Постанова № 72392629, 21.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Київ

Справа №756/454/17-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 21 лютого 2018 року

Повний текст постанови складено 22 лютого 2018 року

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Павлишина П.О.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Голови правління Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» ПоповськогоОлексія Миколайовича на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухваленого 31 травня 2017 року суддею Тітовим М.Ю. в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва, час і дата складання повного тексту рішення невідомі, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» про відшкодування збитків за заподіяну шкоду, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №756/754/17-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/1424/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Ю.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» про відшкодування збитків за заподіяну шкоду.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24 березня 2016 року по пр-ту Оболонському, 4 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, та «Мерседес» д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 В результаті чого автомобіль «Мерседес», який належить позивачу отримав механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП. Автомобіль «Фольксваген», д.н. НОМЕР_2, застраховано у ПрАТ «СК «Страховий капітал» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 22 грудня 2015 року.

25 березня 2016 року позивач подав до відповідача заяву про відшкодування збитків внаслідок ДТП. 29 березня 2016 року було здійснено оцінку пошкоджень автомобіля, відповідно до якої встановлено вартість робіт із запчастинами у розмірі 110885 гривень 38 копійок. Відповідач до цього часу відшкодування не отримав. Позивачем понесені витрати пов'язані з оплатою послуг експерта у розмірі 648 гривень. Позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 50000 гривень, пеню у розмірі 7843 гривні 60копійок, 3% річних у розмірі 780 гривень 80 копійок, інфляційні втрати у розмірі 3054 гривні 15 копійок, витрати пов'язані з відшкодуванням шкоди у розмірі 648 гривень, а також моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року позов - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (ЄДРПОУ 32206908) на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних страт в розмірі 62326,55 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 623,26 грн., а всього 62949,81 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Головою правління ПрАТ «Страхова компанія «Страховий капітал» Поповським О. М., подано апеляційну скаргу, в якій він просить змінити заочне рішення та відмовити позивачу в стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат та оплати послуг експертизи, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до п.8 ч.І Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. З Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Страховий капітал» явку свого представника в судові засідання не забезпечив двічі, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.105, 108).

Апеляційний суд в складі колегії суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Страховий капітал» про час та місце розгляду справи, забезпечивши відповідачу можливість з'явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Страховий капітал».

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась по проспекту Оболонському, 4 у м. Києві за участі автомобілів «Мерседес» д.н. НОМЕР_1 та «Фольксваген» д.н. НОМЕР_1 (а.с. 16).

Відповідно до полісу НОМЕР_3 цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 застраховано в ПрАТ «Страхова компанія «Страховий капітал» з 31 грудня 2015 року по 30 грудня 2016 року (а.с. 26).

Як убачається з калькуляції від 29 березня 2016 року вартість робіт та вартість запчастин автомобіля «Мерседес», д.н. НОМЕР_1, складає 110885 гривень 38 копійок (а.с. 23-24).

Згідно квитанції від 29 березня 2016 року ОСОБА_1 сплатив за виконання звіту про вартість запчастин та вартість робіт у розмірі 648 гривень (а.с. 22).

15 вересня 2016 року позивач звернувся із заявою до відповідача із заявою щодо виплати страхового відшкодування та повідомлення про прийняте рішення (а.с. 13), вказуючи, що всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування були були вчасно подано до страхової компанії в березні 2016 року.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 922 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем не виконано зобов'язань, передбачених договором, а саме не сплачено страхове відшкодування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми страхового відшкодування з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 62326 гривень 55 копійок.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач повинен був в строк до 24 квітня 2016 року подати заяву про виплату страхового відшкодування, оскільки подав повідомлення про ДТП 25 березня 2016 року, не заслуговують на увагу, оскільки заява позивача від 25 березня 2016 року за своєю формою і змістом є саме заявою на відшкодування матеріального збитку. Отже, 90-денний термін сплинув 24 червня 2016 року що вірно врахував суд першої інстанції при визначенні розміру штрафних санкцій.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В доводах апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що 12 липня 2016 року було складено звіт №34 про оцінку транспортного засобу автомобіля «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля складає 81111 гривень 55 копійок і лише 04 жовтня 2016 року позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, порушивши строк подання заяви про виплату страхового відшкодування.

Апеляційний суд в складі колегії суддів вважає наведені доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки відповідачем не додано до апеляційної скарги письмових доказів на підтвердження наведених доводів апеляційної скарги, що позбавляє можливості апеляційний суд перевірити наведені доводи.

При цьому апеляційний суд в складі колегії вважає необхідним зазначити, що апеляційний суд забезпечив відповідачу можливість з'явитися до суду і захистити свої права, про те, відповідач реалізував своє право на захист на власний розсуд, не з'явившись в судове засідання апеляційного суду та не надавши будь-яких доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги..

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для часткового задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Голови правління Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» Поповського Олексія Миколайовича - залишити без задоволення.

Заочне рішення Оболнського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М.Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І.Шкоріна