 780 555,14 грн.;

- квітень 2016 р. - за період з 26.05.16 по 30.10.16 в сумі 7 259 665,12 грн.

А тому, як наслідок, вказані суми за періоди лютий, березень та квітень 2016 року задовольняється судом.

В іншій частині заявлених вимог щодо стягнення пені, судом, через необґрунтованість, відмовляється.

Крім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 837 216,53 грн. (за період з 25.02.16 по 22.11.16) та інфляційних втрат у сумі 4 074 069,01 грн. (за квітень – листопад 2016 р.).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Позивачем нараховано до стягнення 3 % річних, а саме:

- 26 436,38 грн. за зобов’язанням січня 2016 р. за період з 25.02.16 по 14.03.16;

- 563 908,06 грн. за зобов’язанням лютого 2016 р. за період з 25.03.16 по 28.06.16;

- 489 567,90 грн. за зобов’язанням березня 2016 р. за період з 26.04.16 по 31.08.16;

- 672 604,30 грн. за зобов’язанням квітня 2016 р. за період з 26.05.16 по 30.10.16;

- 388 510,33 грн. за зобов’язанням травня 2016 р. за період з 28.06.16 по 21.11.16;

- 23 585,25 грн. за зобов’язанням червня 2016 р. за період з 26.07.16 по 22.11.16.

Склавши вказані суми суд дійшов висновку, що вказана сума становить 2 164 612,22 грн. (2 164 612,22 грн. = 26 436,38 грн. + 563 908,06 грн. + 489 567,90 грн. + 672 604,30 грн. + 388 510,33 грн. + 23 585,25 грн.).

Однак, в розрахунку позивачем зазначено підсумкову суму 3% річних у розмірі 2 837 216,53 грн., що не відповідає дійсному підрахунку.

Тобто, позивачем невірно здійснено додавання сум 3% річних за наведені вище періоди.

Перевіривши заявлену позивачем до стягнення суму 3 % річних (за допомогою ІПС “Законодавство”), в розрізі періодів, суд дійшов висновку про вірність розрахунку 3 % річних здійсненого позивачем за зобов’язаннями:

- січня 2016 р. - за період з 25.02.16 по 14.03.16 в сумі 26 436,38 грн.;

- лютого 2016 р. за період з 25.03.16 по 28.06.16 в сумі 563 908,06 грн.;

- березня 2016 р. за період з 26.04.16 по 31.08.16 в сумі 489 567,90 грн.;

- квітня 2016 р. за період з 26.05.16 по 30.10.16 в сумі 672 604,30 грн.;

- травня 2016 р. за період з 28.06.16 по 21.11.16 в сумі 388 510,33 грн.

Таким чином, суд знаходить нараховані позивачем 3 % річних за вказані періоди обґрунтованими та такими, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У зв’язку з чим, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за вказані періоди (січень-травень 2016 р.) задовольняються судом повністю.

Разом з тим, судом враховано, що розрахунок 3 % річних позивачем здійснено не вірно за зобов’язанням червня 2016 р. здійсненого за період з 26.07.16 по 22.11.16 в сумі 23 585,25 грн.

Так, зокрема, за підрахунком суду, позивачем не вірно визначена сума 3 % річних за кожен період в червні 2016 р. та шляхом додавання сума 3 % річних за червень 2016 р. повинна становити 23 585,24 грн., яка і задовольняється судом. В іншій частині заявлених вимог щодо стягнення 3 % річних - судом відмовляється, через необґрунтованість.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 074 069,01 грн. інфляційних втрат:

- 2 530 839,33 грн. за зобов’язанням лютого 2016 р. за період з квітня по червень 2016 року;

- 1 439 107,68 грн. за зобов’язанням травня 2016 р. за період з липня по листопад 2016 року;

- 104 122,00 грн. за зобов’язанням червня 2016 р. за період з серпня по листопад 2016 року.

Перевіривши (за допомогою ІПС “Законодавство”) заявлену позивачем до стягнення суму інфляційних втрат суд дійшов висновку про вірність розрахунку здійсненого позивачем за зобов’язаннями:

- травня 2016 р. здійсненого за період з липня по листопад 2016 в сумі 1 439 107,68 грн.;

- червня 2016 р. здійсненого за період з серпня по листопад 2016 в сумі 104 122,00 грн.

Таким чином, суд знаходить нараховані позивачем інфляційні втрати за вказані періоди (травень та червень 2016) обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, за розрахунком суду, здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат не є вірним за зобов’язаннями лютого 2016 р. (здійсненого за період з квітня по червень 2016), а саме за нарахування в період прострочення травня 2016 р. сума інфляційних втрат повинна становити 17 189,40 грн., а позивачем нарахована 19 700,54 грн.

У зв’язку з чим сума інфляційних втрат за лютий 2016 р. становить 2 528 328,19 грн.

В іншій частині заявлених вимог щодо стягнення інфляційних втрат судом відмовляється, як не обґрунтована сума заявлених вимог.

Таким чином, позовні вимоги позивача задовольняються частково, а саме:

- 25 401 040,09 грн. - пені;

- 2 164 612,21 грн. - 3 % річних;

- 4 071 557,87 грн. - інфляційних втрат.

Судом, через безпідставність, визнається надуманим та залишається поза увагою твердження відповідача викладене у відзиві за вих. від 13.12.17 № Zpz-CK-6302-1217 в частині того, що « … несвоєчасна та неповна оплата послуг за Договором напряму залежать від рівня оплати природного газу споживачами - фізичними особами, отже, ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» з об'єктивних причин позбавлено можливості впливати на своєчасність розрахунків за Договором. Крім того, розрахунки, які здійснювались на виконання Договору, не могли здійснюватись безпосередньо за рахунок коштів з поточного рахунку Відповідача. Законом України «Про ринок природного газу», Порядком відкриття (закриття) поточних рахунків, Порядком проведення розрахунків, а також Алгоритмом не передбачено можливості повернення з рахунку із спеціальним режимом використання коштів, сплачених постачальником зі свого поточного рахунку на погашення заборгованості, за рахунок подальших оплат побутових споживачів, оскільки кошти, які надходять на рахунок із спеціальним режимом використання, автоматично перераховуються згідно з встановленим НКРЕКП нормативом. Зарахування коштів від побутових споживачів за спожитий ними природний газ на інші поточні рахунки заборонено законодавством».

Підставою для такого висновку суду є той факт, що п. 6.2 договору від 30.12.15 № 16-115-Н у чинній редакції не містить норми згідно з якою своєчасність оплати за наведеним вище у тексті цього рішення договором залежить від рівня оплати природного газу споживачами – фізичними особами. А лише містить положення згідно з яким оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

Також, з підстав викладених вище, судом, через безпідставність, залишаються поза увагою посилання відповідача на Алгоритм затвердження коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов’язки (втратила чинність відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.10.17 № 1271) та на Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.15 № 792.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 236, 237, 238, 240 та Розділом ХІ Перехідних положень ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжгаз Збут” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 39587271) на користь публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЭДРПОУ 20077720) – 25 401 040 (двадцять п’ять мільйонів чотириста одна тисяча сорок) грн. 09 коп. пені, 2 164 612 (два мільйони сто шістдесят чотири тисячі шістсот дванадцять) грн. 21 коп. 3 % річних, 4 071 557 (чотири мільйони сімдесят одна тисяча п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 87 коп. інфляційних втрат та 191 869 (сто дев’яносто одна тисяча вісімсот шістдесят дев’ять) грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.02.18

Суддя В.Л. Корсун