Ухвала суду № 72391965, 23.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 лютого 2018 року Чернігів Справа № 825/866/18

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (вул.Широкий План, 28, м.Семенівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15400) до Семенівського районного суду Чернігівської області (вул.Центральна, 6, м.Семенівка, Семенівський район, Чернігівська область,15400) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції (бульвар Дружби Народів, 28, м.Київ, 02000), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (вул.Гонча, 37, м.Чернігів, 14000), ОСОБА_2 (вул.Центральна, 6, м.Семенівка, Чернігівська область, 15400), ОСОБА_3 (вул.Центральна 6, м.Семенівка, Чернігівська область, 15400) про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И Л А:

09.02.2018 позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Семенівського районного суду Чернігівської області, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача "Про переміщення помічників судді" від 14.12.2017 №12-к.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 дана позовна заява залишена без руху. При цьому, у встановлений судом строк, недоліки позовної заяви позивачем усунуті.

При цьому, позивачкою подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка мотивована тим, що 29.12.2017 нею було подано в порядку цивільного судочинства позовну заяву про скасування наказу, підсудність якої була визначена Апеляційним судом Чернігівської області в порядку ч.1 ст.26 Цивільного процесуального кодексу України за Корюківським районним судом Чернігівської області. Ухвалою від 24.01.2018 суддя Корюківського районного суду Чернігівської області відмовив позивачці у відкритті провадження у справі за моїм позовом на підставі п.1 ч.1 ст.186 Цивільного процесуального кодексу України, роз'яснивши, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного судочинства. Копію ухвали з матеріалами справи було отримано поштовим зв'язком 29.01.2018, а тому позивачка вважає що вчасно звернулася до суду з позовом, оскільки вважала, що даний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Відповідно до ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, суд зазначає, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи. Відповідно, ст.123 КАСУ передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. В свою чергу, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В даному випадку, обставини, на які посилається позивач, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд визнає належними та такими що повністю підтверджують поважність пропуску строку звернення до суду. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави". Суд також зауважує, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду в зв’язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

В свою чергу, у справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду належить задовольнити.

Суд зазначає, що зазначений спір виник із публічно-правових відносин у яких відповідач є суб'єктом владних повноважень. Зазначений спір згідно з вимогами ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) належить до компетенції адміністративних судів та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Позовна заява подана в установлений законом строк особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, її подано з дотриманням правил підсудності і вона відповідає вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 КАСУ. Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно ч.6 ст.12 КАСУ належить до справ незначної складності (п.20 ч.1 ст.4; ч.2 ст.12 КАСУ) та у відповідності до ч.1 ст.257, ч.5 ст.262 КАСУ підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У той же час, враховуючи предмет і підстави позову, а також положення ст.262 КАСУ, суддя прийшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Керуючись ст. ст. 12, 122, 160-162, 171, 248, 257, 260-262, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду - задовольнити.

2. Прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі.

3. Справа буде розглядатись суддею Житняк Л.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами..

4. Відповідно до ст.261 КАСУ, встановити відповідачу для подання відзиву на позов, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими ст.162 КАСУ, або заяви про визнання позову – 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

5. Роз’яснити відповідачу, що згідно зі ст.79 КАСУ він повинен подати суду докази разом із поданням відзиву на позов, та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. В разі, якщо доказ не може бути поданий у встановлений строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Відзив або заява про визнання позову мають бути подані відповідачем до суду за адресою: вул. Кирпоноса 16, м. Чернігів, 14000.

Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин спір буде вирішено за наявними матеріалами справи.

6. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до ч.5 ст.262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАСУ).

7. Роз'яснити позивачу, що він може подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву на позов.

8. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду даної справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.cn.court.gov.ua/sud2570/.

9. Копію даної ухвали направити учасникам справи

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до п.5 ч.1 ст.294 КАСУ, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Житняк