Рішення № 72393353, 22.02.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/8070/17

Провадження № 2-а/415/74/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.18 року м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Калмикова Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1, місце проживання якого за адресою: вул. Саратовська, буд. 21, м. Лисичанськ Луганська область, Україна до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, місце знаходження якого за адресою: вул. Сосюри, буд. 347, м. Лисичанськ Луганська область, Україна про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Лисичанського міського суду Луганської області 14.12.2017 року звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з вересня 2017 року; зобов'язати ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за період, починаючи з вересня 2017 року, покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Лисичанськ з січня 2017 року, як особа яка прописана та постійно проживає у міст; Лисичанськ. Досягнувши пенсійного віку, він вийшов на пенсію та став на облік у Краснолуцькому пенсійному фонді Луганської області. Який щомісячно, до липня 2014 року виплачував йому пенсію. Але у зв'язку із початком «антитерористичної операції» у м Хрустальний (Красний Луч) виплати пенсії перестали здійснюватися. З липня 2014 року він був вимушений стати на облік до УПФУ м. Харків для того щоб пенсійний фонд продовжував виплачувати йому мою зароблену пенсію. У квітні 2016 року., він переїхав до м. Лисичанськ та став на облік як внутрішньо перемішена особа (ВПО) з тимчасово неконтрольованої території Луганської області.. У той же час він звернувся до УПФУ м. Лисичанськ для того щоб перевести пенсію з УПФУ у м. Харків до Лисичанська.

25.01.2017 року, він знявся з обліку Лисичанського УПТСЗН як ВПО у зв'язку з тим, що придбав зі своєю дружиною будинок у м. Лисичанськ. Тобто став жителем контрольованої українською владою території Луганської області. Оригінал рішення про скасування дії довідки та копію паспорта громадянина України зі штампом прописки у м. Лисичанськ він надав до УПФУ м. Лисичанськ У пенсійному фонді йому сказали, що відтепер він перестав бути переселенцем і як житель контрольованої українською владою території буду отримувати свою зароблену пенсію постійно та в строк. Але у вересні 2017 року з невідомих йому причин він не отримав свою пенсію.

13.12.2017 року, ним була направлена заява до УПФ м. Лисичанськ з вимогою пояснити причину блокування пенсійної виплати. Позивач отримав відповідь у якій Орган Пенсійного фонду посилаючись на п.12 Порядку Постанови №509 Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року, пропонує звернутись до УПСЗН м. Лисичанська для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Вважає таку діяльність протиправною і такою, що порушує його конституційні права.

Звертає увагу, що у Постанові №509 KMУ від 01.10.2014 року, пункт 12 відсутній взагалі. Тобто його ніколи не було у Постанові на яку посилається УПФУ м. Лисичанськ у листі, що ставить під сумнів обгрунтованність та законність блокування позивачу пенсійних виплат.

Також суттєвим зауваженням до листа, є той факт, ти о ч не являюся внутрішньо переміщено особою, як зазначає УПФУ м. Лисичанськ. Це підтверджується Рішенням про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи.

Що стосується паперової справи. Позивач на виконання вимог ОСОБА_3 України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у зв'язку із зміною місця проживання здійснює реєстрацію місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія паспорту додається). На виконання вимог п.4.12. Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: «...При переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації). Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації)...».

Статтею 44 ОСОБА_3 №1058-ІV визначено, що порядок призначення пенсії визначається Правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Передбачено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього ОСОБА_3.

Статтею 47 ОСОБА_3 №1058-ІV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

ОСОБА_3 № 1058-ІV не передбачає можливість призупинення виплати пенсії, яка раніше була призначена та виплачувалась. ОСОБА_3 №1058-ІV а сааме його статтею 49, передбачено право територіального органу пенсійного фонду України своїм рішенням припиняти виплату пенсії, у випадках:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3)у разі смерті пенсіонера;

4)у разі не отримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього ОСОБА_3. Натомість, жодної з визначених ОСОБА_3 №1058-ІV підстав для припинення виплати Позивачу пенсії, не існує. Зокрема, не існує факту призначення пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості. Це доводиться тим, що призначення Позивачу пенсії відбулось спочатку у липні 2014року УПФУ м. Харків, а потім у червні 2016 УПФУ у м. Лисичанськ.

Позивачем, на час вирішення питання про призначення пенсії, відповідно до статті 44 ОСОБА_3, був наданий повний пакет документів. Відомості, що містились в документах, Відповідачем не заперечувались. З цього часу, а це вже понад 2,5 років, будь-яких зауважень що до змісту документів, на підставі яких відбувалось призначення, з боку органів ПФ України Позивачу не пред'являлось. Будь-яких вимог про надання документів або уточнення даних, що в них містяться, з боку Відповідача на адресу Позивача не надходило. Звісно, й інших фактів, з якими Закон №1058-ГУ пов'язує виникнення у Відповідача права на припинення виплати пенсії, не може існувати. Отже, у разі прийняття Відповідачем рішення про призупинення або припинення Позивачу виплати пенсії, через відсутність визначених ОСОБА_3 №1058-ІV підстав для його прийняття, його слід визнати протиправним.

Згідно зі ст. 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст.9 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 4 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього ОСОБА_3, ОСОБА_3 про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Статтею 5 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим ОСОБА_3, або в частині, що не суперечить цьому ОСОБА_3. Виключно цим ОСОБА_3, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 47 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього ОСОБА_3.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 ст. 49 вказаного ОСОБА_3, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як необхідність обов'язкової реєстрації як внутрішньо переміщені особи та наявність паперової пенсійної справи.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаться звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні у справі «Пічкур проти України» право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст..14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, - у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

На підставі викладеного, просив визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з вересня 2017 року; зобов'язати ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за період, починаючи з вересня 2017 року, покласти судові витрати на відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Лисичанську надав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що позов не визнають та просять суд відмовити в його задоволенні та розглядати справу за відсутності представника відповідача. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що з 21.03.2016 року позивача взято на облік до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області. Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 1 ст. 7 ОСОБА_3 України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Відповідно до підпунктів 4.5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365. соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 ОСОБА_3 України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Відповідно до статті 103 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» державний нагляд у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють: за дотриманням законодавства щодо призначення та перерахунку і виплати пенсій - Міністерство праці та соціальної політики України і його територіальні органи, щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду - центральний орган виконавчої влади у сфері фінансів і його територіальні органи та Рахункова палата. Відповідач є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який здійснює свої повноваження відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015р. за №41/26486. Відповідно до вказаного Положення відповідач підпорядковуються Пенсійному Фонду України та безпосередньо головному управлінню Пенсійного фонду Україні в Луганській області. Відповідно до вказаного Положення відповідач у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Пенсійного Фонду України, у тому числі цим Положенням, та наказами Пенсійного фонду України і головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Однією з умов виплати пенсії внутрішньо переміщеної особи є обов'язкова наявність Довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509. В матеріалах пенсійної справи позивача довідка відсутня. Відповідно листа Головного управління від 14.06.2017 року №6856/02-03. Зокрема однією із підстав для переведення пенсійної виплати, чи поновлення за даними електронних пенсійних справ до періоду, коли буде можливо запросити пенсійні справи, є письмова відмова відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи згідно із пунктом 8 Порядку №509. Відповідно до п. 8 №509 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №352. рішення про відмову у видачі довідки з обов’язкових зазначенням підстав для відмови підписується керівником уповноваженого органу висилається заявнику. Згідно з пунктом 12 Порядку Постанови №509, здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затвердженого Постановою №365, соціальні виплати (виплата пенсії) припиняються в разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 ОСОБА_3 №1706. У випадках, коли місце проживання (реєстрація у паспорті або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування) осіб є підконтрольна українській владі територія, та в територіальному управлінні Пенсійного фонду є паперові пенсійні справи таким особам виплачується на загальних підставах. Згідно пункту 5 Порядку призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у зазначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання перебування. Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за зверненням органів . що здійснюють соціальні виплати . протягом 15 робочих днів з дня надходження звернення від органів . що здійснюють соціальні виплати . проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. Територіальний орган Фонду призначає (відновлює) виплату пенсій на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Вони утворюються районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад. Згідно до ст.. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та ОСОБА_3 України. Орган Пенсійного фонду України призначає (відновлює) пенсію на підставі рішення комісії. Відповідно до статті 47 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1V від 15.04.2016 року (даті - Закон № 1058) пенсія виплачується за фактичним місцем проживання пенсіонера в межах України. Відповідно до ч.2 ст.9 ОСОБА_3 України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (Інші права внутрішньо переміщеної особи та її обов'язки) внутрішньо переміщена особа зобов'язана дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства. В останнє позивач отримав пенсію в серпні місяці 2017 року у розмірі 2335 грн.,70 коп. Вищеперераховані положення законодавства України є чинними, неконституційними не визнавалися. Враховуючи викладене, управління Пенсійного фонд) України в м. Лисичанську Луганської області вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та розглянути справу за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розгуляються справи незначної складності.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 22 лютого 2018 року було прийнято до провадження справу №415/8070/17 і призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовної провадження без виклику (повідомлення) учасників справи (у письмовому провадженні). Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача надала до суду письмову заяву в якій просила суд справу розглянути за відсутності позивача та за її відсутності, просила позов задовольнити.

Представник відповідача, у встановлений судом строк, на адресу суду надав письмовий відзив на позов та просив справу розглядати без участі їх представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії паспорта громадянина України серія ЕЛ № 041727, виданого 24.01.2017 року Рубіжанським МС УДМС України в Луганській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 16.01.2017 р., нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром №33 ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 придбала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул.. Саратівська, буд. 21.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78171191 від 16.01.2017 р., наданою приватним нотаріусом ОСОБА_4 договір купівлі продажу житкловаого будинку зареєстрований 16.01.2017 р. №18572903.

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЕД №403237, виданого 20.01.1978 року Відділом ЗАГС м. Красний луч Ворошиловградської області ОСОБА_1 та ОСОБА_7 уклали шлюб 20.01.1978 року, про що складено актовий запис №45. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_1.

У зв'язку із придбанням дружиною позивача житлового будинку в м. Лисичанську позивач переїхав до м. Лисичанська Луганської обл., де і зареєструвався, що підтверджується і довідкою № 431 від 25.01.2017 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 на підставі п.п. 1 п. 1 ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод ВПО».

Судом було достовірно встановлено, що відповідачем УПФУ в м. Лисичанськ на порушення вимог ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було з 01 вересня 2017 року зупинено виплату пенсії позивачу без прийняття рішення про таке зупинення і за відсутності законодавчо встановлених підстав для такого зупинення, зазначена обставина визнана сторонами.

Статтею 49 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено підстави припинення виплати пенсії та визначено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.

Рішення УПФУ в м. Лисичанську Луганської області про зупинення з 01.09.2017 року виплати пенсії позивачу ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ані воєнний, ані надзвичайний стан в Україні не запроваджено.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_3 України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Статтею 4 цього ОСОБА_3 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, ОСОБА_3 про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення,… а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Статтями 4, 5 цього закону визначені складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні та зазначено, що саме цій закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Підстави для припинення виплати пенсії передбачені ч. 1 ст. 49 вказаного закону: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. Перелік є вичерпним.

Згідно з частиною 2 ст. 14 ОСОБА_3 України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 ОСОБА_3 України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р., ані ОСОБА_3 України від 02.09.2014р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ані будь-яким іншим ОСОБА_3 України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Таким чином у судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідач УПФУ в м. Лисичанську Луганської області, не приймаючи рішення відповідно до ч. 1 ст. 49 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зупинив виплату пенсії позивачу, доказів наявності судового рішення про зупинення виплати пенсії позивачу ОСОБА_1 сторонами суду не надано, жодним ОСОБА_3 України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.

Щодо невизнання відповідачем позовних вимог та до його заперечень суд відноситься критично, оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідачем УПФУ в м. Лисичанську Луганської області на порушення вимог ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було зупинено виплату пенсії позивачу без прийняття рішення про таке зупинення і за відсутності законодавчо встановлених підстав для такого зупинення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 72-77, 139, 241-246, 251, 293, 295 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, місце проживання якого за адресою: вул. Саратовська, буд. 21, м. Лисичанськ Луганська область, Україна до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, місце знаходження якого за адресою: вул. Сосюри, буд. 347, м. Лисичанськ Луганська область, Україна про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з вересня 2017 року протиправними.

Зобов’язати ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, код ЄДРПОУ 21792407 поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та сплатити заборгованість за період, починаючи з вересня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА