Постанова № 72390360, 21.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/15/17 Головуючий у І інстанції Коваленко К. В.Провадження № 22-ц/780/832/18 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 46 21.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Верланова С.М.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року про призначення експертизи у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про поновлення права землевласника та усунення перешкод у користуванні належною на праві приватної власності земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення, державного акту на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

встановила:

в провадженні Баришівського районного суду Київської області перебуває вищезазначена справа.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_5 заявив клопотання від імені позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи, мотивуючи його тим, що в матеріалах справи маються дві технічні документації виготовленні різними землевпорядними організаціями, які суперечать одна одній, між сторонами є спір щодо відповідності технічної документації нормативним документам та порушення меж суміжних земельних ділянок.

Просив суд, призначити по справі судову земельно - технічну експертизу.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року, призначено по справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що фахівець ОСОБА_6, є фахівцем з інженерно-технічної експертизи, не працює в державній установі й не є експертом із землеустрою.

Ліцензії на проведення робіт з Експертизи з питань землеустрою в експерта ОСОБА_6 не має, а потреби в проведенні, будь-якого типу інженерно-технічної експертизи немає, в тому числі й земельно-технічної, оскільки в матеріалах справи містяться копії документів які надала земельна організація ТзОВ «Геопростір плюс», яка визначила площі накладок між земельними ділянками, відстані накладок, визначила накладки земельних ділянок на споруди ОСОБА_2, а саме туалету та хліва (сараю), надала кадастровий план земельної ділянки з визначеною конфігурацією, площею та інші документи.

Просив, скасувати ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 19.12.2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що по справі необхідно встановити істину, яку не можливо здобути без висновку спеціаліста в галузі з питань землеустрою.

Представнику відповідачів надавалась можливість поставити перед експертом власні запитання чи обрати іншого експерта, однак жодних пропозицій зі сторони представника не надійшло.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Земельно-технічна експертиза (10.7 - «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками») є одним з важливих видів інженерно-технічних судових експертиз.

Основними завданнями земельно-технічної експертизи є: - визначення відповідності розробленої технічної документації на земельні ділянки та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; - визначення відповідності зміни цільового призначення земельних ділянок та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; - визначення фактичного землекористування земельними ділянками; - визначення відповідності фактичного землекористування, а також порушень меж та накладання земельних ділянок відповідно до право встановлювальних документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів; - визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок право встановлювальним документам та технічній документації із землеустрою та землекористування.

Пленум Верховного Суду України у роз'ясненнях, викладених у п.25 постанови від 16.04.2004 року №7 (із змінами) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» звертає увагу судів на те, що суд сприяє сторонам у виконанні їх обов'язку подати свої докази. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Колегією суддів встановлено, що між сторонами є спір з питання землекористування, правильності виготовлення технічної документації та розташування меж земельних ділянок.

Відповідно до відомостей Міністерства юстиції України, експерт ОСОБА_6 має відповідну кваліфікацію та дозвіл на проведення земельно-технічної експертизи, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про задоволення заявленого клопотання.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції буде складено 26 лютого 2018 року.

Головуючий

Судді