Рішення № 72400348, 22.02.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2018 р. Cправа № 902/31/18

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС ФУД УКРАЇНА", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ", м. Вінниця

про стягнення заборгованості та штрафних (компенсаційних) санкцій, ціна позову 106 728 грн 55 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 26.11.2017 р. дійсна до 31.12.2018 р.; НОМЕР_1 виданий Вишгородським РВ ГУМВС України в Київській області 22.02.2000 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКАС ФУД УКРАЇНА" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ" про стягнення 106 728 грн 55 коп. заборгованості з яких 99 098 грн 00 коп. основного боргу, 556 грн 40 коп. - 3% річних, 1 892 грн 77 коп. інфляційних втрат та 5 181 грн 38 коп. пені за договором поставки № НФУ/031017/3 від 03.10.2017 р.

Ухвалою суду від 23.01.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/31/18 в порядку спрощеного провадження та призначено її до розгляду на 22.02.2018 р.

В судове засідання 22.02.2018 р. представник відповідача не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, надіслана на адресу відповідача та керівника відповідача ухвала від 24.01.2018 р. відділенням зв’язку до суду не повернута та згідно інформації наявної на сайті УДППЗ "Укрпошта" в сервісі "Відстежити" значиться в стані "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки); інші причини", відносно чого суд зазначає наступне.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 23.01.2018 р. про призначення засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

При цьому ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 22.02.2018 р. представником позивача подано заяву б/н від 22.02.2018 р. (вх.№ 06-52/1725/18 від 22.02.2018 р.) в якій останній просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 99 098 грн 00 коп. та судові витрати. При цьому у даній заяві останній керуючись ст. 46 ГПК України відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в повному обсязі.

Вказана заява приймається судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.46 ГПК України та розцінюється судом як відмова від позову в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем ОСОБА_2 поставки № НФУ/031017/3 від 03.10.2017 р., відповідно до якого ТОВ "НІКАС ФУД УКРАЇНА" поставлено ТОВ "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ" товар на суму 142 998 грн 00 коп. за який останній розрахувався частково в сумі 43 900 грн 00 коп., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 99 098 грн 00 коп.

В якості правової підстави позову позивач зазначає положення ст.ст. 193, 231, 265 ГК України, ст.ст. 526, 530, 549, 550, 691, 692 ЦК України.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 03.10.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКАС ФУД УКРАЇНА" (Продавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ" (Покупець,, Відповідач) укладено договір поставки № НФУ/031017/3 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого на умовах цього ОСОБА_2 продавець поставляє та передає у власність, а Покупець зобов’язується прийняти й оплатити товар (продукцію) в асортименті та кількості відповідно до додатків (специфікації) та/або накладних до ОСОБА_2, що є невід’ємною його частиною.

Найменування товару: товар – обладнання, запчастини, вироби з нержавіючої сталі, вакуумні пакети та супутні матеріали для харчової промисловості, в т.ч. іноземного походження/виробництва. Загальна кількість товару визначається на підставі специфікації (додатків) до ОСОБА_2 та/або сумарної кількості поставленого товару згідно видаткових накладних по ОСОБА_2. Асортимент товару передбачається у специфікаціях (додатках) та/або накладних до ОСОБА_2, що підписані сторонами (п. 1.2. ОСОБА_2).

Згідно із п. 2.1. ОСОБА_2 продавець передає товар на адресу покупця за цінами, що визначаються в додатках (специфікаціях) та/або накладних до ОСОБА_2, підписаних сторонами.

Відповідно до п. 4.1. ОСОБА_2 замовлення (заявка) на поставку товару адресується покупцем продавцеві по факсу або по електронній пошті (у вигляді від сканованого документу), по тексту ОСОБА_2 згадується як - "Замовлення" або "заявка".

Згідно із п.п. 5.3., 5.4. ОСОБА_2 приймання-передача товару, переданого продавцем покупцеві, оформлюється видатковими накладними, які покупець зобов’язаний підписати одночасно з отримання товару. Печатка покупця на договірних документах, видаткових чи товаротранспортних накладних підтверджує те, що представник, який поставив свій підпис на зазначених документах є уповноваженою особою від імені покупця при отриманні товару від продавця.

Умовами п. 6.1. ОСОБА_2 сторонами погоджено, що оплата здійснюється покупцем на підставі ОСОБА_2 та виставлення постачальником рахунків шляхом внесення оплати у розмірі 100 % вартості замовленого товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару покупцем, якщо інші умови не передбачаються в додатках, специфікаціях до ОСОБА_2. Підставою для оплати є рахунок продавця.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 р., а у випадку невиконання однією із сторін у цей строк своїх зобов’язань по ОСОБА_2 – до повного виконання сторонами своїх обов’язків (п. 9.1. ОСОБА_2).

Специфікацією № 1 від 25.10.2017 р. до ОСОБА_2 сторонами погоджено найменування товару - "вакуумний пакувальник НVC-510S/2A-G", кількість – 1 шт., ціну - 91 665 грн (без ПДВ) та суму товару – 109 998 грн з ПДВ.

Крім того п. 2 Специфікації визначено умови оплати:

- покупець протягом 1-3 банківських днів з дати підписання Додатку № 1 до ОСОБА_2 поставки № НФУ/031017/3 від 03.10.2017 р. перераховує на розрахунковий рахунок продавця передоплату в розмірі 20 000 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 3333,33 грн (п. 2.1. Специфікації);

- покупець протягом 1-3 банківських днів з дати підписання Додатку № 1 до ОСОБА_2 поставки № НФУ/031017/3 від 03.10.2017 р. перераховує на розрахунковий рахунок продавця передоплату в розмірі 20 000 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 3333,33 грн (п. 2.1. Специфікації);

- покупець протягом 14 банківських днів з дати фактичного отримання товару згідно Додатку № 1 до ОСОБА_2 поставки № НФУ/031017/3 від 03.10.2017 р. перераховує на розрахунковий рахунок продавця оплату в розмірі 89 998 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 14999,67 грн (п. 2.2. Специфікації).

Також визначено умови поставки: 1-4 робочих дні з моменту отримання продавцем замовлення та передоплати (п. 2.1.) від покупця.

Як встановлено судом позивачем відповідно до умов укладеного ОСОБА_2 поставлено відповідачу товар на суму 142 998 грн 00 коп. на підтвердження чого у справі міститься видаткова накладна № 1811 від 23.10.2017 р. на суму 33 000 грн та № 1846 від 26.10.2017 р. на суму 109 998 грн.

Зазначений товар прийнято відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій про що свідчить підпис відповідача на видаткових накладних скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ" наявність якої в силу п. 5.4. ОСОБА_2 підтверджує те, що представник, який поставив свій підпис на зазначених документах є уповноваженою особою від імені покупця при отриманні товару від продавця.

Однак, як слідує з матеріалів справи та стверджується позивачем, відповідач свої договірні зобов’язання щодо оплати отриманого товару не виконав належним чином, за одержаний товар розрахувався в сумі 43 900 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 25.10.2017 р. по 16.01.2018 р.

Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з оплати поставленого йому товару в сумі 99 098 грн 00 коп.

Станом на момент розгляду справи вказана заборгованість відповідачем на погашена. Докази протилежного у справі відсутні та відповідачем не надано.

Несплата відповідачем заборгованості за отриманий товар слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами ОСОБА_2 поставки № НФУ/031017/3 від 03.10.2017 р. між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 99 098 грн 00 коп. заборгованості за отриманий товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також в засіданні суду розглянуто заяву позивача б/н від 22.02.2018 р. (вх. № 06-52/1725/18 від 22.02.2018 р.) за змістом якої останній відмовився від позову в частині заявленої до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Давши оцінку даній заяві суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частина 6 названої статті вказує, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 5 181 грн 38 коп. пені, 556 грн 40 коп. – 3 % річних та 1 892 грн 77 коп. інфляційних втрат приймається судом, оскільки відмова позивача від позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову підписано уповноваженим представником позивача (ОСОБА_1М.), зміст довіреності якого від 26.11.2017 р. свідчить про наявність в останнього права на відмову від позову повністю або частково.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 5 181 грн 38 коп. пені, 556 грн 40 коп. – 3 % річних та 1 892 грн 77 коп. інфляційних втрат підлягає закриттю на підставі п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України в повному обсязі, у зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій останнього (спір доведено до суду з вини відповідача у зв’язку з несплатою отриманого ним товару).

22.02.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, п.4 ч.1 ст.231, ст.ст.232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСНИЙ ВСЕСВІТ", АДРЕСА_1, 21000 (ідентифікаційний код - 40227241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКАС ФУД УКРАЇНА", вул.Бориспільська, будинок 11А, кімната 401, м. Київ, 02093 (ідентифікаційний код- 39223372) - 99 098 грн 00 коп. - основного боргу, 1 762 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення 556 грн 40 коп. - 3% річних, 1 892 грн 77 коп. інфляційних втрат та 5 181 грн 38 коп. пені.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 556 грн 40 коп. - 3% річних, 1 892 грн 77 коп. інфляційних втрат та 5 181 грн 38 коп. пені закрити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 22 лютого 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - позивачу - вул. Бориспільська, буд. 11-А, офіс 218, м. Київ, 01042; вул. Бориспільська, буд. 11-А, кімната, 401, м. Київ, 02093.

4 - відповідачу - АДРЕСА_2, 21000.