Рішення № 72400657, 19.02.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.02.2018 Справа № 905/2544/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Поліщук А.І розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Донецького обласного військового комісаріату та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ, про стягнення 8140 грн. 29 коп.

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідачів – не з’явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецького обласного військового комісаріату та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ, про стягнення 8140,29 грн., у тому числі:

суму 3% річних, нараховану за період з 06.11.2014 року по 15.09.2017 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період з жовтня 2014 року по серпень 2017 року в сумі 1 053,70 грн.;

суму інфляційних, нараховану за період з 01.12.2014 року по 28.02.2017 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період з листопада 2014 року по грудень 2016 року, в сумі 1 932,80 грн.;

суму пені, нараховану за період з 28.10.2016 року по 15.09.2017 року, за несвоєчасну оплату вартості активної електроенергії, спожитої за період з серпня 2016 року по серпень 2017 року, в сумі 5 153,79 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання із Донецьким обласним військовим комісаріатом договору №2216 від 11.06.2014р. на постачання електричної енергії, договорів про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №111 від 19.02.2015р., №111 від 22.02.2017р. та договору поруки від 10.02.2016р. укладених з Квартирно-експлуатаційним відділом м.Луганська, , неналежне виконання відповідачами зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат та пені.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок ціни позову, у копіях: договір №2216 від 11.06.2014р. договори про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №111 від 19.02.2015р., №111 від 22.02.2017р. та договору поруки від 10.02.2016р , додатки до вказаних Договорів.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.26, 27 Закону України «Про електроенергетику», «Правила користування електричною енергією».

11 січня 2018р. позивач надав заяву про зміну позовних вимог в якій просив стягнути солідарно з Донецького обласного військового комісаріату та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ:

суму 3% річних, нараховану за період з 06.11.2014 року по 15.09.2017 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період з жовтня 2014 року по серпень 2017 року в сумі 1 053,70 грн.;

суму інфляційних, нараховану за період з 01.12.2014 року по 28.02.2017 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період з листопада 2014 року по грудень 2016 року, в сумі 1 932,80 грн.;

та стягнути з Донецького обласного військового комісаріату суму пені, нараховану за період з 28.10.2016 року по 15.09.2017 року, за несвоєчасну оплату Відповідачем - 1 вартості активної електроенергії, спожитої за період з серпня 2016 року по серпень 2017 року, в сумі 5 153,79 грн.

Заявою від 19.02.2018р. позивач повідомив суд, що при друкуванні розрахунку ціни позову ним було допущені технічні описки щодо дат здійснених Відповідачем-2 оплат, а саме:

в пункті 1 «розрахунок пені, 3% річних» за періоди жовтень, листопад та грудень 2014р. помилково вказані дати оплат « 09.01.2015р.» замість вірної дати « 30.12.2014р.», про що свідчить виписка банку;

в пункті 1 «розрахунок пені, 3% річних» за період серпень 2016р. помилково вказані дати оплат « 28.01.2016р.» замість вірної дати « 15.09.2016.», про що свідчить виписка банку;

в пункті 2 «розрахунок інфляційних» за період лютий 2016р. помилково вказані дати оплат « 09.06.2015р.» замість вірної дати « 09.06.2016р..», про що свідчить виписка банку.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Направив відзив на позовну заяву №7/1497 від 12.17.2017р. в якому зазначив, що згідно договору № 2216 від 11.06.2004р. споживає електричну енергію, яка поставляється йому ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». Проте платником за наданий товар має виступати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Луганськ, оскільки відповідно до договорів №111 від 19.02.2015р., №111 від 22.02.2017р. обов’язок здійснити розрахунки за спожиту Донецьким обласним військовим комісаріатом покладено саме на відповідача – 2. Відповідач-1 є державною установою, що фінансується з державного бюджету. Кошториси затверджені на відповідний рік не передбачають виділення коштів на оплату комунальних послуг. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву в суд не надав.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.06.2014р. між ВАТ «Донецькобленерго» та Слов’янським об’єднаним міським військовим комісаріатом було укладено договір №2216 про постачання електричної енергії згідно з яким Постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Постачальник електричної енергії зобов’язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в межах 7,5 кВт приєднаної потужності в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (п.2.12.).

Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 «Порядок розрахунків за електроенергію» та №6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п.2.2.3).

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком №5 «Порядок розрахунків за електроенергію», Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.01.2004р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода (п.9.4). Наявність договірних відносин між сторонами цього Договору у спірний період підтверджується прийнятими споживачем до сплати рахунками та актами приймання-передавання товарної продукції, частковою сплатою спожитої електроенергії, підписанням додаткових угод між сторонами.

У зв’язку з тим, що Слов’янський об’єднаний військовий комісаріат втратив статус юридичної особи та став структурною одиницею Донецького обласного військового комісаріату, 13.12.2010р. було укладено додаткову угоду до Договору №2216 від 11.06.2004р. щодо внесення змін в преамбулу договору та додаткових угод в частині зміни слів «Слов’янський об’єднаний військовий комісаріат» на «Донецький обласний військовий комісаріат», а також внесені зміни до п.10 «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» Споживача, платником зазначено Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська.

Пунктом 4.5 додатку №5 від 06.09.2007р. до Договору №2216 було встановлено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Додатковою угодою від 20.12.2016р. сторони внесли зміни пункту до 4.5 додатку №5 до Договору №2216 виклавши його в наступній редакції, зокрема: «Споживач здійснює оплату за електричну енергію на підставі виставлених Постачальником рахунків до 5 числа календарного місяця розрахункового періоду в розмірі 100% обсягу відповідного місячного споживання електричної енергії, обумовленого в додатку №13 «Договірні величини споживання електричної енергії» до Договору. Рахунок для здійснення оплати Постачальник надає споживачу разом з остаточним розрахунком попереднього розрахункового періоду. За підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку.»

19.02.2015р. між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська (Замовник) та Публічним акціонерним товариством ДТЕК Донецькобленерго (Учасник) укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №111, за умовами якого Учасник зобов’язується у 2015р. поставити Замовникові електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок Замовника, а Замовник прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та конкретизацією умов згідно Договорів про постачання електричної енергії (далі Договори ПЕЕ), зокрема, №2216 від 11.06.2004р. (п.1.1 договору №111 від 19.02.2015р.).

Згідно п.1.2 договору №111 від 19.02.2015р. найменування (номенклатура, асортимент) товару (роботи або послуги): електрична енергія.

Відповідно до п.4.1 договору №111 від 19.02.2015р. розрахунки проводяться згідно умов визначених у Договорі ПЕЕ на підставі виставлених учасником рахунків за фактично спожиту електричну енергію та інші види нарахувань, що передбачені умовами договору ПЕЕ.

Пунктом 6.1 договору №111 від 19.02.2015р. до обов’язків Замовника віднесено: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (надані послуги або виконані роботи) (п.п.6.1.1 договору); приймати поставлені товари (надані послуги або виконані роботи) згідно з актом прийняття-передавання електричної енергії який оформлюється відповідно до умов Договору ПЕЕ (п.п.6.1.2 договору); виконувати інші обов’язки визначені Договором та Договором ПЕЕ та діючим законодавством (п.п.6.1.3 договору).

До зобов’язань Учасника п.6.3 договору №111 від 19.02.2015р. віднесено: забезпечити поставку товарів (виконання робіт або надання послуг) у строки встановлені цим Договором (п.п.6.3.1 договору); забезпечити поставку товарів (виконання робіт або надання послуг), якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (п.п.6.3.2 договору); виконувати інші обов’язки, визначені Договором ПЕЕ та діючим законодавством України (п.п.6.3.3 договору).

В силу п.10.1 договору №111 від 19.02.2015р. останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2015р., але не більше, ніж ціна Договору. Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що всі умови даного Договору поширюють свою дію на відносини, які склались між сторонами з 01.01.2015р.

10.02.2016 року між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (Кредитор) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Луганськ (Поручителем) укладено договір поруки, за умовами якого Поручитель зобов’язується у повному обсязі відповідати перед Кредитором за виконання зобов’язань Боржника, передбачених Договором на поставку електроенергії №2216 від 11.06.2004р (Основний договір)., що укладений між Кредитором і Боржником (п.1.1).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов’язання за основним договором у повному обсязі, а також за відшкодування кредиторові збитків, заподіяних невиконанням, або неналежним виконанням грошового зобов’язання за Основним договором Боржником, і сплату відповідних штрафних санкцій за Основним договором (п.3.1).

Грошове зобов’язання, яке виникає з Основного договору підлягає виконанню Поручителем на протязі 3-х банківських днів від дня порушення грошового зобов’язання Боржником, на рахунки Кредитора зазначені в Основному договорі (п.3.2).

Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за виконання грошового зобов’язання за Основним договором (п.4.1).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016р., але у всякому разі до завершення всіх розрахунків між сторонами (п.7.1).

Крім того, 22.02.2017р. між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська (Замовник) та Публічним акціонерним товариством ДТЕК Донецькобленерго (Учасник) укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №111, за умовами якого Учасник зобов’язується у 2017р. поставити Замовникові електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок Замовника, а Замовник прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та конкретизацією умов згідно Договорів про постачання електричної енергії (далі Договори ПЕЕ), зокрема, №2216 від 11.06.2004р. (п.1.1 договору №111 від 22.02.2017р.).

Згідно п.1.2 договору №111 від 22.02.2017р. найменування (номенклатура, асортимент) товару (роботи або послуги): електрична енергія.

Відповідно до п.4.1 договору №111 від 22.02.2017р. розрахунки проводяться згідно умов визначених у Договорі ПЕЕ на підставі виставлених учасником рахунків за фактично спожиту електричну енергію та інші види нарахувань, що передбачені умовами договору ПЕЕ.

Пунктом 6.1 договору №111 від 22.02.2017р. до обов’язків Замовника віднесено: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (надані послуги або виконані роботи) (п.п.6.1.1 договору); приймати поставлені товари (надані послуги або виконані роботи) згідно з актом прийняття-передавання електричної енергії який оформлюється відповідно до умов Договору ПЕЕ (п.п.6.1.2 договору); виконувати інші обов’язки визначені Договором та Договором ПЕЕ та діючим законодавством (п.п.6.1.3 договору).

До зобов’язань Учасника п.6.3 договору №111 від 22.02.2017р. віднесено: забезпечити поставку товарів (виконання робіт або надання послуг) у строки встановлені цим Договором (п.п.6.3.1 договору); забезпечити поставку товарів (виконання робіт або надання послуг), якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (п.п.6.3.2 договору); виконувати інші обов’язки, визначені Договором ПЕЕ та діючим законодавством України (п.п.6.3.3 договору).

В силу п.10.1 договору №111 від 22.02.2017р. останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017р., але не більше, ніж ціна Договору. Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що всі умови даного Договору поширюють свою дію на відносини, які склались між сторонами з 01.01.2017р.

За приписом ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Одночасно, виходячи з приписів ст.ст.553-559 Цивільного кодексу України, слід зауважити, про відсутність необхідності попереднього погодження із боржником укладання договору поруки.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 Цивільного кодексу України визначено. що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. (далі-ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

За умовами п.6.1. ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Положеннями пп.2 п.10.2. ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно умов Договору №2216 поставляв Донецькому обласному військовому комісаріату активну електроенергію у періоди:

з листопада 2014р. по грудень 2014р.у обсязі 900 кВт*год;

у січні-березні 2015р., у травні-липні 2015р., у жовтні 2015р. в обсязі 12453 кВт*год;

у січні-червні 2016р., серпні-вересні 2016р., листопаді-грудні 2016р. в обсязі 128400кВт*год;

у січні-лютому 2017р., серпні 2017р. в обсязі 65561 кВт*год.

Позивач оформив та передав відповідачу-1 рахунки за спожиту електроенергію:

з листопада 2014р. по грудень 2014р.у на загальну суму 1347,29грн;

у січні-березні 2015р., у травні-липні 2015р., у жовтні 2015р. на загальну суму 21818,14 грн.;

у січні-червні 2016р., серпні-вересні 2016р., листопаді-грудні 2016р. на загальну суму 241269,04 грн.;

у січні-лютому 2017р., серпні 2017р. на загальну суму152023,14 грн.

Вказані рахунки були отримані представниками відповідача-1, що підтверджується довіреностями виданими Донецьким обласним воєнкоматом та поштовими повідомленнями.

Відповідно до п.7 додатку №5 від 06.09.2007р. Порядок розрахунків до договору №2216 від 11.06.2004р. остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється Споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача.

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється «Акт прийняття-передавання товарної продукції» (додаток №7).

Для проведення остаточного розрахунку Споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру. В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.

Одночасно п.6.11 ПКЕЕ встановлено, що тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Відтак, означені положення договору та додатку №5 до нього не суперечать приписам чинного законодавства у сфері спірних правовідносин.

Приймаючи до уваги викладені обставини та означені вище умови оплати, розрахунки за спожиту активну електричну енергію, з урахуванням п.4.5 додатку №5 до Основного договору ПЕЕ, повинно бути вчинено у термін протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.

В силу ст.ст.553, 554 Цивільного кодексу України, положень договорів про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №111 від 22.02.2017р., №111 від 19.02.2015р. та договору поруки від 10.02.2016р., у КЕВ м.Луганськ є наявним обов'язок оплатити вартість використаної Донецьким обласним Військовим комісаріатом електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору ПЕЕ у несплаченій частині.

За змістом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, у судовому засіданні встановлено, що розрахунки за електроенергію поставлену за договором №2216 від 11.06.2004р. у спірних періодах 2015 – 2017 років та виконання Договору ПЕЕ та договорів про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №111 від 22.02.2017р., №111 від 19.02.2015р., відповідачами проведено з порушенням встановлених договірних строків.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дане зобов’язання знайшло своє відображення у п.8 вищеозначеного додатку №5 від 06.09.2007р. до договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України, умов п.7.1 договорів про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №111 від 22.02.2017р., №111 від 19.02.2015р. та п.4.1 договору поруки від 10.02.2016р., з огляду на наявність факту порушення строків виконання грошового зобов’язання, позивачем пред’явлено до стягнення з відповідачів:

суму 3% річних, нараховану за період з 06.11.2014 року по 15.09.2017 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період з жовтня 2014 року по серпень 2017 року в сумі 1 053,70 грн.;

суму інфляційних, нараховану за період з 01.12.2014 року по 28.02.2017 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період з листопада 2014 року по грудень 2016 року, в сумі 1 932,80 грн.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат є правомірним і тому приймається для нарахування цих вимог.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням дат фактичних оплат вказаних позивачем у заяві від 19.02.2018р.) суд встановив, що дійсний розмір суми 3% річних складає 1 017,86 грн. та суми інфляційних втрат складає 1 932,80 грн.

Отже вимоги позивача до Донецького обласного військового комісаріату та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Одночасно позивачем пред’явлено до стягнення з Донецького військового комісаріату суму пені, нарахованої за період з 28.10.2016 року по 15.09.2017 року, за несвоєчасну оплату відповідачем-1 вартості активної електроенергії, спожитої за період з серпня 2016 року по серпень 2017 року, в сумі 5 153,79 грн.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне невиконання грошових зобов’язань» (далі - Закон) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» визначено, що, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, яка обов’язково має бути письмово (вираження згоди сторін) узгоджена сторонами, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.

Пунктом 4.2.1 договору про постачання електричної енергії №2216 від 11.06.2004р. сторони обумовили відповідальність, яка полягає у наступному: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 Порядок розрахунків за електроенергію, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем суд вважає його арифметично вірними, отже вимоги позивача про стягнення з Донецького обласного військового комісаріату пені у розмірі 5153,79 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів Донецького обласного військового комісаріату, що платником за поставлену позивачем відповідачу-1 електричну енергію має виступати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Луганськ відповідно до договорів №111 від 19.02.2015р. та №111 від 22.02.2017р., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що наявність договірних відносин між сторонами по Договору №2216 від 11.06.2014р. у спірний період підтверджується прийнятими споживачем до сплати рахунками та актами приймання-передавання товарної продукції.

В силу ст.ст.553, 554 Цивільного кодексу України, положень Договору .№2216 у відповідача - 1 є наявним обов'язок оплатити вартість використаної ним електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору ПЕЕ у несплаченій частині.

Проте, у судовому засіданні встановлено, що розрахунки за електроенергію поставлену за договором №2216 від 11.06.2004р. у спірних періодах 2015 – 2017 років відповідачем проведено з порушенням встановлених договірних строків, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені є обґрунтованими та правомірними.

Щодо доводів відповідач-1 про те, що військовий комісаріат є державною установою, яка фінансується з державного бюджету, а кошториси затверджені у спірні періоди не передбачають виділення коштів на оплату комунальних послуг,

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічні приписи містяться у ст. 617 Цивільного кодексу України.

Також у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 викладена правова позиція, що на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.3 ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача в повному обсязі, отже позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до Донецького обласного військового комісаріату до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Донецького обласного військового комісаріату та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ про стягнення 8140 грн. 29 коп. – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Квартирно експлуатаційного відділу міста Луганськ (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Поштова, буд.20, код ЄДРПОУ 07652214) та Донецького обласного військового комісаріату (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул.. Комунарів, 14, код ЄДРПОУ 08301764) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, б.8, код ЄДРПОУ 00131268):

суму 3% річних, нараховану за період з 06.11.2014 року по 15.09.2017 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період з жовтня 2014 року по серпень 2017 року у розмірі 1 017 (одна тисяча сімнадцять) грн. 86 коп.;

суму інфляційних, нараховану за період з 01.12.2014 року по 28.02.2017 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії спожитої за період з листопада 2014 року по грудень 2016 року, у розмірі 1 907 (одна тисяча дев’ятсот сім) грн. 49 коп.;

Стягнути з Донецького обласного військового комісаріату (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул.. Комунарів, 14, код ЄДРПОУ 08301764) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, б.8, код ЄДРПОУ 00131268):

суму пені, нараховану за період з 28.10.2016 року по 15.09.2017 року, за несвоєчасну оплату вартості активної електроенергії, спожитої за період з серпня 2016 року по серпень 2017 року, у розмірі 5153 (п’ять тисяч сто п’ятдесят три) грн. 79 коп.;

Стягнути солідарно з Квартирно експлуатаційного відділу міста Луганськ (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Поштова, буд.20, код ЄДРПОУ 07652214) та Донецького обласного військового комісаріату (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул.. Комунарів, 14, код ЄДРПОУ 08301764) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, б.8, код ЄДРПОУ 00131268) витрати по сплаті судового збору у сумі 1587 (одна тисяча п’ятсот вісімдесят сім) грн. 98 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому 19 лютого 2018 року.

Повний текст рішення буде складено та підписано 22 лютого 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов