Постанова № 72392592, 21.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/963/18 Головуючий у 1 інстанції -Кириченко Н.О.

Унікальний №753/3154/17 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

судді-доповідача - ПанченкаМ.М.

суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 06 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення кредитного боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсною зміни відсоткової ставки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступниками якого є ПАТ «ОТП Банк», а в подальшому - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ«ОТП Факторинг Україна»), звернулось з позовом до ОСОБА_2 і, з урахуванням уточнень до позову, просило винести рішення, яким достроково стягнути з відповідача кредитну заборгованість, яка утворилась станом на 10.03.2017 року: за кредитним договором СL-008/441/2007 від 16.11.2007 року у сумі 24.366,94 дол.США, що за курсом валют складає 655.681,03 грн. та 2.393.772,53 грн. пені; за кредитним договором овердрафту №008/2316/07/1 від 16.11.2007 року у сумі 16.758 грн.49 коп. / т.1 а.с.т.2 а.с.8-9/.

Позивач зазначав, що 16.11.2007 року між сторонами укладено кредитний договір №СL-008/441/2007, згідно якого, позичальник відповідач ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 33.990 дол.США на термін до 16.11.2013 року зі сплатою фіксованої процентної ставки 11,49% річних.

Погашення кредиту сторонами передбачено шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору.

Згідно п.3.1.1. частини 2 кредитного договору за порушення строків погашення кредитних зобов»язань, позичальник зобов»язаний сплатити на користь Банку пеню у розмірі 1% від заборгованої суми за кожен день прострочки.

Крім того, 16.11.2007 року сторонами укладено договір овердрафту №008/2316/07/1, згідно якого сторони обумовили проплату з цього рахунка непрострочених позичальником платежів за відсотками, страхових та комісійних платежів, необхідність оплати в яких може виникнути при виконанні кредитного договору №СL-008/441/2007 від 16.11.2007 року. Розмір кредиту за овердрафтом визначається Банком в обсязі суми, якої не вистачає на поточному рахунку позичальника для оплати платіжних вимог страховика і відповідних комісій Банку, а також для погашення відсотків за користування непростроченим кредитом.

За договором овердрафту сторонами обумовлено сплату позичальником відсотків: за користування непростроченим кредитом, у розмірі 26% річних, а за користування простроченим до повернення кредитом відсотки передбачені у розмірі 36% річних.

Згідно з умовами Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №СL-008/441/2007 від 16.11.2007 року.

Оскільки погашення кредиту не виконувалось, позивач звернувся з даним позовом до суду про дострокове, в силу ст.1050 ЦК України, погашення кредиту.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 20.09.2013 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено/т.1 а.с.163-164/.

30.11.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд указаного заочного рішення, а ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 01.02.2017 року було скасоване заочне рішенняДарницького районного суду м.Києва від 20.09.2013 року /т.1 а.с.174-176, 213/.

В ході розгляду справи, 28.02.2017 року, відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом і просив визнати недійсною збільшення відсоткової ставки Банком за кредитним договором №СL-008/441/2007 від 16.11.2007року, за період з 21.06.2010 року по 19.03.2013 року з 11,49% до 15,49% річних /т.1 а.с.213/.

Позивач за зустрічним позовом послався на те, що в порушення ч.4 ст.11 Закону «Про захист прав споживачів» указане підвищення відсоткової ставки виконано Банком одноособово, без погодження з позичальником.

Після перегляду указаного заочного рішення за заявою відповідача, рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 06 жовтня 2017 року відмовлено, як у первісному, так і в зустрічному позовах /т.1 а.с.174-176,213, т.2 а.с.51-54/.

Відмовляючи у первісному позові ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договору овердрафту за №008/2316/07/1 від 16.11.2007 року суд виходив з пропуску Банком трирічного строку позовної давності, який, на думку суду, сплив після звернення Банку до позичальника з судовою вимогою про повне погашення кредитної заборгованості від 16.02.2009 року.

А, відмовляючи у вимогах про стягнення кредитного боргу за договором №СL-008/441/2007 від 16.11.2007року та пені суд виходив з того, що Банк, при нарахуванні заборгованості, не врахував п»ять платежів, здійснених позичальником на погашення кредиту в період з 05.11.2010 року по 27.02.2017 року /т.1 а.с.220/, у зв»язку з чим, як вважав суд, він не може прийняти до уваги розрахунок заборгованості наданий позивачем, оскільки зазначені в ньому відомості щодо дат та сум погашення кредиту не відповідають дійсним обставинам справи.

Відмовляючи у зустрічному позові про визнання недійсною збільшення відсоткової ставки Банком за кредитним договором №СL-008/441/2007 від 16.11.2007року за період з 21.06.2010 року по 19.03.2013 року з 11,49% до 15,49% річних, суд виходив з того, що, в силу п.1.4. цього кредитного договору, сторонами передбачено коригування одноособово Банком процентної ставки в залежності від зміни FІDR (зміна відсоткової ставки в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів), а тому вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом є безпідставними.

Вирішене питання про розподіл судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м.Києва від 06 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та залишити без зміни рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 /т.2 а.с.57-59/.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу в межах заявлених доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим, судове рішення не відповідає нормам матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, і ухвалене без повного і всебічного з»ясування обставин, у зв»язку з чим, підлягає скасуванню в частині відмови у позові ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості за кредитним договоромвід 16.11.2007 року за №СL-008/441/2007 з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Також підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення пені, та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позову, а в решті рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом, відповідно до угоди від 16.11.2007 року за №СL-008/441/2007 ЗАТ «ОТП Банк», правонаступниками якого є ПАТ «ОТП Банк», а в подальшому - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», надало позичальнику ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 33.990 дол.США на термін до 16.11.2013 року зі сплатою фіксованої процентної ставки 11,49% річних/ т.1 а.с.7-9/

Кредитний договір складається із двох частин, які нероздільно пов»язані між собою.

Відповідно до п.1.11.1. частини 2 кредитного договору у строки, передбачені кредитним договором позичальник зобов»язаний здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки - у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Згідно з п.1.5.1. частини №2 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником ануїтетними платежами щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки у касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

А, відповідно до п. 3.1.1. частини 2 кредитного договору за порушення зобов»язань з погашення кредиту та відсотків у визначені договором строки, Позичальник зобов»язаний сплатити Кредитору пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасного виконаних боргових зобов»язань за кожен день прострочки.

Згідно з умовами Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №СL-008/441/2007 від 16.11.2007року.

Таким чином, між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України полягають в тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що останній платіж позичальником виконано 18.05.2011 року, що не заперечувалось сторонами.

Оскільки погашення кредиту не здійснювалось після останнього платежу, позивач звернувся у травні 2013 року з даним позовом до суду про дострокове, в силу ст.1050 ЦК України, погашення заборгованості за кредитним договором №СL-008/441/2007 від 16.11.2007року.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлено обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до уточненого розрахунку, наданого суду Банком, заборгованість позичальника ОСОБА_2 станом на 10.03.2017 року склала: за тілом кредита - 24.366,94 дол.США, та пеня, за період з 10.03.2016 року по 10.03.2017 року - 2.393.772 грн.53 коп./т.2 а.с.10-11/.

Колегія суддів, в той же час, вважає, що, оскільки в розрахунку, виконаного Банком, не враховано погашення позичальником тіла кредита у сумі 10.572,1 грн., що за курсом валют складає 392,9 дол.США, які були сплачені позичальником відповідно до квитанцій: №82 від 21.01.2011 року на суму 3.400 грн.; №105 від 20.12.2010 року на суму 3.600 грн.; №2 від 02.12.2010 року на суму 3.572,1 грн., тому заборгованість за тілом кредита становить не 24.366,94 дол.США, а 23.974,04 дол.США/т.1 а.с.181,182/.

В частині апеляційної скарги на судове рішення про відмову у позові про стягнення пені у сумі 2.393.772 грн.53 коп., за невиконання кредитного договору №СL-008/441/2007 від 16.11.2007року, колегія суддів виходить з наступного.

Встановлено, що у суді першої інстанції представник відповідача звертався до суду з заявою про застосування строку позовної давності /т.1 а.с.233-а/.

Відповідно до розрахунку пені у розмірі 2.393.772 грн.53 коп., наданого суду позивачем, указаний розмір пені вирахуваний за один рік перед уточнення позивачем розміру позовних вимог, тобто, за період з березня 2016 року по березень 2017 року.

Між тим, у розумінні ст.258 ЦК України, строк позовної давності встановлюється за один рік перед зверненням позивач до суду з позовом. А, отже, пеня повинна бути нарахована за період з 23.05.2012 року по 23.05.2013 року.

Звертаючись до суду з цим позовом у травні 2013 року позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вимагав стягнути пеню за один рік у розмірі 927.811 грн.21 коп., правильність вирахування якої скаржником в апеляційній скарзі не оспорюється. Оскільки указаний розмір пені виконаний позивачем правильно і відповідачем не оскаржується, колегія суддів погоджується з цим розміром пені, але, в силу ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки розмір нарахованої пені(927.811 грн.21 коп.), значно перевищує розмір збитків (645.093грн.47коп. - заборгованість за кредитним договором №СL-008/441/2007 від 16.11.2007року), колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру пені, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов»язання.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч.ч.1,2 ст.551 ЦК).

Згідно п.3.1.1. частини 2 кредитного договору за порушення строків погашення кредитних зобов»язань, позичальник зобов»язаний сплатити на користь Банку пеню у розмірі 1% від заборгованої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 3.09.2014 року (справа №6-100 цс 14), за правилами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов»язання, не може перевищувати один рік, виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою ст.551 ЦК України, зокрема, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя ст.551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов»язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи, що нарахована позивачем пеня за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов»язань за кредитним договором значно перевищує суму заборгованості, що виникла внаслідок невиконання кредитних зобов»язань, доказів на підтвердження завдання кредитору збитків внаслідок порушення боржником свого зобов»язання суду не надано, а також враховуючи ступінь виконання своїх зобов»язань боржником, колегія суддів дійшла висновку про можливість зменшення розміру пені до суми 645.093 грн.47 коп.

У зв»язку з цим, рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 645.093 грн.47 коп.

В частині судового рішення щодо відмови у позові ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором овердрафту у сумі 16.758 грн.49 коп. колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції.

Так, судом правильно застосовані норми цивільного законодавства, які врегульовують застосування трирічного строку позовної давності, зокрема, ст.256,257 ЦК України. Суд обгрунтовано виходив з того, що Кредитор, надіславши боржнику досудову вимогу від 16.02.2009 року про зобов»язання повністю погасити борг протягом тридцяти календарних днів, тим самим змінив строк виконання зобов»язання на 16.03.2009 року /т.1 а.с.179/.

Відповідно до п.8.1 договору овердрафту строк виконання цієї вимоги обчислюється з дати надіслання повідомлення.

Оскільки на поштовому штемпелі відправки досудової вимоги зазначена дата 25.02.2009 року, тому належить вважати, що кінцевий строк виконання зобов»язання за договором овердрафту настав 25.03.2009 року /т.1 а.с.180/.

Між тим, позивач звернувся до суду з позовом лише у травні 2013 року, тобто, з пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.

Дійшовши висновку про відмову у позові за пропуском строку позовної давності про стягнення кредитного боргу у сумі 16.758 грн.49 коп. за невиконання договору овердрафту №008/2316/07/1 від 16.11.2007 року, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є правомірними і обґрунтованими, однак при зверненні до суду з цими вимогами позивач пропустив строк позовної давності, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна», визнавши її обґрунтованою лише в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо відмови у позові про стягнення кредитного боргу за договором №СL-008/441/2007 від 16.11.2007року і пені, та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. Рішення в частині відмови у позові про стягнення кредитного боргу у сумі 16.758 грн.49 коп. належить залишити без змін за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384, 141, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Скасувати рішення Дарницького районного суду м.Києва від 06 жовтня 2017 року в частині відмови у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення кредитного боргу за кредитним договором СL-008/441/2007 від 16.11.2007 року у сумі 24.366,94 дол.США, а також в частині стягнення пені у сумі 2.393.772 грн.53 коп., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором СL-008/441/2007 від 16.11.2007 року у сумі 23.974,04 дол.США, що за курсом валют складає 645.093 (шістсот сорок п»ять тис.дев»яносто три)грн.47 коп., а також пеню у сумі 645.093 (шістсот сорок п»ять тис. дев»яносто три)грн.47 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судові витрати у сумі 7.226(сім тис. двісті двадцять шість) грн.10 коп.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді