Постанова № 72397136, 21.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12442/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової кондитерської фірми «Ласощі» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2017р. в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової кондитерської фірми «Ласощі» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській обл., третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Торгово-промислова палата України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12 год. 37 хв. 22.11.2017р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 28.11.2017р.),-

В С Т А Н О В И В:

10.10.2017р. позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство /ПАТ/ виробничо-торгова кондитерська фірма /ВТКФ/ «Ласощі» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління /ГУ/ ДФС в Івано-Франківській обл. № НОМЕР_1 від 03.10.2017р.; стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору (а.с.6-16).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2017р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.91-97).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ПАТ ВТКФ «Ласощі», який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.106-115).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що факт застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності зумовлений неповерненням коштів у розмірі 42500 євро, які були сплачені позивачем в рамках договору на купівлю універсальної турбо-шоколадної конш-машини U-500, укладеного з нерезидентом – компанією S.A. MARTIN LLOVERAS (Іспанія). Причиною неможливості виконання цього договору слугувала оголошена процедура ліквідації компанії-постачальника. У цій ситуації апелянтом було вжито всіх необхідних заходів для унеможливлення застосування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі: отримання висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1346 від 01.12.2016р. щодо продовження строків розрахунків за імпортною операцією по контракту від 22.07.2016р. на суму 42500 євро з 25.11.2016р. до 04.01.2017р.; отримання висновку Торгово-промислової палати /ТПП/ України № 1067/2/21-10.6 від 28.03.2017р. щодо унеможливлення виконання зобов’язань резидента України, спричиненого впливом форс-мажорних обставин.

Підкреслює, що наведені обставини слід вважати форс-мажорними, які полягають у протиправній дії третіх осіб, що носять надзвичайний, непередбачений і неминучий, а також триваючий (з 23.09.2016р. і до поточної дати) характер. Такі обставини були визнані фіскальним органом, оскільки останній своїм рішенням № 21633/6/99-99-11-01-02-25 від 27.09.2017р. про результати розгляду скарги нарахував санкції за період з 29.03.2017р. (наступний день після складання висновку ТПП України) по 31.05.2017р. (дата закінчення періоду проведення позапланової виїзної перевірки).

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 14.06.2017р. – 20.06.2017р. відповідачем ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ ВТКФ «Ласощі» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2016р. по 31.05.2017р., за результатами якої складено Акт перевірки № 604/09-19-14-05/00382102 від 27.06.2017р. (а.с.65-71).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні імпортних операцій з нерезидентом компанією MARTIN LLOVERAS, S.A. (Іспанія) по контракту від 22.07.2016р., в рамках якого виникла прострочена дебіторська заборгованість в сумі 42500 євро, що станом на 31.05.2017р. не погашена.

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17.07.2017р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 522143 грн. 97 коп. (а.с.17).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку та подав скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України № 21633/6/99-99-11-01-02-25 від 27.09.2017р. про результати розгляду скарги враховано представлення позивачем висновку ТПП України № 3370 від 28.03.2017р., відповідно до якого дія форс-мажорних обставин призвела до неввезення до 24.11.2016р. на митну територію України універсальної турбо-шоколадної конш-машини U-500 вартістю 42500 євро, у зв’язку з чим терміни виконання імпортної операції порушені, починаючи з 25.11.2016р., та на 28.03.2017р. складають 124 календарні дні, а тому перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин. Таким чином, кількість днів прострочення за платежем 42500 євро становить 64 дні (з 29.03.2017р. по 31.05.2017р. включно), і сума пені за порушення термінів розрахунків складає 227327 грн. 90 коп. Із урахуванням наведеного ДФС України скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині 294815 грн. 98 коп. застосованих штрафних санкцій (а.с.19-20).

Із урахуванням часткового задоволення скарги платника податків та скасуванням податкового повідомлення-рішення, відповідачем ГУ ДФС в Івано-Франківській обл. винесено нове податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.10.2017р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у вигляді за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 227327 грн. 90 коп. (а.с.18).

Окрім цього, матеріалами справи стверджується, що між ПАТ ВТКФ «Ласощі» (покупець) та нерезидентом компанією S.A. MARTIN LLOVERAS (Іспанія) (продавець) укладено договір від 22.07.2016р. на придбання універсальної турбо-шоколадної конш-машини U-500; вартість поставки склала 42500 євро.

На виконання умов даного договору ПАТ ВТКФ «Ласощі» проведено попередню оплату нерезиденту в сумі 42500 євро згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 32 від 25.07.2016р. При цьому, граничний термін надходження товару становив 24.11.2016р. (а.с.21-24).

Станом на 31.05.2017р. вищевказане обладнання на Україну не ввезено, також позивачу не проведено повернення сплачених коштів. Причиною неможливості виконання умов договору оголошена процедура добровільної ліквідації (банкрутство) компанії S.A. MARTIN LLOVERAS (а.с.25-29).

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що добровільна ліквідація контрагента позивача, в результаті якої не відбулося виконання договору від 22.07.2016р., не відноситься до форс-мажорних обставин в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Також позивачем не вжито відповідних заходів для стягнення сплачених коштів, оскільки останнім не заявлено відповідного позову до суду і не подано відповідної заяви для кримінального переслідування посадових осіб недобросовісного контрагента.

Такі висновки суду першої інстанції є вірними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи і відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Згідно вимог ст.2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому КМ України за погодженням з Національним банком України.

Пунктом 1 постанов Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» № 863 від 04.12.2015р. (набрала чинності з 05.12.2015р. і діяла до 04.03.2016р. включно), № 140 від 03.03.2016р. (набрала чинності з 05.03.2016р. і діяла до 08.06.2016р. включно), № 342 від 07.06.2016р. (набрала чинності з 09.06.2016р. і діяла до 14.09.2016р. включно) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст.ст.1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України № 361 від 28.07.2016р. «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», яка набрала чинності 29.07.2016р., внесені зміни до постанови № 342 від 07.06.2016р. «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».

Зокрема, пунктом 2 цієї постанови передбачено збільшення граничного строку для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з 90 календарних днів до 120 календарних днів (наведені строки діяли до 16.06.2017р.).

Постановою Правління Національного банку України № 41 від 25.05.2017р. «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», яка набрала чинності з 26.06.2016р., внесені зміни до постанови Правління Національного банку України № 410 від 13.12.2016р. «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (зі змінами).

Пункт 1 цієї постанови, яким було передбачено строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів 120 календарних днів, виключений.

Статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», передбачено, що строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Згідно отриманого позивачем висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 4102-09/1346 від 01.12.2016р. щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією по контракту № б/н від 22.07.2016р. на суму 42500 євро вказані строки продовжені з 25.11.2016р. по 04.01.2017р.

Відповідно до ч.ч.5 та 6 ст.6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Ст.14-1 Закону України № 671/1997-BP від 02.12.1997р. «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.

Водночас, згідно відзиву ТПП України № 323/2/21-7.1 від 31.01.2018р. позивач фактично не може отримати у розглядуваному випадку сертифікат ТПП України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), оскільки ТПП України уповноважена засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), настання яких відбулося лише на території України.

Водночас, виданий ТПП України висновок № 3370 від 28.03.2017р. обгрунтовує лише відсутність вини позивача у порушенні строків виконання імпортної операції як однієї із умов відповідальності, а також наявність доказів вжитих ним щодо забезпечення належного виконання ним обов’язку резидента України.

Згідно Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001р., до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), відносяться форс-мажорні обставини. Зокрема, цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Відтак, обов'язковими умовами для звільнення сторони від зобов'язання у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин чи за наслідками дії непереборної сили є:

застереження щодо таких обставин у зовнішньоекономічному договорі (контракті);

своєчасне повідомлення іншої сторони про наявну перешкоду та її вплив на здатність виконання умов договору,

доведення таких обставин власними силами.

Крім того, з метою підтвердження періоду дії форс-мажорних обставин у зазначеному документі необхідно вказувати настання і закінчення дії непереборної сили.

Офіційне підтвердження дії форс-мажорних обставин повинно бути легалізоване в консульській установі України в державі, де відбулися обставини непереборної сили, або засвідчене в посольстві відповідної держави в Україні та легалізоване в Міністерстві закордонних справ України.

Таким чином, лише при дотриманні вищезазначених умов документ про підтвердження дії форс-мажорних обставин є підставою для продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків на період їх дії.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України № 671/1997-BP від 02.12.1997р. «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Виходячи з аналізу визначення форс-мажорних обставин, наведених в нормативних актах, до форс-мажорних обставин слід відносити: надзвичайну і непереборну за наявних умов силу, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Таким чином, рішення про добровільну ліквідацію не може бути визнано дією форс- мажорних обставин в розумінні Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р., приписів ст.617 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України; також умовами укладеного договору такий пункт взагалі не передбачений.

Водночас, позивачем не представлено належних і достатніх доказів (уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору) про наявність таких обставин в даній ситуації.

Разом з тим, факт врахування фіскальним органом під час винесення рішенням № 21633/6/99-99-11-01-02-25 від 27.09.2017р. про результати розгляду скарги висновку ТПП України не спростовує наведених висновків.

Також чинним законодавством України не передбачено можливості визнання чи спростування форс-мажорних обставин фіскальними органами, в тому числі ДФС України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно та обгрунтовано не погодився із твердженнями позивача про вжиття ним усіх можливих заходів для недопущення правопорушення, оскільки резидентом не вчинялися жодні спроби розпочати судовий процес щодо стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортним контрактом, або звернутися із відповідною заявою в цілях початку кримінального переслідування посадових осіб компанії-нерезидента.

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже негативні наслідки вибору недобросовісного контрагента повністю покладаються на таких учасників.

Необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо слідує з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», в якому зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, «обачний» платник податку може принаймні, але не тільки, надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими податковий орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та допущених порушень зі сторони позивача під час здійснення розрахунків в іноземній валюті, а відтак й покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення, заявлений позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ПАТ ВТКФ «Ласощі».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової кондитерської фірми «Ласощі» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2017р. в адміністративній справі № 809/1349/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_4 акціонерне товариство виробничо-торгову кондитерську фірму «Ласощі».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7

Дата складення повного судового рішення: 22.02.2018р.