Рішення № 72399540, 13.02.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6252/17

Провадження № 2/635/825/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

при секретарі - Антонян М.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2017 року позивач звернулася до суду із позовом про звільнення майна з-під арешту житловий будинок № 33 по вул. Свято-Іллінській (колишня – вул. Луначарського) в смт. Високий Харківського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 21 вересня 1995 року Харківським районним судом Харківської області при вирішенні справи про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, було вжито заходи забезпечення позову - накладено арешт на житловий будинок № 33 по вул. Свято-Іллінській (колишня – вул. Луначарського) в смт. Високий Харківського району Харківської області. Під-час ухвалення судового рішення по справі судом не було вирішено питання щодо скасування заходів забезпечення позову. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку № 33 по вул. Свято-Іллінській (колишня – вул. Луначарського) в смт. Високий Харківського району Харківської області. Позивач звернулась до нотаріальної контори за оформлення права на спадщину, однак не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки житловий будинок знаходиться під арештом. У зв’язку з такими обставинами ОСОБА_1 вимушена була звернутися із цим позовом до суду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 листопада 2017 року провадження по справі відкрито, призначено судове засідання на 26 грудня 2017 року о 11 год. 00 хв.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 березня 1997 року у справі № 2-10-1997 визнано свідоцтво про право на спадщину частково недійсним,визнано за ОСОБА_3 право власності на 1483/2000 часток житлового будинку № 33 з господарськими будівлями по вул. Свято-Іллінській (колишня – вул. Луначарського) в смт. Високий Харківського району Харківської області, визначено порядок користування між співвласниками.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 вересня 1995 року по вказаній справі було накладено арешт на спірний житловий будинок.

На підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 01 вересня 1997 року, ОСОБА_5 набув право власності на 517/2000 часток житлового будинку № 33 з господарськими будівлями по вул. Свято-Іллінській (колишня – вул. Луначарського) в смт. Високий Харківського району Харківської області.

13 квітня 2016 року помер ОСОБА_3, актовий запис про смерть № 71.

ОСОБА_1 22 вересня 2016 року звернулась доПершої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого 13 квітня 2016 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 вересня 2017 року № 98876814 та довідки КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» від 01 грудня 2016 року № 225 ОСОБА_3 є власникомжитлового будинку № 33 по вул. Свято-Іллінській (колишня – вул. Луначарського) в смт. Високий Харківського району Харківської області. 02 серпня 2006 року зареєстровано арешт нерухомого майна на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 21 вересня 1995 року.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, в Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна, державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадку входять всі права та обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадок виникає в день відкриття спадку відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. ст. 1268-1270, 1272ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу- 6 місяців з моменту відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно положень ч. 1 ст. 158 ЦПК України, в редакції від 15.12.2017р. суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що накладення арешту на спірний житловий будинок Харківським районним судом Харківської області є перешкодою у здійсненні особою своїх прав спадкоємця та власника нерухомості, а також відпали підстави для забезпечення позову, суд вважає за необхідне звільнити майно з-під арешту.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України та стягує їх з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Звільнити житловий будинок по вул. Свято-Іллінський, № 33 (колишня вул. Луначарського) в смт Високий Харківського району Харківської області з-під арешту, накладеного ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 вересня 1995 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання права власності на частину будинку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640,00грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок).

Зобов’язати Управління державної казначейської служби в Харківському районі Харківської області повернути ОСОБА_1 зайво сплачений при зверненні до суду за квитанцією № 9 від 23.10.2017р. в АТ «Ощадбанк» ТВБВ 10020/0417, судовий збір у розмірі 9,00грн. (дев’ять гривень), які були перераховані на розрахунковий рахунок: банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код отримувача коштів ЄДРПОУ 37999633.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до/або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 03.11.2000р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 33, Харківського району Харківської області;

Відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_3, виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 14.02.1997р., ідентифікаційний номерНОМЕР_4, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 33, Харківського району Харківської області.

Повний текст рішення складений 23 лютого 2018 року.

Суддя Н.М. Токарєва