Постанова № 72399842, 22.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

22 лютого 2018 року

м. Харків

справа № 621/1232/17

провадження № 22-ц/790/609/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Колтунової А.І., Кругової С.С.,

учасники справи:

позивач - Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» до ОСОБА_1 про стягнення завданої майнової шкоди,

з апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зміївського районного суду Харківської області, ухвалене 07 листопада 2017 року, о 15 год. 16 хв., під головуванням судді Шахової В.В. в залі суду в місті Харкові, повний текст якого був виготовлений 08 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» звернулася з позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що 07.08.2016 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АЕ/9972619.

16 жовтня 2016 року близько 12 год. 30 хв. відповідач, керуючи застрахованим ТЗ у м.Зміїв Харківської області, на перехресті вул. Кооперативна та вул. Грабаровського не надав перевагу у русі транспортному засобу MITSUBISHI PAJERO, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого, сталося зіткнення, автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушено п. 16.12 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Зміївського районного суду Харківської області від 07 листопада 2016 року по справі № 621/2100/16-п, якою винним у скоєнні ДТП визнано відповідача. Заяви-повідомлення від відповідача до позивача як страховика у визначені законодавством строки (невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) не надходило. 20 лютого 2017 року між ПАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» та ОСОБА_2 укладено Угоду про врегулювання розміру страхового відшкодування, відповідно до якої сторони погодили суму матеріального збитку у розмірі 20000 грн. Розмір франшизи за Договором страхування складає 2000 грн. Враховуючи вищевикладене, сума страхового відшкодування склала18 000 грн.

На підставі страхового акту № 54/2017-го від 28 лютого 2017 року ця сума (страхове відшкодування) була перерахована ПАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» на рахунок постраждалої особи, що підтверджується платіжним дорученням № 204 від 28.02.2017 року. У зв’язку із чим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 18000 грн. та судовий збір.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року позов ПАТ «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» до ОСОБА_1 про стягнення завданої майнової шкоди – задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» майнову шкоду у розмірі 18000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що пред’являючи позов про стягнення суми на відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, позивач обґрунтовував свої вимоги положеннями ст..33, п. 33.1,пп. 33.1.4 , ст.. 28 п. 38.1, пп. 38.1.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» і посилався на той факт, що ним, не було повідомлено страховика про ДТП не пізніше трьох днів з дня її настання. Натомість, він одразу після настання ДТП у телефонному режимі повідомив страховика про ДТП, про що свідчить також наявність у позивача його номеру телефону, який було зазначено у позовній заяві. Також посилається на те, що сам факт невиконання ним вимог Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», як на думку позивача, щодо повідомлення страховика про ДТП, якщо це не завдало шкоди страховику, не є достатньою підставою для стягнення з цієї особи на користь страховика коштів, сплачених ним на виконання свого передбаченого законом і договором обов’язку щодо виплати страхового відшкодування, позаяк факт заподіяння шкоди та її розмір (виникнення деліктних зобов’язань) підлягають доказуванню загальним порядком. Посилається на правові позиції Верховного Суду України, викладені у справі № 6-248цс15 від 16 вересня 2015 року. Крім того зазначає, що до участі у справі не було залучено іншого учасника ДТП – ОСОБА_3

23 січня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ПАТ «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» на апеляційну скаргу, в якому просили залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду – без змін. В обґрунтування посилалися на те, що відповідач не просто пропустив встановлений Законом триденний строк для повідомлення страховика про стразовий випадок, а взагалі не повідомляв ПАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» про нього. Зазначає, що Постанова ВСУ, на яку посилається апелянт, прийнята по справі, в якій Страхувальник у встановлений законом строк не повідомив страхову компанію з поважних причин, зокрема перебування матері на стаціонарному лікуванні. Між цим, в нашому випадку відсутні поважні причини невиконання зазначеного обов’язку, тому висновки, викладені у постанові не можуть враховуватися при розгляді зазначеної справи. Контактний телефон відповідача відомий ПАТ «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ», оскільки він є клієнтом страховика та був наданий ним особисто і зазначений у полісі № АУ/9972619, копія якого містить в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.08.2016 року між Публічним Акціонерним Товариством «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» та громадянином ОСОБА_1 було укладено Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АЕ/9972619.

Згідно постанови Зміївського районного суду Харківської області від 07.11.2016 року по справі № 621/2100/16-п, яка набрала законної сили, 16.10.2016 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-21011 держ. номер НОМЕР_2 у м. Зміїв Харківської області, на перехресті вул. Кооперативна та Грабаровського не надав перевагу у русі транспортному засобу MITSUBISHI PAJERO, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого, сталося зіткнення, автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушено п. 16.12 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП та накладено адміністративне стягнення.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 повідомляв письмово ПАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» про настання ДТП.

25.11.2016 року ОСОБА_2 звернувся до страховика ОСОБА_1 –ПАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» із заявою про відшкодування шкоди заподіяної від ДТП.

20 лютого 2017 року між ПАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» та ОСОБА_2 укладено Угоду про врегулювання розміру страхового відшкодування, відповідно до якої сторони погодили суму матеріального збитку у розмірі 20 000, 00 грн. (а.с. 16).

На підставі страхового акту № 54/2017-го від 28 лютого 2017 року, сума страхового відшкодування склала 18000 грн. (20000 грн. суми матеріального збитку – 2000 грн. франшизи).

Вказана сума у розмірі 18 000 грн. була перерахована ПАТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» на рахунок постраждалої особи, що підтверджується платіжним дорученням № 204 від 28.02.2017 року.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1961-ІV), у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом п.п. «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-ІV встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених Законом.

Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. Проте в разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 6-2011цс16.

З матеріалів справи вбачається, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами, відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, сама страхова компанія відповідача його визнала, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому доводи позивача та висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковими, такими, що не відповідають обставинам справи.

Неповідомлення страховика про настання страхового випадку само по собі не є підставою для пред'явлення регресного позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права/

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року – скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» до ОСОБА_1 про стягнення завданої майнової шкоди - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 1760 грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий – Н.П.Пилипчук

Судді – С.С. Кругова

ОСОБА_4

Повний текст судового рішення виготовлений 22 лютого 2018 року.