Рішення № 72400407, 13.02.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

місто Луцьк

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2018 р. Справа № 903/829/17

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

при секретарі судового засідання Хвищук Н.В.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

про стягнення 26 279 грн. 20 коп.

встановив: позивач - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача– ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 26 279,20грн., з них 25879грн. 78коп. - 3% річних та 399,42грн. 42коп. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі- продажу №13-178-Б від 04.01.2013р. щодо своєчасної оплати за отриманий природний газ, внаслідок чого відповідач повинен сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою суду від 11.01.2018р., в зв’язку з набранням чинності Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначити на 06.02.2018р.

06.02.2018р. за результатами підготовчого засідання відповідно до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.02.2018р. о 15:00 год., про що представники сторін були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Також позивач у відповіді на відзив (вх. №01-55/213/18 від 10.01.2018р.) зазначив, що закон передбачає оплату товару після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Це узгоджується з принципом свободи договору, закріпленим у ст.627 ЦК України. Таким чином, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений природний газ протягом місяця поставки та здійснити остаточний розрахунок: до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу. Відповідач не виставляв претензій щодо недопоставки газу, а тому спору з приводу обсягу газу, його якості, між сторонами спору не було. Відповідач прийняв та спожив поставлений газ, повністю оплатив його вартість, однак порушив передбачені Договором строки оплати, а тому має відшкодувати позивачу матеріальні втрати (збитки) від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і компенсувати (сплатити) 3% річних за користування утримуваних ним грошових коштів (ч.2 ст.625 ЦК України).

Обов‘язок відповідача оплатити поставлений природний газ виникає з юридичного факту - факту здійснення приймання-передачі природного газу у відповідному місяці, який посвідчується (оформлюється, підтверджується) відповідним актом, а не з факту повернення (направлення, отримання тощо) підписаного акту.

Несвоєчасне оформлення (направлення, отримання) актів приймання-передачі природного газу не є простроченням кредитора в розумінні ст.212, ст.613 ЦК України, та не є відкладальною умовою для відповідача в частині виконання обов'язку щодо оплати до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу за Договором.

Тобто прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акта та його повернення продавцем, а відтак неповернення позивачем відповідного акта ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

Крім того, неспроможність, на думку відповідача, впливати на «Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу», затверджений постановою НКРЕ від 02.08.2012 року №1000 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за природний газ», нібито свідчить про відсутність вини відповідача у порушенні грошового зобов'язання та виключає можливість застосування ст.625 ЦК України до спірних правовідносин. Проте, нормами чинного законодавства встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві зазначив, що у відповідності до п. 6.2. Договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка зі спеціальним режимом Покупця на поточний рахунок зі спеціальним режимом Продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженого постановою НКРЕКП, та зараховуються як оплата за газ.

Водночас, абзацом 2 п. 6.2. Договору передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Продавця.

Таким чином, сторони, в тому числі й Відповідач, прямо передбачили в договорі обов'язок Відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання Відповідача, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п. 6.1. Договору.

Отже, пункт 6.2 договору погоджує лише порядок проведення оплати, жодним чином не виливаючи та не змінюючи умови пункту 6.1, якими власне передбачений обов'язок здійснювати оплату за газ шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Умови пункту 6.2 не впливають на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вар тості поставленого газу та не припиняють зобов'язання покупця з оплати вартості газу шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Відтак, порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів, а відсутність у відповідача необхідних коштів, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, затримка бюджетного фінансування, або наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов’язку відшкодувати позивачу матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

В судовому засіданні, у відзиві (запереченні на позовну заяву) (вх №01-54/10758/17) та в запереченні на відповідь на відзив позивача (вх.№01-55/726/18 від 24.01.2018р.) представник відповідача проти позову заперечив, при цьому зазначив наступне.

На виконання умов договору, ПАТ «Волиньгаз» надсилало на адресу позивача підписані відповідачем акти приймання-передачі газу за весь час дії Договору. Проте відповідач не повернув підписані акти приймання-передачі природного газу, які відповідно до Договору є підставою для остаточних розрахунків. Факт оплати відповідачем коштів за отриманий газ не свідчить про настання строку оплати, а є виконанням його зобов'язань у відповідності з п.6.1 договору.

Положення пунктів 3.4., 6.1. договору свідчить, що розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу. Встановлюючи такий порядок розрахунків, сторони визначили взаємні права та обов'язки: відповідач зобов'язаний був надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а позивач - підписати та повернути зазначені акти, або надати письмову відмову від їх підписання. Доказів направлення (вручення, передачі) відповідачу підписаних актів приймання-передачі газу для здійснення розрахунків позивач не надав.

Виходячи із положень зазначених норм та пунктів 3.4, 6.1 укладеного між сторонами Договору, можна стверджувати що наявність чи відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за кожен окремий місяць поставки вказаного товару, а також конкретна сума цього боргу (в разі його наявності) встановлюється саме підписаними між сторонами актами приймання- передачі газу, які в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій отримання природного газу.

Проте, жоден примірник підписаних між сторонами актів приймання-передачі газу позивач на адресу відповідачу не направляв, що фактично позбавило можливості відповідача встановити наявність чи відсутність заборгованості останнього за поставлений йому природний газ, а також визначити конкретний обсяг зобов’язання щодо сплати певної суми заборгованості відповідача, на яку позивач нараховував заявлені до стягнення компенсаційні виплати.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ» визначено, що алгоритм (порядок) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів (далі - алгоритм розподілу коштів), та нормативи перерахування коштів із зазначених поточних рахунків на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 2 серпня 2012 року № 1000 затверджено «Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу», відповідно до пункту 1.1. якого цей алгоритм установлює порядок розподілу публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, а також механізм розрахунку гарантованими постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних підприємств, гарантованих постачальників та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, а тому умови укладеного між сторонами Договору, фактично усувають відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягають у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Тому у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

04.01.2013р. між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (Покупець) укладено договір №13-178-Б на купівлю-продаж природного газу.

Відповідно п.п. 1.1, 1.2 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Додатковими угодами № 1 від 10.07.2013, № 2 від 31.12.2013, №3 від 28.04.2014, №4 від 15.05.2014, №5 від 05.09.2014, №6 від 10.11.2014, №7 від 08.12.2014, №8 від 22.12.2014, №9 від 05.02.2015, №10 від 10.03.2015, №11 від 27.03.2015, №12 від 03.04.2015, №13 від 06.04.2015, №14 від 12.05.2015, №15 від 03.06.2015, №16 від 19.06.2015 до Договору № 13-178-Б на купівлю - продаж природного газу від 04.01.2013, сторони вносили зміни, серед іншого, до п. 2.1. статті 2 договору, п. 5.2 договору, де збільшували ціну за 1000,0 куб.м газу.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.4 договору встановлено, що продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані і скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцю один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником і скріплений печаткою, або надати в письмову мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Протягом січня - грудня 2013 року, січня - грудня 2014 року і лютого - червня 2015 року на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 148020485,87грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу за даний період, а саме:

- від 31.01.2013 - за січень 2013 року - на суму 13322722,76 грн;

- від 28.02.2013 - за лютий 2013 року - на суму 13679078,56 грн;

- від 31.03.2013 - за березень 2013 року - на суму 12097384,18 грн;

- від 30.04.2013 - за квітень 2013 року - на суму 7801096,51 грн;

- від 31.05.2013 - за травень 2013 року - на суму 431729,11 грн;

- від 30.06.2013 - за червень 2013 року - на суму 311434,98 грн;

- від 31.07.2013 - за липень 2013 року - на суму 218004,17 грн;

- від 31.08.2013 - за серпень 2013 року - на суму 230967,12 грн;

- від 30.09.2013 - за вересень 2013 року - на суму 308499,91 грн;

- від 31.10.2013 - за жовтень 2013 року - на суму 3695876,47 грн;

- від 30.11.2013 - за листопад 2013 року - на суму 6340093,80 грн;

- від 31.12.2013 - за грудень 2013 року - на суму 12729084,02 грн;

- від 31.01.2014 - за січень 2014 року - на суму 7209543,11 грн;

- від 28.02.2014 - за лютий 2014 року - на суму 9251057,60 грн;

- від 31.03.2014 - за березень 2014 року - на суму 5736333,77 грн;

- від 30.04.2014 - за квітень 2014 року - на суму 3574714,25 грн;

- від 31.05.2014 - за травень 2014 року - на суму 482840,04 грн;

- від 30.06.2014 - за червень 2014 року - на суму 327401,54 грн;

- від 31.07.2014 - за липень 2014 року - на суму 261422,38 грн;

- від 31.08.2014 - за серпень 2014 року - на суму 199462,39 грн;

- від 30.09.2014 - за вересень 2014 року - на суму 393401,99 грн;

- від 31.10.2014 - за жовтень 2014 року - на суму 1499807,78 грн;

- від 30.11.2014 - за листопад 2014 року - на суму 8361884,52 грн;

- від 31.12.2014 - за грудень 2014 року - на суму 17968452,36 грн;

- від 28.02.2015 - за лютий 2015 року - на суму 12771518,04 грн;

- від 31.03.2015 - за березень 2015 року - на суму 2867985,84 грн;

- від 30.04.2015 - за квітень 2015 року - на суму 4903744,32 грн;

- від 31.05.2015 - за травень 2015 року - на суму 613684,51 грн;

- від 30.06.2015 - за червень 2015 року - на суму 431259,84 грн.

Підписані позивачем та відповідачем акти приймання-передачі природного газу свідчать про належне виконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі актів приймання - передачі природного газу позивачеві.

Пунктом 6.1 договору (зі змінами внесеними, додатковою угодою №2 від 31.12.2013р.) встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання - передачі газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання - передачі газу за розрахунковий місяць (п.6.1 договору у редакції додаткової угоди №3 від 28.04.2014р.).

Згідно п. 6.2. договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що заборгованість за поставлений природний газ була погашена відповідачем в повному обсязі грошовими коштами та шляхом зарахування зустрічних зобов'язань сторін (заява та лист ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 14.12.2015р. про зарахування зустрічних однорідних вимог).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції, чинній до 01.10.2015р., зокрема визначено, що розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу. Для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. Уповноважені банки, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки.

Як зазначалося, за умовами п. 6.2. укладеного між сторонами договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ та зараховується як оплата за газ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", чинною до 30.09.2015, визначено, що алгоритм (порядок) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів (далі - алгоритм розподілу коштів), та нормативи перерахування коштів із зазначених поточних рахунків на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Даною постановою затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за природний газ, якими передбачено наступне.

Гарантовані постачальники (далі - газопостачальні підприємства) та їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, відкривають в установах відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" або публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", або публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк) поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів (далі - поточні рахунки), в порядку, визначеному Національним банком.

Газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунка право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків коштів, що надходять за спожитий природний газ.

Уповноважений банк подає НКРЕ перелік відкритих газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами поточних рахунків, а також поточних рахунків, відкритих підприємствами, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.

Перелік поточних рахунків, відкритих в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, затверджується НКРЕ та доводиться до відома Національного банку, газопостачальних підприємств, підприємств поштового зв'язку, підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, а також споживачів шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України.

Газопостачальні підприємства інформують споживачів, які розташовані на території провадження діяльності, пов'язаної з постачанням природного газу за регульованим тарифом, про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки.

Усі категорії споживачів оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - поточні рахунки), відкриті в установах відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" або публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", або публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк) гарантованими постачальниками (далі - газопостачальні підприємства) та їх структурними підрозділами для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ.

Установи уповноваженого банку здійснюють згідно з умовами договору банківського рахунка перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок, відкритий газопостачальним підприємством, двічі на день, а саме: до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня; до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.

Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів відповідно до затверджених НКРЕ нормативів перерахування коштів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, а також на поточні рахунки, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств.

Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕ алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до п'ятого числа до НКРЕ для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕ до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.

Згідно з п. 1.2. договору № 13-178-Б від 04.01.2013 року, газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

Судом встановлено, що розрахунки за природний газ проводилися відповідачем згідно постанов НКРЕ на виконання постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2008 року № 247.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 2 серпня 2012 року № 1000 затверджено "Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу", відповідно до п.1.1. якого цей алгоритм установлює порядок розподілу публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, а також механізм розрахунку гарантованими постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних підприємств, гарантованих постачальників та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам.

У п. 1.2. даної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 02.08.2012р. №1000 визначено, що його дія не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком гарантованого постачальника природного газу та його структурних підрозділів із власником природного газу, газотранспортними, газорозподільними підприємствами відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.

Постановою КМУ від 30.09.2015р. №792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", з прийняттям якої втратила чинність вказана вище постанова КМУ №247 від 26.03.2008р., також затверджено порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ, якого дотримувалися сторони у справі, оскільки останній платіж за поставлений газ здійснено у листопаді 2015 року.

Згідно зі ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Оскільки ПАТ "Волиньгаз" було позбавлене можливості самостійно впливати на строк оплати вартості природного газу, визначений п. 6.1. договору, беручи до уваги, що розрахунки за спожитий природний газ проводилися у порядку та на умовах, визначених постановами КМУ №247 від 26.03.2008р., №792 від 30.09.2015р., п. 6.2. договору, підстави для нарахування 25879грн. 78коп. - 3% річних та 399,42грн. 42коп. - інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 86, ст.ст. 233, 237 - 240 ГПК України, господарський суд, –

в и р і ш и в :

В позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 23.02.2018р.

Суддя О. Г. Слободян