Рішення № 72390777, 23.02.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23248/17

Провадження № 2-а/522/68/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду 11.12.2017 року надійшов позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Одеській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо відмови йому, ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з дня призначення пенсії (02.09.2017 року) без обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов'язати ГУПФУ в Одеській області провести з 02.09.2017 року перерахунок призначеної, ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при її призначенні видів грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди в загальному розмірі 85402,91 гривень, індексації грошового забезпечення в загальному розмірі 3850,20 гривень, грошової допомоги на оздоровлення в загальному розмірі 14392,50 гривень, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 3456,63 гривень, грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 7217,00 гривень та грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 97429,50 гривень, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з дня призначення пенсії (02.09.2017 року) і по день фактичного проведення перерахунку, та виплатою перерахованої пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з 02.09.2017 року перебуває на пенсійному обліку в ГУПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 23.11.2017 року до ГУ ПФУ в Одеській області позивачем додатково до раніше доданих документів для призначення пенсії було подано довідку Одеського обласного військового комісаріату від 22.11.2017 року № 615 та довідку військової частини А2393 від 13.11.2017 року № 61/2207 про виплачене йому грошове забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням, та заяву про проведення перерахунку призначеної пенсії у зв'язку з поданням додаткових документів з урахуванням усіх додаткових видів грошового забезпечення, що були виплачені за останні 24 календарні місяці перед звільненням, в тому числі щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань,індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з дня призначення пенсії (02.09.2017 року), та про виплату перерахованої пенсії без обмеження суми пенсії максимальним розміром. ГУ ПФУ в Одеській області відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії. У зв'язку з чим позивач вважає, що діями відповідача порушуються його права, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Ухвалою суду від 12.12.2017 року у справі було відкрито скорочене провадження. Відповідачу у встановленому законом порядку було направлено позовну заяву та надано строк для подачі письмових заперечень проти позову.

До суду були надані письмові заперечення відповідача на позовну заяву ОСОБА_1, згідно яких позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні.

23.01.2018 року від позивача до суду надійшла письмова відповідь на відзив (заперечення) відповідача.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017р.

Згідно п. 10 ч.1 Перехідних Положень (розділ VІІ) КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст.12 КАСУ( в ред.. що діє з 15.12.2017р.):

1. Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

2. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

3. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

5. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

6. Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ст.257 ч.1 КАС України передбачено також, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Крім того ч.1.ст.263 КАС України (ред. з 15.12.2017р.) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо:

2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

Враховуючи перехідні положення КАС України (в редакції від 03.10.2017 року), зважаючи на те, що вказана категорія справи відноситься до справ незначної складності, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, позивач з 02.09.2017 року перебуває на пенсійному обліку в ГУПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно повідомлення про призначення пенсії, при обчисленні пенсії ОСОБА_1 було враховано грошове забезпечення:

- посадовий оклад - 1085, 00 грн.;

- оклад за військове звання - 130 грн.;

- процентна надбавка за вислугу років 35% - 486,0 грн.;

- середньомісячна сума додаткових видів ГЗ за 24 місяці, у т.ч. робота з таємними виробами, док. 10%, надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія 420%.

Всього, в т.ч. сума грошового забезпечення при обчислення пенсії, - 6653.60 грн.

Основний розмір пенсії - 70% грошового забезпечення у розмірі - 4657.52,94 грн.

Підсумок пенсії позивача (з надбавками) становить - 4657.52 грн.

Відповідно до копії довідки про виплату грошового забезпечення, виданої Одеським обласним військовим комісаріатом від 22.11.2017 року № 615 та довідки, виданої військовою частиною А2393 від 13.11.2017 року №61/2207, за періоди з 01.09.2015 року по 30.03.2017 року та з 01.04.2015 року по 30.09.2017 року відповідно, позивачу здійснено нарахування грошового забезпечення, у тому числі:

- основні види грошового забезпечення: оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавка за вислугу років;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії: - надбавка за виконання особливо важливих завдань; надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці; премія; щомісячна додаткова грошова винагорода;

- інші види грошового забезпечення: індексація, матеріальна допомога на оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація відпустки.

23 листопада 2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням додаткових документів - довідки Одеського обласного військового комісаріату від 22.11.2017 року та довідки військової частини А2393 від 13.11.2017 року, та врахування до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення, грошового забезпечення за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Однак, листом відповідача №2031/Щ-11 від 06.12.2017 року, позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії в зв'язку з тим, що визначення розміру грошового забезпечення покладається на обласні військові комісаріати.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію (стаття 1, частина перша статті 2 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п'ята статті 17 Основного Закону України).

Згідно з положеннями ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, помісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені статтею 38 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329; далі - Інструкція). Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Вказаними нормативно-правовими актами також встановлено умови і порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої встановлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, зазначені види допомог є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", зі змінами, внесеними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161, встановлено для військовослужбовців Збройних Сил України щомісячний додатковий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову нагороду, постійний характер якої юридично закріплено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889».

Відповідно до зазначених нормативних актів, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 постанови КМ України № 889, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Наведені ознаки цієї виплати відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Відповідно до пунктів 1, 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового забезпечення. У рік звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки встановлено підпунктами 4.9.5 та 4.9.10 пункту 4.9 Інструкції.

Отже грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки належить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація грошового забезпечення, грошова компенсація за невикористану відпустку та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з боку відповідача допущена протиправна бездіяльність щодо невключення до складу грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія позивача, щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення, компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Аналогічний правовий висновок стосовно застосування правових норм у даних спірних правовідносинах міститься в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року в адміністративній справі № 2а-5232/11/2670.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій, призначених особам, які мають право на пенсію за цим Законом, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Також згідно ч. 2 ст. 63 цього Закону, якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів.

Таким чином, оскільки із заявою про перерахунок пенсії, до якої було додано відповідні довідки, позивач вперше звернувся до відповідача 23.11.2017 року, суд приходить до висновку, що його пенсія підлягає перерахунку з виплатою різниці в пенсії за минулий час, але не раніше дня призначення пенсії, тобто з 02.09.2017 року.

Згідно ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідач у справі не надав суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Позивачем були подані додаткові документи, які є підставою для перерахунку пенсії, однак відповідач вчинив дії щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, що є підставою для визнання таких дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача вчинити дії з перерахунку пенсії позивача.

Стосовно вимоги позивача про виплату сум перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром, суд виходить з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, згідно яких, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.12.2016 року втратили чинність.

Пунктом 1 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 1-1 Закону №2262-XII визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (№2262-XII) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 20.12.2016 року та по теперішній час змін до Закону №2262-XII, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо встановлення обмеження розміру пенсії по інвалідності для осіб, звільнених з військової служби, не вносилося, стаття 1-1 Закону №2262-XII є чинною.

Таким чином, відсутні правові підстави для здійснення обмеження розміру пенсії позивача граничним розміром.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) щодо відмови ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану відпустку та грошової допомоги при звільненні, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з дня призначення пенсії (02.09.2017р.) без обмеження пенсії максимальним розміром.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) провести з 02.09.2017 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково до врахованих при її призначенні видів грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди в загальному розмірі 85402,91 гривень, індексації грошового забезпечення в загальному розмірі 3850,20 гривень, грошової допомоги на оздоровлення в загальному розмірі 14392,50 гривень, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 3456,63 гривень, грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 7217,00 гривень та грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 97429,50 гривень, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з 02.09.2017р. і по день фактичного проведення перерахунку, та виплатою перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Домусчі Л.В.