Постанова № 72396989, 21.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року Справа № 826/1780/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Павлік І.П.,

представника відповідача Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року у справі:

за позовом публічного акціонерного товариства

«Київський річковий порт»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі

Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та

скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2016 р. № 0016541203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту повноти та своєчасності сплати податкових зобов'язань і вважаючи, що проведення перевірки з порушенням законодавчо визначеної процедури не може бути підставою для звільнення платника від відповідальності.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі - ПАТ «Київський річковий порт») є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві).

30.05.2016 р. відповідачем на підставі п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України було проведено перевірку податкової звітності земельного податку з юридичних осіб позивача за звітний період 2013-2014 рр., за результатами якої складено акт камеральної перевірки № 3082/26-56-12-03-18.

Предметом вказаної перевірки були питання своєчасності сплати товариством грошових зобов'язань із земельного податку, задекларованого у податковому розрахунку по земельному податку (реєстр. № 9025091749 від 05.05.2014 р.) та визначеного в інших не звітніх документах, а саме згідно: ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.06.2013 р. № К/800/28922/13, якою було розстрочено виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2013 р. у справі № 826/407/13-а за позовом ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС до ПАТ «Київський річковий порт» про стягнення податкового боргу в розмірі 10 934 284,07 грн.; податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.10.2014 р. № 0007432201, яким ПАТ «Київський річковий порт» донараховано грошове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на суму 4 860 601,30 грн.

В акті перевірки відповідачем встановлено порушення ПАТ «Київський річковий порт» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб протягом строків, визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 р. № 0016541203 форми «Ш», яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 96520,43 грн. (що становить 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання в розмірі 482 562,15 грн.).

Позивач, вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повнота нарахування і сплати податків не може бути предметом камеральної перевірки та має досліджуватися у ході документальної перевірки, а тому інформація, зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного заходу з податкового контролю, не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 75.1.1, 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У ст. 76 ПК України закріплено, що перевірка проводиться посадовими особами податкового органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 ст. 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Акт про результати камеральної перевірки може стати підставою для донарахування податкових зобов'язань, про що платнику повідомляють податковим повідомленням - рішенням. Повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його замісником) протягом 10 робочих днів, наступних за днем вручення платнику податків акта перевірки (п. 86.8 ст. 86 ПК України).

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, законодавством розмежовано види податкових перевірок в залежності від предмета дослідження та порядку проведення. При цьому, питання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати всіх передбачених ПК України податків та зборів є предметом документальної перевірки.

Крім того, регламентоване п. 102.1 ст. 102 ПК України обмеження строку нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань платнику - 1095 днів поширюється й на проведення камеральних перевірок, тобто такі перевірки можуть бути проведені лише щодо податкових зобов'язань, по яким не минув вказаний строк давності, враховуючи поданий платником уточнюючий розрахунок.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 09.02.2016 р. по справі № 826/3285/15.

Виходячи з цього, судова колегія звертає увагу на те, що предметом камеральної перевірки, проведеної відповідачем 30.05.2016 р., фактично було питання щодо своєчасності сплати позивачем земельного податку з юридичних осіб, тобто питання, яке у відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України має перевірятися податковим органом шляхом проведення документальної перевірки.

Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.05.2016 р. відповідачем була проведена перевірка за 2013-2014 рр., тобто за період, що перевищує 1095 днів, і відповідачем не доведено протилежного.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем при приведенні 30.05.2016 р. камеральної перевірки ПАТ «Київський річковий порт» було порушено вимоги податкового законодавства, чинного на момент її проведення, а саме ст. 75 та п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Приходячи до такого висновку апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Разом з тим, у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що протиправність дій податкового органу щодо проведення перевірки позивача, результати якої оформлені актом від 30.05.2016 № 3082/26-56-12-03-18, тобто на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване у цій адміністративній справі податкове повідомлення-рішення, визнані протиправними рішенням суду у справі № 826/10173/16, що набрало законної сили.

Тож, такі обставини у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України мають приюдиційне значення для вирішення даного адміністративного спору.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що протиправність перевірки суб'єкта господарювання контролюючим органом нівелює її наслідки, а отже, прийняте на підставі такої перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта про те, що позивач не намагався довести правомірність своїх дій та факт повноти і своєчасності сплати податків, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на зазначене та звертає увагу на те, що у відповідності до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень. У свою чергу, доводи позивача та підстави його звернення до суду з позовною заявою у цій справі підтверджуються матеріалами справи і є ним доведеними.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 23 лютого 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Аліменко В.О.