Постанова № 72393035, 23.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/89/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2018 року м. Київ

Справа № 761/25089/17/17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Білоконь Р.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року, постановленої під головуванням судді Рибака М.А. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білоконь РаїсиВасилівни про визнання неправомірними дій нотаріуса та застосування наслідків недійсності заповіту як нікчемного до Самарського районного суду міста Дніпропетровська,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. про визнання неправомірними дій нотаріуса та застосування наслідків недійсності заповіту як нікчемного.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. про визнання неправомірними дій нотаріуса та застосування наслідків недійсності заповіту як нікчемного - передано для розгляду до Самарського районного суду міста Дніпропетровська.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначала, що суд постановляючи ухвалу про передачу справу іншому суду порушив вимоги ст. 114 ЦПК України.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. про визнання неправомірними дій нотаріуса та застосування наслідків недійсності заповіту як нікчемного.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду.

В подальшому ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. про визнання неправомірними дій нотаріуса та застосування наслідків недійсності заповіту як нікчемного - передано для розгляду до Самарського районного суду міста Дніпропетровська.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, в редакції 2004 року, що діяв до 15 грудня 2017 року, позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Оскільки, місцезнаходженням приватного нотаріуса Білоконь Р.В. є місто Дніпро, вулиця Рудниченко,1, що відноситься до юрисдикції Самарського районного суду міста Дніпра, тому справа не підсудна Шевченківському районному суд м. Києва.

Але, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, враховуючи наступне.

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. про визнання неправомірними дій нотаріуса та застосування наслідків недійсності заповіту як нікчемного.

Позивачка ОСОБА_1 позов обґрунтовує тим, що заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Білоконь Р.В., складений в момент коли заповідач ОСОБА_2 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, заповіт не відповідав волі ОСОБА_2, а волевиявлення останньої не було вільним.

Аналізуючи зміст позовних, можна зробити висновок про те, що позивачка ОСОБА_1 оскаржуючи дії нотаріуса просить застосувати наслідки недійсності правочину від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як оспорюваного та нікчемного виходячи з приписів ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчинення, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосується такі дії чи акти.

Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи, стосовно яких були вчинення нотаріальні дії, або які одержали відмову їх вчинення, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі. Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України, (в редакції 2004 року, що діяв до 15 грудня 2017 року), позивач протягом розгляду справи має право уточнити свої позовні вимоги, а суд у судовому засіданні може уточнити обставини судового спору, якщо вважає, що вони не чітко викладені у позовній заяві.

Крім того, відкриваючи провадження у справі суд першої інстанції не з'ясував предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимог (який спосіб захисту свого права він обрав).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, (в редакції 2004 року, що діяв до 15 грудня 2017 року), сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України(в редакції 2004 року, що діяв до 15 грудня 2017 року), у разі якщо спір не врегульованого у порядку визначеному частиною третьою цієї статті, суд уточнює позовні вимоги.

Зокрема, у попередньому судовому засіданні у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимог (який спосіб захисту свого права він обрав).

Про це ж саме йдеться і у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року.

Про те, суд першої інстанції в повній мірі наведені вимогу Закону не виконав.

Крім того, передаючи справу для розгляду до Самарського районного суду міста Дніпропетровська, судом першої інстанції порушено вимоги ст. 114 ЦПК України (в редакції 2004 року, що діяв до 15 грудня 2017 року).

З матеріалів справи вбачається, що у позивача виник спір з приводу нерухомого майна, що входить до спадкової маси, а саме - АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна пред'являються за місцезнаходженням майна або основної частини.

За змістом вказаної норми, вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих які встановленні процесуальним законом для відповідної категорії справ.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, правила виключної підсудності застосовується до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42. Постанови № 3 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про передачу справи для розгляду до Самарського районного суду міста Дніпропетровська, а тому ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року підлягає скасуванню, а матеріали позовної заяви направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.М.Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І.Шкоріна