Рішення № 72391828, 15.02.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 року м. Чернігів Справа № 750/12494/16-а

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді - Д’якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Держпраці в Чернігівській області в особі першого заступника начальника Управління Держпраці в Чернігівській області щодо накладення на позивача штрафу у розмірі 304 500,00 грн згідно постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.12.2016 № 25-14-007/0686/164;

- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці в Чернігівській області від 12.12.2016 № 25-14-007/0686/164.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що проведена перевірка не відповідає приписам Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, нормам Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Зазначене порушення полягає в тому, що державний інспектор проводив перевірку не з питань, зазначених в направленні на проведення перевірки, а з питань додержання законодавства про працю щодо нелегальної праці ОСОБА_5 Крім того, перевіряючими, на підставі письмових пояснень, наданих громадянами ОСОБА_6К, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, були зроблені протиправні висновки щодо маскування трудових відносин під передбачені норми Цивільного кодексу України, а папір, який підписано сторонами, як цивільно-правові договори, при укладенні орієнтувалися на норми ЦК України, а не КЗпП України. При цьому, на думку позивача, останні мали конституційне право укладати цивільно-правові договори, в свою чергу виконуючи зобов’язання, передбачені їх умовами, самостійно організовувати, і відповідно нести відповідальність за організацію та виконання роботи, з урахуванням вимог техніки безпеки з охорони праці, що притаманне саме договору підряду, і дії цих осіб в ніч на 07.11.2016 не можуть класифікуватися як трудові відносини, оскільки були направлені виключно на спасіння життя людини.

Роботи щодо введення зерносушильного комплексу в експлуатацію призупинені, у зв’язку з випадком, який стався з громадянином ОСОБА_5, а на вимогу громадян ОСОБА_12К, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виплачені гроші за фактично виконаний ними обсяг робіт.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області від 12 грудня 2016 року № 25-14-007/0686/164. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року скасовано. Справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 суддею Д’яковим В.І. вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 23.01.2018 о 11:00 год.

23.01.2018 ухвалою суду занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання задоволено клопотання відповідача, зазначене у відзиві на позов, про виклик для допиту в якості свідків ОСОБА_12К, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та у підготовчому засіданні оголошено перерву та наступне судове засідання призначене на 15.02.2018 о 10:00 год.

15.02.2017 за заявами обох сторін по справі у відповідності до частини 7 статті 181 КАС України ухвалою суду, занесеною секретарем судових засідань до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

У судове засідання позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та відповіді на відзив (т. 2 а.с. 112-117).

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов (т. 2 а.с. 93-100) та додаткових запереченнях, в яких зазначили, що відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці 1947 року № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.2004 № 1985 інспекторам надано право здійснювати будь-які перевірки, контроль і розслідування, котрі вони можуть вважати потрібними, щоб упевнитись, що законодавчі положення ефективно виконуються. На момент проведення перевірки позивачем було надано цивільно-правові угоди на виконання певних робіт, що не відповідає виду діяльності, яким займається роботодавець згідно витягу з ЄДР та свідчить про порушення ним положень КЗпП України. Виконання робіт, не передбачених даними договорами може здійснюватися лише на підставі додаткових угод, які на момент проведення перевірки позивачем не надавались, та свідчить про використання найманої праці без належного оформлення. На думку представників відповідача, процес організації трудової діяльності носив характер трудового договору, оскільки виконання певних робіт виходили за рамки укладених цивільно-правових угод.

Вихід працівників на робочі місця, відсутність у цивільно-правових договорах зазначення надання предметних послуг та даних про загальне виконання конкретних видів робіт, без відокремленого фронту робіт, відсутність відомостей про розмір оплати праці за їх виконання, свідчить про виконання працівниками 07.11.2016 трудових функцій, без оформлення трудових відносин, що є порушення вимог чинного законодавства.

Щодо проведеної науково-правової експертизи, то відповідач вважає, що вона не має жодного відношення до предмету спору, оскільки укладені цивільно – правові угоди між позивачем та ОСОБА_6К, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 не оскаржуються, та їх зміст жодним судовим рішенням не визнався не чинним. Експертиза, проведена за ініціативи позивача необґрунтовано, оскільки експертом було досліджено лише формальний зміст наданих угод та відповідність їх нормам права.

У зв’язку з викладеним, відповідач вважає, що постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 12.12.2016 №25-14-007/0686/164 винесено правомірно та без порушень встановленого законом порядку.

Особи, викликані у судове засідання для допиту в якості свідків, а саме: ОСОБА_12К, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судове засідання не з’явилися, до суду надали письмові пояснення, в яких зазначили, що вже допитувалися в якості свідків по суті спору та підтримують свої раніше подані свідчення (т. 2 а.с. 192, 194, 196, 198, 200, 202).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконання направлення на проведення перевірки від 14 листопада 2016 року № 838 Управлінням Держпраці у Чернігівській області у період з 15 по 21 листопада 2016 року проведено позапланову перевірку дотримання законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, а також законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 у зв’язку з настанням на його території 7 листопада 2016 року нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався з ОСОБА_5, про що складено акт перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкового державного соціального страхування № 25-14-007/0686.

Згідно акту перевірки, у зв’язку з недотриманням позивачем 7 листопада 2016 року норм трудового законодавства з ОСОБА_12К, ОСОБА_7О, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10М, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, Управління Держпраці у Чернігівській області дійшло висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

У зв’язку з викладеним у акті перевірки порушенням головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_13 21 листопада 2016 року винесено відповідний припис № 25-014-007/0686-0466 та надано термін на його виконання до 21 грудня 2016 року. Припис надіслано позивачеві рекомендованим листом, у зв’язку з відмовою останнього від його одержання.

Перший заступник начальника Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_14, розглянувши акт перевірки від 21 листопада 2016 року № 25-14-007/0686, 12 грудня 2016 року прийняв постанову № 25-14-007/0686/164 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 304500 гривень на підставі того, що працівників ОСОБА_12К, ОСОБА_7О, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10М, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Вважаючи дії відповідача щодо прийняття спірної постанови протиправними, а постанову – незаконною, ФОП ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області від 12 грудня 2016 року № 25-14-007/0686/164. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року скасовано. Справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Судом встановлено, що позивач з метою перевірки, чи обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для відповідачем прийнято оскаржувану постанову, звернувся до Науково-Дослідного Інституту Приватного Права і Підприємництва імені ОСОБА_15 Бурчака Національної академії правових наук України про проведення науково-правової експертизи з дослідження норм законодавства і правових роз’яснень з відповідних питань.

10.01.2018 за вих. № 01-9/1-3 за результатами проведення науково-правової експертизи Науково-Дослідним Інститутом Приватного Правд і Підприємництва імені ОСОБА_15 Бурчака Національної академії правових наук України наданий висновок науково – правової експертизи (т. 2 а.с. 132-168).

Вважаючи, що висновком науково – правової експертизи доведено дотриманням позивачем норм трудового законодавства з ОСОБА_12К, ОСОБА_7О, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10М, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, а як наслідок дії відповідача щодо прийняття спірної постанови протиправними, а постанову – незаконною, ФОП ОСОБА_1 підтримує свої вимоги у поданому адміністративному позові.

Відповідно надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, було встановлено, що між позивачем та ОСОБА_12К, ОСОБА_7О, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10М, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 були укладені цивільно-правові договори, згідно яких виконавці зобов’язувались виконати роботу замовникові в обсязі і на умовах передбачених даними договорами, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити дану роботу. Вказані особи мали здійснювати слюсарно-монтажні, зварювальні, пуско-налагоджувальні роботи і консультаційні послуги по виготовленню проектно-кошторисної документації будівництва зерносушильного комплексу та допоміжні роботи при виведенні зерносушильного комплексу на паспортну потужність. Факт виконання робіт з боку виконавців повинен був засвідчуватися актами прийому-передачі виконаних робіт, а винагорода за виконані роботи – виплачуватися виконавцям після підписання сторонами цих актів.

Суди першої та другої інстанцій дійшли висновку, що позивач правильно оформив цивільно-правові відносини, що виникли між ним та вказаними особами, а тому постанова про накладення штрафу від 12 грудня 2016 року № 25-14-007/0686/164 є протиправною та підлягає скасуванню.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2017 вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості судового рішення, встановлено, що суди попередніх інстанцій не встановили усіх обставин справи, які мають значення для прийняття судового рішення, оскільки питання безпосереднього виконання роботи конкретної особи у конкретного суб’єкта господарської діяльності має бути предметом детальної перевірки та об’єктивного дослідження.

За правилами статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, цивільно-правовий договір – це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Не були враховані доводи відповідача, згідно яких процес організації трудової діяльності ФОП ОСОБА_1 носив характер трудового договору, громадяни виконували роботу як працівники, а виконання певних видів робіт виходили за рамки укладених цивільно-правових договорів.

Як зазначав відповідач, надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого статтею 2 Кодексу законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об’єднання в професійні спілки.

Відповідач також стверджував, що на момент проведення перевірки, будь-яких додаткових угод до укладених цивільно-правових договорів з ОСОБА_12К, ОСОБА_7О, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10М, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, які б дозволяли виконання робіт, не передбачених цими договорами, надано не було.

Суди не звернули уваги, що жодним пунктом договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Разом з тим, не встановлено наявність чи відсутність актів виконаних робіт за цивільно-правовими договорами, складених на час проведення перевірки.

Не досліджено і того, чи мала оплата праці за виконану роботу систематичний характер, як це передбачено трудовим договором, чи була разовою.

Крім того, згідно витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основний вид діяльності ФОП ОСОБА_1 – “Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах”, в той час, як цивільно-правові угоди укладені з ОСОБА_12К, ОСОБА_7О, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10М, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 на виконання певних робіт, які не відповідають виду його діяльності. Крім того, згідно показань вказаних осіб, які були допитані в якості свідків, вбачається, що вони фактично виконували іншу роботу, ніж та, що вказана у цивільно-правових договорах, чи та, що передбачена основним видом діяльності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що з метою перевірки, чи обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для відповідачем прийнято оскаржувана постанови, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Науково-Дослідного Інституту Приватного Права і Підприємництва імені ОСОБА_15 Бурчака Національної академії правових наук України про проведення науково-правової експертизи з дослідження норм законодавства і правових роз’яснень з таких питань:

1. Чи встановлено ОСОБА_9 перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 25-14- 007\0686 обставини, які є достатніми для виникнення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ф. о. ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та свідчать про допуск ФОП ОСОБА_1 вказаних осіб до роботи з порушенням норми ч. З ст. 24 КЗпП України?;

2. Чи є правомірним Припис Управління Держпраці у Чернігівській області щодо визнання укладених цивільно-правових угод між ФОП ОСОБА_1 та ф. о. ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_5 трудовими?;

3. Чи мав право ФОП ОСОБА_1 відповідно до законодавства України укладати цивільно-правові договори 01.08.2016 з ф. о. ОСОБА_12, ОСОБА_9 А; А., ОСОБА_8, ОСОБА_11 , 01.06.2016 з ф. о. ОСОБА_5 В та 01.11.2016 р. з ф.о. ОСОБА_7, ОСОБА_10?

4. Які відповідно до законодавства України обов’язкові елементи (істотні умови) цивільно-правового договору? Чи відповідають законодавству України цивільно-правові договори, укладені 01.06.2016 між ОСОБА_1 та ф. о. ОСОБА_5, 01.08.2016 між ОСОБА_1 і ф. о. ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та 01.11.2016 з ф.о. ОСОБА_7, ОСОБА_10?

На поставлені питання, за результатами проведення науково-правової експертизи Науково-Дослідним Інститутом Приватного Правд і Підприємництва імені ОСОБА_15 Бурчака Національної академії правових наук України наданий висновок про те, що :

- актом перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 25-14-007\0686 не встановлено обставини, які є достатніми для виникнення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ф. о. ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та свідчать про допуск ФОТ ОСОБА_1 вказаних осіб до роботи з порушенням норми ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України;

- враховуючи вищезазначене, констатовано, що укладені договори між ФОП ОСОБА_1 та ф. о. ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_5 є цивільно-правовими, оскільки виходячи з їх змісту носять характер останнього. А тому Припис Управління Держпраці у Чернігівській області є неправомірним щодо визнання даних договорів трудовими;

- констатовано, що відносини учасників підрядних правовідносин засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності таких учасників. Відтак, учасники досліджуваних підрядних правовідносин мають право здійснювати належні їм права та обов’язки на власний розсуд. Укладення ФОП ОСОБА_1 договорів 01.08.2016 з ф. о. ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, 01.06.2016 з ф. о. ОСОБА_5 та 01.11.2016 р. з ф.о. ОСОБА_7, ОСОБА_10 свідчить про здійснення ним своїх цивільних прав та обов’язків в межах, не заборонених законом. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 відповідно до законодавства України мав право укладати цивільно-правові договори 01.08.2016 з ф. о. ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, 01.06.2016 з ф. о. ОСОБА_5 та 01.11.2016 р. з ф.о. ОСОБА_7, ОСОБА_10;

- зважаючи на те, що сторонами договорів, укладених 01.06.2016 р. між ФОП ОСОБА_1 І, Ю. та ф. о. ОСОБА_5 та 01.08.2016 р. між ФОП ОСОБА_1 і ф. о. ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, 01.11.2016 р між ФОП ОСОБА_1 та ф. о. ОСОБА_16, ОСОБА_17 у передбаченому законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, можна зробити висновок, що дані договори відповідають законодавству України і за своїм предметом та іншими умовами є цивільно-правовими договорами підрядного типу.

Що стосується першого питанню науково-правової експертизи, експертом зроблено висновок, що цивільно-правові договори, які досліджуються, не відповідають за своїм змістом і сутністю трудовому договору з фізичною особою, форму якого затверджено Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 08.06.2001 №260, а також загалом трудовому договору як формі, якою опосередковуються трудові відносини між роботодавцем та працівником.

Таким чином цивільно-правові договори між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за своєю формою та змістом не є трудовими договорами та не можуть породжувати трудових відносин між вказаними особами.

Згідно з ч. З ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Експерт прийшов до висновку, що законодавець передбачає випадки, коли між працівником та роботодавцем досягнуто згоди про основні умови трудового договору (такі як дата, з якої працівник стає до роботи, темпоральні характеристики трудового договору, трудова функція, система та розмір оплати праці, час роботи та відпочинку, працівника допущено до роботи), але такий договір не оформлюється наказом про прийняття працівника на роботу і не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Тому для виявлення випадків допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, слід з’ясувати, чи дійшли сторони згоди щодо основних умов праці, які ці умови, зокрема, за якою посадою, професією, кваліфікацією виконуються роботи, до яких допущено працівника, який розмір заробітної плати, чи виконуються вони у відповідності до внутрішнього трудового розпорядку, коли саме працівника було вперше допущено до виконання трудової функції і чи має такий допуск систематичний характер, який відповідає звичайному характеру трудових відносин.

В ОСОБА_9 перевірки № 25-14-007\0686 відомості, отримані з письмових пояснень ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_12, про події, що відбувалися на зерносушильному комплексі у вечорі 06.11.2016 та вночі 07.11.2016. З даних відомостей випливає, що ОСОБА_11 здійснював вивезення зерна з бункера автопогрузки на зерносушильному комплексі. Крім того, ОСОБА_11 завіз декілька ковшів щепи. Проте в ОСОБА_9 не встановлено, чи мали такі дії систематичний характер, чи були вони спрямовані безпосередньо на досягнення поточного результату підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, чи вони були пов’язані з проведенням пусконалагоджувальних робіт та виведенням комплексу на паспортну потужність. ОСОБА_5 при цьому запропонував ОСОБА_11 допомогу у вигляді відкривання та закривання задвижки. Пропонування такої допомоги свідчить про відсутність відповідного трудового обов’язку у ОСОБА_18 Також у цей час на зерносушильному комплексі перебували ОСОБА_7, який спостерігав за роботою теплогенератора, ОСОБА_10, який знаходився в операторській. Про те, що ОСОБА_10 виконував якісь роботи, не пов’язані з рятуванням людини, у ОСОБА_9 не зазначається. ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 прибули на територію зерносушильного комплексу за телефонним викликом та здійснювали заходи із рятування людини до приїзду працівників «МЧС», поліції та швидкої медичної допомоги.

Стосовно дій ОСОБА_11 щодо вивезення зерна та завезення щепи, спостерігання ОСОБА_7 за роботою теплогенератора, а також перебування ОСОБА_10 в операторській в ОСОБА_9 не встановлено, чи були пов’язані ці дії з виконанням їх обов’язків за цивільно-правовими договорами щодо проведення пусконалагоджувальних (випробувальних) робіт і виведення комплексу на паспортну потужність (ОСОБА_11М.), виконання допоміжних робіт при проведенні пусконалагоджувальних робіт (ОСОБА_10, ОСОБА_7 О.).

Якщо б у ОСОБА_9 було встановлено, що такі дії зазначених осіб не здійснювалися на виконання обов’язків за цивільно-правовими договорами, то в ОСОБА_9 слід було б встановити, до якої саме роботи було допущено цих осіб (професія, кваліфікація, посада), коли саме вперше їх було допущено до такої роботи і чи мала така робота систематичний характер, у якому розмірі та за якою системою здійснювалася чи повинна була здійснюватися оплата такої праці, які правила внутрішнього трудового розпорядку діяли на зерносушильному комплексі. Однак в ОСОБА_9 перевірки № 25-14-007\0686 такі обставини не встановлено.

Таким чином, за висновком експерта, обставини подій вечора 06.11.2016 та ночі 07.11.2016, які встановлені у ОСОБА_9 перевірки № 25-14-007\0686, не мають ознак допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Стосовно другого питання науково-правової експертизи експерт зазначає, що наявність ознак трудового договору в договорах цивільно-правового характеру може бути підставою для визнання таких договорів недійсними, оскільки зміст переважає над формою.

Зазначений висновок узгоджується із положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Виходячи зі змісту цієї норми, Управління Держпраці у Чернігівській області не мало права визнавати договори між ФОП ОСОБА_1 та ф. о. ОСОБА_12 К„ ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 А„ ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_5 недійсними.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов’язки підлягають виконанню.

Експерт зауважує, що укладений договір, незалежно від виду, має відповідати обов’язковим для його сторін правилам, установленим законом або іншим нормативно- правовим актам, чинними на момент його укладення. У ст. 203 ЦК наведено вичерпний перелік умов, при дотриманні яких договір вважається дійсним:

1) Зміст договору не повинен суперечити нормам ЦК, інших актів цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК);

2) Особа, яка укладає договір, повинен мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК);

3) Волевиявлення учасника договору повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. З ст. 203 ЦК);

4) Договір повинен укладатися у формі, установленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК);

5) Договір повинен бути направлений на реальне настання обумовлених ним наслідків (ч. 5 ст. 203 ЦК).

При укладенні цивільно-правових договорів між ФОП ОСОБА_1 та ф.о. ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_5 було дотримано всі умови у відповідності до ст. 203 ЦК України.

Що стосується третього питання науково-правової експертизи, експерт, виходячи з положень ч.1 ст. 626, ст.. 627, ст.3 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.43 Господарського кодексу України і аналізу поданих для аналізу документів фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 Ю.) організував будівництво зерносушильного комплексу для себе (набуття права власності на такий об’єкт) з метою можливого подальшого здійснення підприємницької діяльності, що пов’язана з безпосереднім використанням такого. Для цього ФОП ОСОБА_1 вирішив залучити на договірних засадах осіб (як учасників цивільних правовідносин) для виконання конкретних робіт. Такі роботи за своїм характером не пов’язані з необхідністю залучення працівників на умовах трудових договорів та повинні виконуватися на підставі укладених цивільно-правових договорів.

Наведена теза підтверджується такою аргументацією. По-перше, ФОП ОСОБА_1 уклав цивільно-правові договори задля залучення осіб для виконання конкретної роботи - будівництва зерносушильного комплексу. Належне виконання обумовленої договором роботи мало на меті досягнення конкретного результату та набуття ФОП ОСОБА_1 права власності на новостворений об’єкт нерухомості. Оплата за виконану відповідно до цивільно-правових договорів роботу повинна була відбуватися після досягнення кінцевого результату. Таким чином, як підтверджується умовами укладених договорів, підрядники не виявили бажання вступати у трудові відносини та не бажали отримувати звичайну заробітну плату. Як наслідок, такі дії підрядників та замовника не свідчать про жодні трудові відносини в межах вже існуючої підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, а є конкретними строковими договірними відносинами на виконання наперед визначеної роботи, досягнення певного результату та здійснення оплати по факту виконаної роботи.

По-друге, після завершення необхідних підрядних робіт, особи, які здійснювали такі роботи фактично виконали своє завдання та надали замовнику результат. Надалі, для провадження діяльності ФОП ОСОБА_1, в межах досліджуваних відносин за укладеними цивільно-правовими договорами, їх робота була непотрібна (ні як працівників, ні як контрагентів), оскільки носила характер відмінний (виконання конкретної роботи з наданням певного результату), ніж та, що потребуватиметься в майбутньому (забезпечення здійснення можливої майбутньої діяльності шляхом залучення працівників на постійних чи строкових засадах на умовах трудового договору(контракту).

Враховуючи наведене, експерт зауважив, що ФОП ОСОБА_1 для отримання необхідного результату - створення зерносушильного комплексу обрав оптимальну модель організації будівництва такого комплексу, що полягала в укладенні з особами договорів підряду на виконання необхідних робіт. Тому, ФОП ОСОБА_1 не міг укласти трудовий договір (контракт) з наведеними особами, оскільки перший фактично не здійснював підприємницької діяльності, в межах якої він мав би змогу найняти згаданих осіб. Водночас, доволі сумнівним та недоцільним видається найм осіб, для виконання підрядних робіт на умовах трудового договору (контракту).

По четвертому питанню науково-правової експертизи, експертом встановлено, що сторонами договорів, укладених 01.06.2016 між ОСОБА_1 та ф. о. ОСОБА_5 та 01.08.2016 між ОСОБА_1 і ф. о. ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, і з 01.112016 р. між ОСОБА_1 та ф.о. ОСОБА_16, ОСОБА_7 у передбаченому законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, можна зробити висновок, що дані договори відповідають законодавству України і за своїм предметом та іншими умовами є цивільно-правовими договорами підрядного типу.

Також, на підтвердження виконання цивільно-правових відносин з вказаними особами надано угоди від 01.08.2017 про припинення дії цивільно-правових договорів від 01.08.2016, укладених між ФОП ОСОБА_1 і ф.о. ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_19, угоди від 03.03.2017 про припинення дії цивільно-правового договору від 01.08.2016, укладеного між ФОП ОСОБА_1 і ф.о. ОСОБА_8А, також докази виплати винагороди ОСОБА_20 спадкоємцю ОСОБА_5 по цивільно-правовому договору від 01.06.2016, укладеного між ФОП ОСОБА_1 і ф.о. ОСОБА_5, та довіреність від 15.08.2016, на ім’я ОСОБА_5, що видана Підприємством об’єднання громадян «ЕДВАНСТ ПРОДЖЕКТ СЕЛУШЕНС» на отримання труб від Філії МН «Дружба» ПАТ «Укртранснафта», яка була передана ОСОБА_20, що також підтверджує факт не перебування ОСОБА_5 в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1

Так, згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 104 КАСУ Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Саме у відповідності до наведеної правової норми позивач звернувся до Науково-Дослідного Інституту Приватного Права і Підприємництва імені ОСОБА_15 Бурчака Національної академії правових наук України про проведення науково – правової експертизи з дослідження норм законодавства і правових роз'яснень.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача що науково-правова експертиза не має жодного відношення до предмету спору з огляду на наступне.

Так, предметом позову є про визнання дій Управління Держпраці у Чернігівській області протиправними та скасування постанови № 25-14-007/0686/164 від 12.12.2016 р., якою на підставі ОСОБА_9 перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 25-14-007\0686, яким встановлено, що працівників ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу ( ч.ч. І, 3 ст. 24 КЗпП України) за що на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 304500,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме висновку науково-правової експертизи, питання експерту ставилися позивачем виходячи з висновків відповідача, що викладені в ОСОБА_9 перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 25-14-007\0686, з заперечень відповідача, які стверджували, що укладені ФОП ОСОБА_1 з фізичними особами 01.06.2016 р. ОСОБА_5, 01.08.2016 р. ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8 , ОСОБА_9, 01.11.2016 р. ОСОБА_10 та ОСОБА_19 є трудовими договорами з назвою цивільно-правовий договір, а тому є недійсними, оскільки мають ознаки трудового договору, оскільки зміст переважає над формою та висновків, що викладені в постанові Вищого адміністративного суду України від 06.12.2017 по даній справі.

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що належними е докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Тому суд дійшов висновку, що висновки, які надані експертами по вказаним вище питанням науково-правової експертизи, надають відповідь на обставини, які підтверджують заявлені вимоги позивача, а саме визнання дій Управління Держпраці у Чернігівській області протиправними та скасування постанови № 25-14-007/0686/164 від 12.12.2016 як незаконної, що прийнята в порушення вимог чинного законодавства України і може розглядатись судом у відповідності до ст. 90 КАС України.

З аналізу наведеного вбачається, що уповноваженою особою протиправно прийнята оскаржувана постанова, а також, вона винесена не обґрунтовано, тобто без врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), на підставі помилкових висновків, викладених в ОСОБА_9 перевірки, а отже підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Управління Держпраці в Чернігівській області в особі першого заступника начальника Управління Держпраці в Чернігівській області щодо накладення на позивача штрафу у розмірі 304500,00 грн. згідно постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.12.2016 № 25-14-007/0686/164 та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці в Чернігівській області від 12.12.2016 № 25-14-007/0686/164 є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Так, згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Держпраці в Чернігівській області в особі першого заступника начальника Управління Держпраці в Чернігівській області щодо накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 304500,00 грн. згідно постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.12.2016 № 25-14-007/0686/164.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці в Чернігівській області від 12.12.2016 № 25-14-007/0686/164.

Стягнути з Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул. Воровського, 5а, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код НОМЕР_1) 551,20 грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков