Рішення № 72392171, 23.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2018 року № 826/8360/17

Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЗ Холдинг» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЗ Холдинг» та просить суд прийняти рішення про застосування арешту коштів на існуючих рахунках ТОВ «СЗ Холдинг», а також тих рахунках, які можуть бути відкриті товариством.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що в рамках проведення позапланової виїзної перевірки відповідача згідно наказу ГУ ДФС у м. Києві від 23 березня 2017 року № 2148 підприємству вручено запит щодо надання інформації та копій документів, проте представником відповідача відмовлено у їх наданні з підстав не дотримання вимог законодавства в частині проведення перевірки, зокрема, не надання копії належним чином завіреної копії наказу на проведення перевірки.

Виходячи з обставин недопущення посадових осіб позивача до проведення перевірки, останнім прийнято рішення № 6846 від 30 березня 2017 року про застосування адміністративного арешту майна відповідача, копія якого була направлена на адресу ТОВ «СЗ Холдинг» разом з вимогою щодо тимчасового зупинення відчуження майна від 30 березня 2017 року № 6846/10/26-15-14-04-05.

Посилаючись на положення підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, відповідно до яких арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, позивач звертається з даним адміністративним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, приєднаних до матеріалів справи.

Зважаючи на відсутність заперечень з боку представників сторін, протокольною ухвалою від 10 серпня 2017 року суд перейшов у письмове провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справ і вирішення спору по суті, у межах заявлених позивачем вимог, суд дійшов таких висновків.

Згідно підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також на підставі доповідної записки управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві від 21 березня 2017 року № 1187/26-15-14-04-05 керівником ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СЗ Холдинг», яке оформлене відповідним наказом від 23 березня 2017 року № 2148.

Прийняттю зазначеного наказу від 23 березня 2017 року передував наказ ДФС України від 20 лютого 2017 року № 108 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «СЗ Холдинг» з метою забезпечення розгляду скарги відповідача від 26 січня 2017 року № 1801/6, поданої на податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2017 року № 0000791404, № 0000781404, прийняті на підставі Акту ГУ ДФС у м. Києві від 23 грудня 2016 року № 314/26-15-14-04-05/33742113 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СЗ Холдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з постачальником ТОВ «ТК «Центр-Холдинг» за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року.

Як зазначає позивач, відповідний Акт складений за результатами реалізованого наказу ГУ ДФС у м. Києві від 08 грудня 2016 року № 7869 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОС «СЗ Холдинг» та відповідно до вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 05 жовтня 2016 року № 2625/10/26-15-14-04-04.

28 березня 2017 року копію наказу ГУ ДФС у м. Києві від 23 березня 2017 року № 2148, направлення на перевірку від 28 березня 2017 року № 266, № 269, № 265 вручено особисто представнику ТОВ «СЗ Холдинг» за довіреністю - Шишко Т.А.

Проте, під час виходу працівників контролюючого органу за місцем реєстрації платника податку для проведення перевірки 29 березня 2017 року, у допуску до перевірки було відмовлено, про що складено Акт від 29 березня 2017 року № 203/26-15-04-05. Відповідачем також не надано пояснень та будь-яких належним чином завірених документів на запит позивача щодо надання інформації.

Обставини недопущення працівників позивача до проведення перевірки та не надання документації для проведення перевірки не заперечуються відповідачем у справі.

З урахуванням таких обставин, керівником ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 30 березня 2017 року № 6846 про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «СЗ Холдинг», копію якого направлено на адресу відповідача одночасно з вимогою про тимчасове зупинення відчуження майна від 30 березня 2017 року № 6846/10/26-15-14-04-05.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо:

- платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в якій вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок визначені статтею 81 Податкового кодексу України, відповідно до якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної соли - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого провадиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого провадиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку та тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення початковою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документі, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Крім того, пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2013 року № 642/12/13-13 підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Арешт майна може бути застосований, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- 94.2.1 платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- 94.2.2 фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- 94.2.3 платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- 94.2.4 відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрований у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5 відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6 платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7 платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

94.2.8 платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Водночас, не погоджуючись із наказом ГУ ДФС у м. Києві від 23 березня 2017 року № 2148, вважаючи його таким, що не відповідає вимогам статті 82 Податкового кодексу України, відповідач скористався правом звернення до суду, подавши відповідний адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2017 року у справі № 826/4689/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у м. Києві про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 23 березня 2017 року № 2148.

Зокрема, у постанові суду першої інстанції від 07 червня 2017 року зазначено, що наказ позивача № 2148 від 23 березня 2017 року не відповідає вимогам Податкового кодексу України, а саме: не містить періоду, який буде перевірятися, що може призвести до порушення прав ТОВ «СЗ Холдинг», оскільки дає підстави контролюючому органу вимагати від відповідача у справі також документи, які не стосуються тих обставин, за яких оскаржуваний наказ прийнято.

Таким чином, наказ № 2148 від 23 березня 2017 року, на який серед іншого посилається позивач як на підставу даного адміністративного позову визнаний протиправним та скасований у судовому порядку, а отже, не може породжувати наслідків у вигляді застосування адміністративного арешту на існуючі банківські рахунки відповідача та тим більше на рахунки, які можуть бути ним відкриті у майбутньому.

Аналіз чинного законодавства, наявних у справі матеріалів та фактичних обставин, які склалися на час розгляду справи та ухвалення рішення, дає суду підстави для висновку про безпідставність позовних вимог та необхідність відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 9, статей 73, 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда