Постанова № 72392801, 22.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №757/22894/17-ц

провадження № 22-ц/796/2155/2018

22 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.,

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року у складі судді Москаленко К.О. про забезпечення позову,

встановив:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсними: договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 19 липня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений нотаріально; договір дарування будинку АДРЕСА_3, укладений 04 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений нотаріально; договір купівлі-продажу автомобіля CADILLAC SRX, державний номер НОМЕР_1, укладений 06 червня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; вирішити питання розподілу судових витрат.

Також просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1; будинок АДРЕСА_3; автомобіль CADILLACSRX, державний номер НОМЕР_1.

Заява обґрунтована тим, що оспорювані договори були укладені між ОСОБА_3 та її донькою ОСОБА_4 з метою ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року. Ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення підтверджені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року у справі №826/188895/14 , ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року у справі №760/1293/17-ц.

ОСОБА_4, як член родини ОСОБА_2 і ОСОБА_3, особисто зацікавлена у подальшому відчуженні частини майна ОСОБА_2 у вищевказаному майні. Такі дії ОСОБА_4 можуть унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року заяву задоволено. Накладено арешт: на квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4; на будинок АДРЕСА_4 Київської області, що належить на праві власності ОСОБА_4; на автомобіль CADILLAC SRX, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Свої доводи мотивує тим, що заява про забезпечення позову містить лише припущення щодо можливих дій власника майна, спрямованих на подальше відчуження майна. Крім цього, фактичне виконання рішення суду у випадку задоволення позову про визнання правочинів недійсними не пов'язане з переходом права власності на майно, що є предметом оскаржуваних договорів. Судом першої інстанції порушено вимоги процесуального закону щодо співмірності заявлених позовних вимог обраному виду забезпечення позову. Позивачем не доведено обставин, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_1 є кредитором щодо боржника ОСОБА_2 за рішеннями Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року та від 24 лютого 2017 року на загальну суму 16 174 452,63 грн. Вказані судові рішення не виконані у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів і майна, на яке може бути звернене стягнення. У разі задоволення даного позову, на частину майна боржника можливо буде звернути стягнення. Висновок ОСОБА_4 про не співмірність позовних вимог обраному виду забезпечення позову у вигляді накладення арешту на це майно не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст.151 ЦПК України, в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.3 ст. 152 цього Кодексу, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з підстав та предмету спору, тієї обставини, що накладення арешту на спірне майна є співмірним видом забезпечення з заявленими вимогами та його невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року, 08 грудня 2008 р. відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у позивача ОСОБА_1 120 000 доларів зі строком повернення до 31.01.2009 р. Крім цього, 19.01.2009 р. відповідач ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 200 000 євро (а.с. 6-8).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 стягнуто 2 965 553,60 грн. суми боргу, 82 780,27 грн. - 3% річних від суми боргу, 257 671,05 грн. процентів від суми позики, 3219 грн. судового збору.

Вказане судове рішення виконано не було.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 2 березня 2017 року тимчасово обмежено боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання боргових зобов'язань, покладених на нього рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року.

Як вбачається з ухвали Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 р., якою було залишено без змін вищевказане судове рішення, 29 жовтня 2012 р. Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 2 965 553 грн. 60коп. боргу, 257 671грн. 05коп. процентів та 3 219 грн. судового збору.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_8 від 4 жовтня 2016р. повторно відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк до семи днів з моменту винесення постанови для добровільного виконання рішення суду.

21 жовтня 2016р. державним виконавцем винесена постанова про накладення арешту на кошти боржника.

24 квітня 2015р. постановою державного виконавця стягувачу передана 1/2 частина автомобіля НОМЕР_2, хоча фактично автомобіль переданий не був, проте право власності не може бути зареєстровано за стягувачем, так як боржник не з'являється до реєстраційних органів для здійснення реєстрації.

Згідно повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації від 6 лютого 2017р. ОСОБА_2 перетинав кордон України 3 вересня 2016 р. і здійснив поїздку до м. Ларнака. (а.с.26-28).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, визнання незаконними і скасування постанов, встановлено, що боржник ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_3 умисно ускладнюють виконання рішення суду, оскільки ними було розділено неподільні речі, а саме катер та автомобіль. Позивач та боржник такими діями ускладнюють здійснення виконавчого провадження та штучно створюють умови, за яких виконання судового рішення, яке набрало законної сили, стає неможливим (а.с.18-25).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 борг в сумі 5 955 839,96 грн., 3% річних в розмірі 1 450 548,69 грн., відсотки в розмірі 5 451 950,07 грн., судовий збір в сумі 6890 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_2 про визнання договорів позики від 08 грудня 2008 р. та від 19.01.2009 р. недійсними, як таких, що укладені без згоди другого з подружжя, відмовлено (а.с.75-78).

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено: договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 19 липня 2012 року; договір дарування будинку АДРЕСА_3 від 04 жовтня 2012 року; договір купівлі-продажу автомобіля CADILLACSRX, державний номер НОМЕР_1 від 06 червня 2015 року.

З огляду на обставини справи, зібрані по справі докази в їх сукупності, а також те, що у випадку подальшого відчуження спірного майна відновлення права позивача, на захист якого він звернувся з даним позовом, може бути суттєво ускладнено або взагалі стане неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Обраний судом вид забезпечення є розумним та адекватним відповідно до заявлених позовних вимог, зроблений з дотриманням принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між обраним судом видом забезпечення позову та предметом позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що задоволення позову в даній справі не пов'язане з переходом права власності на майно, є необґрунтованими.

Вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають змісту заявлених позовних вимог та є співмірними.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування з наведених у апеляційній скарзі доводів не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2018 року.

Головуючий

Судді: