Постанова № 72398096, 23.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1933/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П’янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Шосткинський завод хімічних реактивів" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 (головуючий суддя С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 14.12.17 р.) по справі № 818/1933/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Шосткинський завод хімічних реактивів"

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

про визнання дій незаконними,скасування постанови та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Шосткинський завод хімічних реактивів” (далі – позивач, ПрАТ “Шосткинський завод хімічних реактивів”) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі – відповідач, ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській обл.), в якій просив суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника - Приватного акціонерного товариства "Шосткинський завод хімічних реактивів" від 17.11.2017 року;

- скасувати постанову головного державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 про арешт коштів боржника - Приватного акціонерного товариства "Шосткинський завод хімічних реактивів" від 17.11.2017 року;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області звільнити з-під арешту кошти, які містяться на рахунках, а саме: 26042677418800, 26009878794214, 26004878794220, 26003878794221, 26002878794222 в АТ "УКРСИББАНК", МФО 351005; НОМЕР_1, 2600784018279, 2600997818279, 2600064318279 в ПАТ "МЕГАБАНК", МФО 351629 шляхом винесення відповідної постанови про звільнення з-під арешту коштів боржника.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Шосткинський завод хімічних реактивів" – задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 про арешт коштів боржника від 17.11.2017 року ВП №19546844 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку 26042677418800 в АТ Укрсиббанк, МФО 351005.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне дослідження обставин, що мають значення для об'єктивного та повного розгляду справи, порушення судом норм матеріального права.

Позивачем до суду подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 23.02.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області перебуває зведене виконавче провадження ВП №54771243 про стягнення на загальну суму 20760300,21 грн. з ПрАТ “Шосткинський завод хімічних реактивів” заборгованості на підставі виконавчих документів.

17.11.2017 року постановою державного виконавця накладено арешт на кошти в сумі 19835387,21 грн., що містяться на рахунках, а саме: 26042677418800, 26009878794214, 26004878794220, 26003878794221, 26002878794222 в АТ "УКРСИББАНК", МФО 351005; НОМЕР_1, 2600784018279, 2600997818279, 2600064318279 в ПАТ "МЕГАБАНК", МФО 351629.

Не погоджуючись з вказаними діями та прийнятою постановою відповідача, ПрАТ “Шосткинський завод хімічних реактивів” звернулось до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 про арешт коштів боржника від 17.11.2017 року ВП №19546844 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку 26042677418800 в АТ Укрсиббанк, МФО 351005, суд першої інстанції виходив з того, що рахунок 26042677418800, відкритий в АТ “Укрсиббанк”, МФО 351005 має статус рахунка зі спеціальним режимом, у зв'язку з чим на нього не може бути накладено арешт.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в частині позовних вимог, які були задоволені, в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів того, що на рахунки ПрАТ "Шосткинський завод хімічних реактивів" №26009878794214, 26004878794220, 26003878794221, 26002878794222 в АТ "УКРСИББАНК", МФО 351005; НОМЕР_1, 2600784018279, 2600997818279, 2600064318279 в ПАТ "МЕГАБАНК", МФО 351629 заборонено накладення арешту.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З системного аналізу правових норм вбачається, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, виконавче провадження підлягає закінченню.

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ “Шосткинський завод хімічних реактивів” в частині визнання дій головного державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника - Приватного акціонерного товариства "Шосткинський завод хімічних реактивів" від 17.11.2017 року незаконними не підлягають задоволенню, оскільки вчинення вказаних дій є обов'язком державного виконавця, направленим на примусове виконання рішень.

Доказів наявності підстав для невиконання цього обов'язку позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

В позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач зазначає одну з підстав для скасування постанови про арешт коштів боржника від 17.11.2017 року ВП №19546844 - відсутність обов’язкових реквізитів, таких як підпис і печатка виконавця.

В свою чергу, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:

- номер виконавчого провадження;

- вступну частину із зазначенням:

- назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

- найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;

- назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

- за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;

- мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;

- резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.

Колегія суддів зауважує на те, що в матеріалах зведеного виконавчого провадження та на виконанні банківських установ знаходиться постанова, яка містить підпис виконавця та скріплена печаткою (а.с.97-104).

Направлення примірника постанови про арешт коштів боржника без підпису державного виконавця та печатки не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо посилання апелянта на те, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову не в рамках зведеного виконавчого провадження № 54771243, а в рамках виконавчого провадження № 19546844, слід зауважити, що постанова про арешт коштів боржника від 17.11.2017р. прийнята при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП № 54771243, об’єднаного 22.09.2017р., про стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства "Шосткинський завод хімічних реактивів" (а.с.97).

Доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем строків надсилання постанови від 17.11.2017 року, визначених абз. 3 п. 1 Закону України "Про виконавче провадження", колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

В ході розгляду справи встановлено, що оскаржувана постанова прийнята на підставі положень Закону України "Про виконавче провадження", в межах компетенції, наданої державному виконавцю вказаним Законом.

Також, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з такого.

Підставами для скасування постанови про арешт коштів боржника позивач визначив те, що через накладення арешту на рахунки №26009878794214, 26004878794220, 26003878794221, 26002878794222 в АТ "УКРСИББАНК", МФО 351005; НОМЕР_1, 2600784018279, 2600997818279, 2600064318279 в ПАТ "МЕГАБАНК", МФО 351629 неможливо здійснювати виплату заробітної плати працівникам, а також податки, збори, інші обов'язкові платежі.

Згідно з ч.2 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Проте, доказів на підтвердження наявності у відповідача станом на 17.11.2017 року інформації про те, що рахунки №26009878794214, 26004878794220, 26003878794221, 26002878794222 в АТ "УКРСИББАНК", МФО 351005; НОМЕР_1, 2600784018279, 2600997818279, 2600064318279 в ПАТ "МЕГАБАНК", МФО 351629 використовуються позивачем, як поточні рахунки для виплати заробітної плати, податків, зборів та інших обов'язкових платежів в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Позивачем доказів щодо повідомлення відповідача про зазначені обставини надано не було.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно та в межах наданих йому повноважень було накладено арешт на вказані рахунки, оскільки станом на 17.11.2017 року у відповідача були відсутні підстави вважати, що позивачем зазначені рахунки використовуються як поточні рахунки для виплати заробітної плати, податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що згідно з ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частинами 1, 6 статті 24 Закону України “Про оплату праці” визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що виплата підприємством заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства (юридичної особи) та не може бути поставлена в залежність від погашення заборгованості за іншими платежами останнього.

В матеріалах справи міститься довідка Сумського регіонального управління АТ "УкрСиббанк" від 01.12.2017 року № 22/70-08, з якої вбачається, що ПрАТ “Шосткинський завод хімічних реактивів” у АТ "УкрСиббанк" 05.10.2017 року відкрито поточний рахунок підприємства №26009878794214 в національній валюті. З цього поточного рахунку проводяться суми перерахувань на виплату заробітної плати (а.с. 27).

Зазначене також підтверджується наданими до суду копіями платіжних доручень.

У зв’язку з накладенням арешту на вищевказаний рахунок, підприємство позивача позбавлене можливості виплачувати заробітну плату своїм працівникам, внаслідок чого у підприємства виникла заборгованість по оплаті заробітної плати (лист за вих. № 50-1048, а.с. 28).

Отже, поточний рахунок №26009878794214, відкритий позивачу в АТ "УкрСиббанк", на який постановою від 17.11.2017 року накладено арешт на кошти, що містяться на вказаному рахунку, призначений для здійснення перерахувань із заробітної плати працівникам підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови від 17.11.2017 року ВП №19546844 в частині накладення арешту на поточний рахунок позивача №26009878794214, відкритий в АТ "УкрСиббанк", оскільки цільовим призначенням коштів, які знаходяться на вказаному рахунку, є оплата праці працівників, що є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, частково довів правомірність своїх дій та рішення, що оскаржуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому постанова підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 287, 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Шосткинський завод хімічних реактивів" задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 по справі № 818/1933/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 про арешт коштів боржника від 17.11.2017 року ВП №19546844 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку № 26009878794214 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Шосткинський завод хімічних реактивів" задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_1 про арешт коштів боржника від 17.11.2017 року ВП №19546844 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку № 26009878794214 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі № 818/1933/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4