Постанова № 72393193, 09.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2018 року м.Дніпросправа № 804/5900/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив:

- стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20761,80 (двадцять тисяч сімсот шістдесят одну грн.) грн. 80 коп. (без визначення податків та інших обов'язкових платежів);

- стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) на його користь моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.;

- стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про затримку поновлення на роботі за рішенням суду, у зв'язку з чим підлягає стягненню сума середнього заробітку по фактичну дату його поновлення, а саме по день з якого він приступив до виконання службових обов'язків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 р. позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2016 року по 30.07.2017 року в розмірі 20743,26 грн. (двадцять тисяч сімсот сорок три грн.) 26 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду в частині задоволених позовних вимог Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, що виразилося у невідповідності висновків суду щодо протиправності дій відповідача, з огляду на відсутність вини останнього.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено обставини, що не заперечуються сторонами у справі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2016 року у справі № 804/1274/16 визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства земельних ресурсів України "Про звільнення ОСОБА_1 від 17.02.2016 року № 24-кт/а"; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області з 18.02.2016 року; стягнуто з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру України) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.02.2016 року по 28.10.2016 року у сумі 11231,00 грн.; стягнуто з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру моральної шкоди у розмірі 2000 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаної постанови Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру прийнято наказ від 24.07.2017 року № 719-ТО "Про поновлення на посаді ОСОБА_1", у зв'язку з чим Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийнято наказ від 26.07.2017 року № 759-к "Про оголошення наказу Держгеокадастру "Про поновлення на посаді ОСОБА_1"; Відділом Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області прийнято наказ від 31.07.2017 року № 1к "Про оголошення наказу Держгеокадастру "Про поновлення на посаді ОСОБА_1".

Фактично позивач приступив до виконання службових обов'язків з 31.07.2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі не відбулось, чим порушено охоронювані КЗпП України права позивача, а тому такі права повинні бути відновлені у передбачений ст. 236 КЗпП України спосіб - шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території.

Частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Пунктом 3 частини 1 статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Виходячи зі змісту статей 24, 31, частини 5 статті 235 КЗпП України, негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника, не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Згідно вимог статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частиною 1 статті 77 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно вимог чинного законодавства рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Проте, наказ Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру № 719-ТО "Про поновлення на посаді ОСОБА_1", яким позивача поновлено на раніше займаній посаді з 18.02.2016 року, видано лише 24.07.2017 року. А до виконання обов'язків за посадою начальника Відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області позивач приступив 31.07.2017 року (згідно наказу Відділу Держгеокадастру у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області від 31.07.2017 року № 1к "Про оголошення наказу Держгеокадастру "Про поновлення на посаді ОСОБА_1").

Враховуючи наведене вірним є висновок суду першої інстанції про те, що 31 липня 2017 року є датою, з якої позивач фактично поновлений на посаді, оскільки саме з цієї дати його допущено до роботи.

А тому, період з 29.10.2016 року по 30.07.2017 року включно є вимушеним прогулом, за який позивачу слід виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду з 29.10.2016 року по 30.07.2017 року підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити абзац другий резолютивної частини постанови в частині розміру суми середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, як підлягає стягненню з 20743,26 грн. на 20761,80 грн., яка була заявлена позивачем відповідно до позовних вимог та наданого розрахунку.

Вирішуючи питання можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції суд виходить з положень ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції від 15 грудня 2017 року, якою справи з приводу звільнення з публічної служби віднесені до справ незначної складності, а п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України визначено, що справи незначної складності не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - залишити без задоволення.

Абзац другий резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 р. - змінити та викласти в наступній редакції.

Стягнути з Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2016 року по 30.07.2017 року в розмірі 20761,80 грн. (двадцять тисяч сімсот шістдесят одна грн.) 80 коп.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим