Рішення № 72398233, 15.02.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2214/17

15 лютого 2018 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Федас І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області( Волиньрибоохорона) про виконання зобов’язання по працевлаштуванню, про укладення трудового договору та стягнення середнього заробітку за три місяці

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області (Волиньрибохорона) про виконання зобов’язання по працевлаштуванню, про укладення трудового договору та стягнення середнього заробітку за три місяці, в якому просила зобов’язати відповідача виконати обов’язок щодо її працевлаштування в Управлінні охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області (Волиньрибохорона) або іншій установі, зобов’язати відповідача працевлаштувати її в Управлінні охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області (Волиньрибохорона) або іншій установі, зобов’язати відповідача укласти з нею трудовий договір або працевлаштувати її в іншій установі шляхом укладення відповідно трудового договору з нею та стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за три місяці у зв’язку з невиконанням зобов’язання по працевлаштуванню.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 18.07.2016 року на підставі наказу відповідача за №22-0/С вона прийнята на посаду діловода за строковим трудовим договором з 19.07.2016 року до фактичного виходу основного працівника ОСОБА_2 Наказом відповідача від 24.04.2017 року за №17-0/С, їй була надана частина щорічної основної відпустки з 27.04.2017 року терміном на 20 календарних днів за період роботи з 19.07.2016 року по 18.07.2017 року. Згідно наказу до роботи стати 20.05.2017 року.

17.05.2017 року відповідачем видано наказ №27-0/С «Про переривання відпустки ОСОБА_2І.», згідно якого відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2, було перервано у зв’язку із виходом останньої на роботу за її заявою.

Вказані обставини послугували підставою для видачі наказу №28-0/0 від 17.05.2017 року про звільнення позивачки з 17.05.2017 року з посади діловода Волиньрибоохорони у зв’язку із закінченням терміну строкового трудового договору (виходом основного працівника - діловода Волиньрибоохорони ОСОБА_2І.) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

На підставі наказу відповідача «Про звільнення ОСОБА_1В.» №28-0/С від 17.05.2017 року було винесено наказ №19-0 від 17.05.2017 року «Про внесення змін до наказу №17-0 від 24.04.2017 року», яким внесено зміни до наказу відповідача №17-0 від 24.04.2017 року «Про надання частини щорічної відпустки ОСОБА_1В.», а саме в п. 1 зазначено: «Надати ОСОБА_1 діловоду Волиньрибоохрона, з 27.04.2017 року частину щорічної відпустки терміном на 18 календарних днів за період роботи з 19.07.2016 року по 18.07.2017 року». Відповідно до наказу, її було відкликано з відпустки на два дні раніше. Однак на момент звільнення вона була вагітна, а на сьогодні вже має дитину до досягнення нею трирічного віку.

Зазначає, що звільнено її з порушенням ст. 184 КЗпП, оскільки за приписами ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення, зокрема, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років з ініціативи власника бо уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Позивач зазначила, що відповідачем після закінчення трьохмісячного строку її звільнення з роботи, не виконано обов’язку щодо її працевлаштування. На неодноразові звернення щодо її працевлаштування у спосіб та в порядку передбаченому законом, відповідач не реагує. Крім того, якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться стосовно до правил ч. 2 ст. 235 КЗпП України про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику.

Для захисту своїх порушених трудових прав змушена була звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з'явилась, представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, з’ясувавши обставини справи та дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 18.07.2016 року на підставі наказу відповідача за №22-0/С позивач прийнята на посаду діловода за строковим трудовим договором з 19.07.2016 року до фактичного виходу основного працівника ОСОБА_2 Наказом відповідача від 24.04.2017 року за №17-0/С, позивачу була надана частина щорічної основної відпустки з 27.04.2017 року терміном на 20 календарних днів за період роботи з 19.07.2016 року по 18.07.2017 року. Згідно наказу до роботи стати 20.05.2017 року.

17.05.2017 року відповідачем видано наказ №27-0/С «Про переривання відпустки ОСОБА_2І.», згідно якого відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2, було перервано у зв’язку із виходом останньої на роботу за її заявою.

Відповідно до наказу №28-0/0 від 17.05.2017 року позивача було звільнено 17.05.2017 року з посади діловода Волиньрибоохорони у зв’язку із закінченням терміну строкового трудового договору (виходом основного працівника - діловода Волиньрибоохорони ОСОБА_2І.) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

На підставі наказу «Про звільнення ОСОБА_1В.» №28-0/С від 17.05.2017 року було винесено наказ №19-0 від 17.05.2017 року «Про внесення змін до наказу №17-0 від 24.04.2017 року», яким внесено зміни, а саме в п. 1 зазначено: «Надати ОСОБА_1 діловоду Волиньрибоохрона, з 27.04.2017 року частину щорічної відпустки терміном на 18 календарних днів за період роботи з 19.07.2016 року по 18.07.2017 року». Відповідно до зазначеногго наказу, позивачку було відкликано з відпустки на два дні раніше.

Однак як вбачається з матеріалів справи на момент звільнення позивач була вагітна, а на сьогодні вже має дитину до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується листком непрацездатності серії АДД №832883 від 23.05.2017 року та свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_4 серії I-ЕГ №255300, виданим 11.07.2017 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Після звільнення, позивача не було працевлаштовано.

Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення, зокрема, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови від 06.11.1992 року за №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, зокрема, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, провадиться з обов’язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов’язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я). Передбачені ч. 3 ст. 184 КЗпП України гарантії поширюються і на випадки звільнення у зв’язку з закінченням строку договору зазначених працівників, коли вони були прийняті на сезонні роботи.

Таким чином, ч. 3 ст. 184 КЗпП України, встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме: заборонено звільнення, зокрема, вагітної жінки чи такої, що має дітей віком до трьох років та передбачено обов’язкове працевлаштування у випадках її звільнення після закінчення строкового трудового договору. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов’язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП України обов’язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі.

Такаж позиція викладена в п.6 та п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», що розгляді позовів про укладення трудових договорів і при обґрунтованості такого позову, суд своїм рішенням зобов’язує роботодавця укласти трудовий договір з особою, яка була звільнена.

Беручи до уваги всі встановлені судом обставини та факти , а також і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність наданих доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача виконати обов'язок щодо працевлаштування та зобов'зання працевлаштувати і укласти трудовий договір з нею є обгрунтованими.

Крім того, якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до правил ч. 2 ст. 235 КЗпП України про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику.

Однак, згідно вимог ч. 3 ст. 184 КЗпП України встановлено певні обмеження щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме не більш ніж за три місяці.

Згідно поданої довідки про доходи, середньоденна заробітна плата позивача становить 204.70 грн. ( заробітна плата за березень - квітень 12487 : 61 д.) Виходячи із цього суд проводить її стягнення за три місяці ( червен - серпень - 92 д.) вимушеного прогулу в сумі 18 832,40 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір в сумі 640 грн. в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 23, 36,184, 232, 235 КЗпП, ст. ст. 10, 11, 12,141, 247, 258, 265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області (Волиньрибохорона) про виконання зобов’язання по працевлаштуванню, про укладення трудового договору та стягнення середнього заробітку за три місяці - задовольнити.

Зобов’язати Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області (Волиньрибохорона), місце знаходження вул. Товарова, 11, м. Луцьк, Волинської області виконати обов’язок щодо працевлаштування ОСОБА_1, (08.08.1991 р. н., місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії МЮ290858, виданий 26.12.2011 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області) в Управлінні охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області (Волиньрибоохорона) або іншій установі.

Зобов’язати Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області (Волиньрибохорона), місце знаходження вул. Товарова, 11, м. Луцьк, Волинської області працевлаштувати ОСОБА_1 (08.08.1991 р. н., місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії МЮ290858, виданий 26.12.2011 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області) в Управлінні охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області (Волиньрибоохорона) або іншій установі.

Зобов’язати Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області (Волиньрибохорона), місце знаходження вул. Товарова, 11, м. Луцьк, Волинської області укласти трудовий договір із ОСОБА_1 (08.08.1991 р. н., місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії МЮ290858, виданий 26.12.2011 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області) або працевлаштувати ОСОБА_1 в іншій установі шляхом укладення відповідно трудового договору з нею.

Стягнути з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області (Волиньрибохорона), місце знаходження вул. Товарова, 11, м. Луцьк, Волинської області на користь ОСОБА_1 (08.08.1991 р. н., місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії МЮ290858, виданий 26.12.2011 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області) середньомісячний заробіток за три місяці у зв’язку з невиконанням зобов’язання по працевлаштуванню в сумі 18832,40 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять дві гривні 40 копійок).

Стягнути з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області (Волиньрибохорона), місце знаходження вул. Товарова, 11, м. Луцьк, Волинської області в дохід держави 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районним судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 23 лютого 2018 року.

СуддяОСОБА_5