Рішення № 72393893, 15.02.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.02.2018 Справа №607/8498/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання Зарічної О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Тернопільської міської ради про визначення частки у спільній сумісній власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред'явила до суду позов до відповідачів ОСОБА_2, Тернопільської міської ради, в якому просила визначити, що частки померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 у належній на праві спільної сумісній власності квартири АДРЕСА_1 ,загальною площею 63,1 кв. м., становить 1/5 частину. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є спадкоємцем за законом за померлим чоловіком ОСОБА_4, сином - ОСОБА_5 та дочкою ОСОБА_6 . До складу спадкового майна входить квартира що знаходиться по АДРЕСА_3 Однак, за її заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у вказаній квартирі, приватним нотаріусом її було проінформовано, що у зв'язку із тим, що не визначені належні померлим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 частки квартири у спільній власності, тому нотаріус за відсутності визначених часток кожного із співвласників не може видати свідоцтво про право на спадщину. З цих підстав позивач змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Янчишин В. Й., у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, також вказав, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визначення частки померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 у належній на праві спільної сумісній власності квартири АДРЕСА_1 підтримує та просить задовольнити у повному обсязі .

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що заявлений ОСОБА_1 позов визнає у повному обсязі.

Представник відповідача Тернопільської міської ради у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що просить у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, дослідивши наявні у цивільній справі докази , суд встановив наступні факти:

Відповідно із Свідоцтвом про право власності на житло від 08 серпня 1997 року ,виданим Міським бюро технічної інвентаризації м. Тернополя згідно із розпорядженням від 28 липня 1997 року № 23898, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 63,1 кв. м. належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам її сім»ї - ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, чоловік позивачки, помер , про що зроблено актовий запис №1038 відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради, яким ІНФОРМАЦІЯ_1 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6, дочка позивачки, померла, про що зроблено актовий запис №746 від 21 травня 2002 відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України , яким 21 травня 2002 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5, син позивачки, помер, про що зроблено актовий запис №901 від 07 липня 2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції , яким 07 липня 2003 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті дочки ОСОБА_6

11 квітня 2017 року за № 104/01-16 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Миськів М. М. у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено, позивача проінформовано про те, що оскільки за життя ОСОБА_6 та інших співвласників квартири по вулиці Є. Коновальця, 18/149 у м. Тернополі, їх частки не були визначені у встановленому законом порядку, відтак нотаріус не може визначити спадкову масу, конкретний розмір спадкового майна , видати свідоцтво та провести державну реєстрацію права власності на успадковане нерухоме майно.

Суд оцінивши , всебічно, повно, об»єктивно та безпосередньо досліджені наявні у цивільній справі докази, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Способи захисту порушених прав визначені у ст.5 ЦПК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю .

Відповідно до положень ст. 369 ЦК України співвласники майна , що є у спільній сумісні власності ,володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними .

Разом із тим згідно із вимогами частин 1-3 статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна , що є у спільній сумісній власності, вважається ,що часка кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними , законом або за рішенням суду.

При цьому, відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року визначено, що за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцеві учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Судом не встановлено підстав для відхилення від рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності.

Вимогами статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Таким чином, оскільки згідно із Свідоцтвом про право власності на житло від 08 серпня 1997 року , виданим Міським бюро технічної інвентаризації м. Тернополя згідно із розпорядженням від 28 липня 1997 року № 23898, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 63,1 кв. м. належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам її сім»ї - ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_2, отже померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 належала 1/5 частина у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 належала 1/5 частина у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру та померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 належала 1/5 частина у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру.

Суд оцінивши , всебічно, повно, об»єктивно та безпосередньо досліджені наявні у цивільній справі докази, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визначення часток померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 у належній на праві спільної сумісній власності квартири АДРЕСА_2 у .

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12,13, 81,89, 258, 263 265, 268, 352, 354, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визначити, що розмір частки померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 ,загальною площею 63,1 кв. м., становить 1/5 частину.

Визначити, що розмір частки померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 ,загальною площею 63,1 кв. м. , становить 1/5 частину.

Визначити, що розмір частки померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 63,1 кв. м., становить 1/5 частину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка