Постанова № 72393089, 09.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2018 року м.Дніпросправа № 804/1354/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "ІЛЯШИКА В.О." на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 р. по справі за позовом селянського (фермерського) господарства "ІЛЯШИКА В.О." до Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року селянське (фермерське) господарство "ІЛЯШИКА В.О." звернулося з позовом до суду в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки), індексний номер 31414744 від 16.09.2016р. за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4, загальною площею 6,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2);

- визнати протиправним та скасувати рішення Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки), індексний номер 31414861 від 16.09.2016р. за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_5 загальною площею 6,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_3).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 р. провадження в адміністративній справ закрито.

Не погодившись з ухвалою суду, селянське (фермерське) господарство "ІЛЯШИКА В.О." звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що предметом спору у цій справі є визнання протиправними і скасування рішень Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки).

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що характер спірних відносин є цивільно-правовим і справа має розглядатись в порядку цивільного судочинства, оскільки спір, за висновком суду першої інстанції, стосується захисту порушеного, на думку позивача, права оренди земельних ділянок.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 КАС України визначено компетенцію адміністративних судів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори з правовідносин, що виникають у сфері здійснення публічної влади. Принаймні одним із учасників публічно-правового спору повинен бути суб'єкт владних повноважень і цей спір має бути саме з приводу публічно-правових відносин, у якому позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень своїми рішеннями, дією чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси.

Таким чином для того щоб визначити підсудність спору необхідно брати до уваги не тільки суб'єктний склад, але і встановлювати характер правовідносин із яких він виник.

Так, відповідно до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог щодо протиправності оскаржуваних рішень позивачем зазначено порушення відповідачем пункту 8-1 ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який в редакції закону до 01.01.2016 року передбачав, що під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Пунктом 3 ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції закону від 01.01.2016 року передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Отже, у даній справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, а тому, з огляду на викладені вище положення Кодексу адміністративного судочинства, справу необхідно розглядати саме в порядку адміністративного судочинства.

У постанові від 29 вересня 2015 року у справі №802/37191 (номер в ЄДРСР 52620797) Верховний Суд України вказав, що відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр). Крім того, у вказаному рішенні Верховний Суд України зазначив, що за приписами пункту 1 частини другої статті 9 цього Закону державний реєстратор наділений повноваженнями, зокрема щодо встановлення наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За таких обставин, оскільки позивачем оскаржується саме процедура прийняття рішення виконавчим органом, а не правомірність права користування землею, то спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність закриття провадження у справі та відповідно скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 320, 321, 322, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "ІЛЯШИКА В.О." - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 р. - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим