Постанова № 72397396, 21.02.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5703/16-ц Номер провадження 22-ц/786/158/18Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Гальонкін С.А., Карпушин Г.Л.

за участю секретаря Ачкасової О.Н.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 листопада 2017 року (час ухвалення рішення - з 11:08 до 11:29; дата складання повного тексту рішення 09.11.2017 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в особі Полтавського регіонального управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_4, про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, після збільшення (уточнення) позовних вимог остаточно просив визнати його добросовісним набувачем та визнати за ним право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 літера А-1, що складається згідно експлікації: І Тамбур (загальна площа 6,3 м.кв.); 1 коридор (загальна площа 7,1 м.кв.; допоміжна - 7,1 м.кв.); 2 коридор (загальна площа 12,1 м.кв.; допоміжна - 12,1 м.кв.); 3 кабінет (загальна площа 8,7 м.кв.; основна 8,7 м.кв.); 4 - вбиральня (загальна площа 3,0 м.кв.; допоміжна 3,0 м.кв.); 5 операційна зала (загальна площа 33,1 м.кв.; основна 33,1 м.кв); 6 внутрішній тамбур (загальна площа 6,7 м.кв.; допоміжна 6,7 м.кв.); А1-м (мансардний поверх) 7 - приміщення (загальна площа 21,1 м.кв.; допоміжна - 21,1 м.кв.); 8 архів (загальна площа 2,5 м.кв.; допоміжна - 2,5 м.кв.); 9 кабінет (загальна площа 14,3 м.кв.; основна - 14,3 м.кв.); 10 кабінет (загальна площа 14,3 м.кв.; основна - 14,3 м.кв.). Всього 129,2 м.кв.; Загальна площа - 122,9 м.кв.; Корисна - 70,4 м.кв.; Основна - 52,5 допоміжна; 6,3 м.кв. - площа літніх приміщень.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що ним як поручителем погашено заборгованість по кредитному договору № PLOKGK00000110 від 16.10.2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2, шляхом внесення готівкових коштів на рахунок відповідача, отже відповідно до ч.2 ст.556 ЦК України до нього перейшли усі права кредитора у основному зобов'язанні, а також права іпотекодержателя за договором іпотеки.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 09 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

ОСОБА_3 визнано добросовісним набувачем нерухомого майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1.

За ОСОБА_3 визнано право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення в житловому будинку літер А-1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 літера А-1 (1 поверх) нежитлове приміщення, що складається згідно експлікації: І Тамбур (загальна площа 6,3 м.кв.); 1 коридор (загальна площа 7,1 м.кв.; допоміжна - 7,1 м.кв.); 2 коридор (загальна площа 12,1 м.кв.; допоміжна - 12,1 м.кв.); 3 кабінет (загальна площа 8,7 м.кв.; основна 8,7 м.кв.); 4 - вбиральня (загальна площа 3,0 м.кв.; допоміжна 3,0 м.кв.); 5 операційна зала (загальна площа 33,1 м.кв.; основна 33,1 м.кв); 6 внутрішній тамбур (загальна площа 6,7 м.кв.; допоміжна 6,7 м.кв.); А1-м (мансардний поверх) 7 - приміщення (загальна площа 21,1 м.кв.; допоміжна - 21,1 м.кв.); 8 архів (загальна площа 2,5 м.кв.; допоміжна - 2,5 м.кв.); 9 кабінет (загальна площа 14,3 м.кв.; основна - 14,3 м.кв.); 10 кабінет (загальна площа 14,3 м.кв.; основна - 14,3 м.кв.). Всього 129,2 м.кв.; Загальна площа - 122,9 м.кв.; Корисна - 70,4 м.кв.; Основна - 52,5 допоміжна; 6,3 м.кв. - площа літніх приміщень.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 14 грудня 2017 року стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 8 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував на те, що судом першої інстанції порушено ст.16, ст.330, ст.338 ЦК України, безпідставно застосовано ст.37, ст.38 ЗУ «Про іпотеку», невірно застосовано ст.392, ч.3 ст. 512, ч.1 та 2 ст. 556, ч.1 ст.1054 ЦК України, не звернуто увагу на загальні підстави заміни кредитора в зобов'язанні, визначені ЦК України та на ч.4 ст. 559 ЦК України.

Також вказував на те, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясовував обставини, що мають значення для справи, та не врахував, що відсутні докази у справі про виконання ОСОБА_3 обов'язку поручителя щодо сплати заборгованості за кредитним договором.

У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ПАТ КБ «Приватбанк» прохали залишити без задоволення апеляційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Суд, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційного оскарження, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.5 ст. 367 ЦПК України якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишається очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується належними та допустимим доказами, що ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимкою О.М. 16.10.2007р. за №5717 та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за №2420284 від 16.10.2007року (т.1 а.с.32, 62-63, 64,70).

Також ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимкою О.М. від 16.10.2007р. за №5722 та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 2420384 від 16.10.2007 року ( т.1 а.с.31, 58-59, 60,61,71).

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 30 вересня 2009 року, яке набрало чинності 10.10.2009 року, встановлено, що 16 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № PLOKGK00000110 на суму 453 086 гривень, зі сплатою за користуванням кредитом 33,6 % річних на суму залишку заборгованості із кінцевим терміном повернення до 17 жовтня 2017 року на придбання нерухомості (т.1 а.с.13).

16 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу Шимкою О.М., згідно з яким ОСОБА_2 у забезпечення виконання умов кредитного договору передав в іпотеку належні йому квартири №2 і №3 у будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13).

16 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно якого останній поручився перед Банком за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором (т.1 а.с.22-23).

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009р. змінено найменування відповідача із ЗАТ КБ "ПриватБанк" на ПАТ КБ "ПриватБанк", проведено реєстрацію.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 08.08.2008 року, яке набрало законної сили 19.08.2008 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на об'єкт самочинного будівництва, а саме нежитлове приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 в складі приміщень: літ. «А-1» «А1-2» тамбур літера «а», а саме: коридор 1-1 площею 7,1 кв.м, коридор 1-2 площею 11,0 кв.м., кабінет 1-3 площею 8,7 кв.м., вбиральня 104 площею 3,1 кв.м., операційна зала 1-5 площею 33,4 кв.м., внутрішній тамбур 1-6 площею 6,6 кв.м., тамбур 1 площею 7,8 кв.м., приміщення 1-7 площею 20,7 кв.м., архів 1-8 площею 2,50 кв.м.; кабінет 1-9 площею 14,30 кв.м., кабінет 1010 площею 14,30 кв.м. та зобов'язано КП «Інвентаризатор» зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на вищевказане самочинне перепланування (а.с. 10-11, 56-57, 72). Згідно цього рішення самочинно збудоване нежитлове приміщення виникло внаслідок проведення ОСОБА_2 реконструкції належних йому квартир №2 і №3 будинку АДРЕСА_1

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2009 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLOKGK00000110, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 16 жовтня 2007 року та відповідно до договору іпотеки, укладеного 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимкою О.М., звернуто стягнення на предмет іпотеки за цим договором - квартиру № 2 та квартиру № З у будинку АДРЕСА_1, ціною у 577 720 гривень, з яких квартира № 2 належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимкою О.М. від 16 жовтня 2007 року за № 5717, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 2420284 від 16 жовтня 2007 року, квартира № З належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимкою О.М. від 16 жовтня 2007 року за № 5722, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за № 2420384 від 16 жовтня 2007 року, шляхом продажу вказаних квартир з укладанням від імені відповідача договорів купівлі-продажу квартир будь-яким способом з будь-якою особою - покупцем, з отриманням витягу із Державного реєстру прав власності та наданням позивачеві усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, шляхом продажу цих квартир іпотекодержателем - Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з початковою ціною продажу у 577 720 гривень.

Також зобов'язано ВГІРФО Октябрського РВ ПМУ ГУМВС України у Полтавській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: квартира № 2 та квартира АДРЕСА_2 (т.1 а.с.14-15).

Згідно звіту про оцінку майна - нежитлових приміщень пл.129,5 кв.м. за адресою: м.Полтава, вул.Пушкіна, 36 від 23 жовтня 2017 року, визначено спірне нежитлове приміщення без квартир, як одне ціле нерухоме майно загальною вартістю 1 939 100 грн.(т.1 а.с.226-236).

Згідно виписки по особовому рахунку №29090058531997 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLOKGK00000110 від 16 жовтня 2007 року готівкою у касу КБ ПАТ «Приватбанк» 13 і 14 вересня 2016 року внесено 534 000 грн. (т.2 а.с.7-9).

ПАТ КБ «Приватбанк» як кредитор у основному зобов'язанні здійснив прощення боргу за кредитним договором, який залишився після внесення у касу Банку готівки.

За станом на час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 право власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості у встановленому порядку не зареєстрував.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30.09.2009 року не виконане.

Наведені вище фактичні обставини підтверджені належними і допустимим доказами та не заперечуються учасниками справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції погодився із доводами позивача та виходив з того, що він внаслідок часткового погашення заборгованості за кредитним договором і прощення решти боргу Банком як поручитель отримав усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі і ті, що забезпечували його виконання. У зв'язку з цим позивач на підставі п.4.3. іпотечного договору набув право власності на предмет іпотеки, а тому воно підлягає захисту відповідно до ст.392 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною 1 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктами 1,2,5,6 договору поруки (т.1 а.с.22) встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи оплату кредиту, відсотків, комісій, винагород, штрафів та інших платежів за кредитним договором.

У відповідності до вимог частин першої, другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Наведену правову позицію висловив ВСУ у постанові №6-932цс15 від 07 жовтня 2015 року.

Колегія суддів при вирішенні цього спору керується саме таким розумінням і тлумаченням закону, приймаючи до уваги також ту обставину, що сторони спору - кредитор і поручитель, не виконали вимоги ч.3 ст.24 ЗУ «Про іпотеку», згідно якої правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Наведена норма закону є спеціальною і має пріоритет у застосуванні відносно норми ч.2 ст.556 ЦК України.

Сторони спору не заперечували, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором не вчинявся та, відповідно, нотаріально не посвідчувався.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги таке.

За змістом положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов'язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки:

судовий (на підставі рішення суду)

та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя).

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Наведена правова позиція висловлена ВСУ у постановах № 6-1219цс16 від 14 вересня 2016 року, №6-1625цс16 від 26 жовтня 2016 року.

Вважаючи себе особою, яка набула право власності на предмет іпотеки відповідно до застереження в іпотечному договорі (див. заяву про збільшення (уточнення ) позовних; т.1 а.с.108 - 201) позивач посилався на неможливість зареєструвати право власності на предмет іпотеки, при цьому не зазначив, які ж дії або бездіяльність відповідно до положень ст.392 ЦК України вчинив відповідач ПАТ КБ «Приватбанк». Заява ОСОБА_2 про залучення його до участі у справі у якості співвідповідача відхилена судом першої інстанції (т.1 а.с.238, 261 зворот). У рішенні суду першої інстанції відсутні обґрунтовані висновки щодо доведеності обставин, передбачених ст.392 ЦК України. Наявний у справі лист приватного нотаріуса ОСОБА_6 (т.2 а.с.2) не може бути розцінений як доказ заперечення, невизнання або оспорювання ПАТ КБ «Приватбанк» права ОСОБА_3 на спірне приміщення.

Згідно пункту третього Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України № 295 від 22 липня 2009 року, Реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності (пункт 3.4.1. Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 року № 146).

Наявними у справі доказами підтверджено і не заперечується учасниками справи те, що предметом договору іпотеки є два окремих жилих приміщення (квартири). Внаслідок самочинної реконструкції ці два нерухомі об'єкти перетворилися в одне нежитлове приміщення, право власності на яке визнане судовим рішенням, при цьому зміни до договору іпотеки не внесені. Зважаючи на зміст, характер і обсяг робіт, проведених з реконструкції обох квартир, слід дійти висновку, що предмет іпотеки (два жилих приміщення - квартири) є суттєво якісно відмінним від нерухомої речі, право власності на яку вимагає визнати за собою позивач.

З наведеного слідує, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не набув право власності на нежитлові приміщення пл.129,5 кв.м. по АДРЕСА_1.

Враховуючи встановлене колегія суддів приходить до висновку про недоведеність обставин, на які посилається ОСОБА_3 в обґрунтування заявлених вимог, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, з матеріалів справи вбачається, що при подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено 9 504 грн. судового збору (т.1 а.с.26), апеляційну скаргу судом апеляційної інстанції задоволено в повному обсязі, таким чином скаржник має право на стягнення із ОСОБА_3 всієї суми сплаченої ним при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.367, ст.368, ч.2 ст. 374, п.4 ч.1 376, ст.382, ст.384 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 листопада 2017 року скасувати, постановити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в особі Полтавського регіонального управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати понесені при подачі апеляційної скарги у розмірі 9 504 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2018 року.

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді С.А.Гальонкін

Г.Л.Карпушин

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов