Постанова № 72397119, 20.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/584/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

за участі представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Іскра» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року (постанова ухвалена о 12:52 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Грень Н.М., повний текст постанови виготовлено 19.12.2017 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра» до Галицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької об’єднаної державної податкової інспекції м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010051200 від 12.09.2016 року про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб, видане Галицькою ОДПІ м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001006200 від 12.09.2016 року про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб, видане Галицькою ОДПІ м. Львова ГУ ДФС у Львівській області.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень немає можливості встановити кількість календарних днів, на які позивачем прострочено сплату грошового зобов’язання. Відтак визначена податковим повідомленням-рішенням сума штрафних санкцій є необґрунтованою. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Публічне акціонерне товариство «Іскра». Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, адміністративний позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем в законодавчо встановлені терміни, сплата земельного податку не проводилась, внаслідок чого в інтегрованій картці підприємства станом на 01.03.2016 року обліковувалась заборгованість в сумі 711 788,67 грн.. в тому числі: основний платіж - 593 982,63 грн., пеня - 63 803,60 грн., несплачені штрафні санкції форми «III» - 54 002,44 грн.

Проте, судова колегія адміністративного суду не погоджується з твердженням суду першої інстанції покликаючись на наступне.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивача зобов’язано сплатити штрафні санкції за порушення сплати земельного податку в загальній сумі 1 337 964,25 грн. в тому числі:

- податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2016 року № НОМЕР_1 на позивача накладено штраф у розмірі 20% за затримку сплати грошового зобов’язання з земельного податку в сумі 1 165 032.05 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2016 року № НОМЕР_2 на позивача накладено штраф у розмірі 10% за затримку сплати грошового зобов’язання з земельного податку в сумі 172 932.20 грн.

Відтак, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями на позивача накладено штраф за затримку сплати земельного податку на значно більшу суму заборгованості, ніж та. що обліковувалась в обліковій картці позивача (згідно податкових рішень заборгованість складає 1 337 964.25 грн.. а згідно облікової картки - 711 788,67 грн.).

Так, відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафні санкції за затримку сплати податкового боргу, який не обліковувався в обліковій картці останнього.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції, про наявність у позивача заборгованості з земельного податку в сумі 711 788,67 грн. суперечить додатковим запереченням до адміністративного позиву, в яких відповідач зазначив, що «податковий борг по земельному податку числиться за позивачем з 30.04.2015 року, станом на 30.04.2015 року недоїмка становить 120 543,71 грн. який виник в результаті не сплати земельного податку за березень 2015 року».

Наведене підтверджується даними інтегрованої картки платника за 2015рік, яку долучено до матеріалів справи.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції також не взяв до уваги і не дослідив належним чином акт № 2214/00214244/12-00 від 31.08.2016 року про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов’язання до бюджету, на підставі якого відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Зазначене у вказаному акті, розрахунок штрафних санкцій не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

У рядку 10 розрахунку відповідача зазначено: дата виникнення податкового боргу - 02.03.2016 року на суму 22168,27 грн., дата погашення податкового боргу - 21.03.2016 року, кількість днів затримки сплати - 90 днів, та застосовано штраф у розмірі - 20 %.

Проте, фактично кількість днів затримки сплати боргу за період: з 02.03.2016 року по 21.03.2016 року складає 19 днів, а не 90 і штрафна санкція застосовується в розмірі - 10 %, а не 20%, як зробив відповідач.

У рядку 12 розрахунку відповідача зазначено: дата виникнення податкового боргу – 31.03.2016 року на суму 10180,61 грн., дата погашення податкового боргу - 21.03.2016 року, кількість днів затримки сплати - 92 днів, та застосовано штраф у розмірі - 20 %.

Проте, фактично кількість днів затримки сплати боргу за період: з 31.03.2016р по 21.03.2016 року складає 0 днів, а не 92 і штрафна санкція взагалі не застосовується, оскільки затримки сплати боргу нема.

Пунктом 126.1 ст.126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За таких обставин, відповідач не правильно (помилково) визначив кількість днів затримки слати податкового боргу та розмір штрафних санкцій за несвоєчасну сплату.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та неупереджене, - не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв постанову, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 3754,50 грн. та 5632,00 грн. всього на суму 9386,50 грн.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Іскра» являються підставними і обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Іскра» – задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року у справі №813/1097/17 – скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.09.2016р. про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб виданих Галицькою ОДПІ (Сихівське відділення) м. Львова ГУ ДФС у Львівській області.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 12.09.2016р. про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб виданих Галицькою ОДПІ (Сихівське відділення) м. Львова ГУ ДФС у Львівській області.

Стягнути з Галицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра» (код ЄДРПОУ 00214244) суму сплаченого судового збору у розмірі 9386,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 20.02.2018 року