Постанова № 72390263, 23.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2399/17 Головуючий у І інстанції Баличева М. Б.Провадження № 22-ц/780/1161/18 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 23 23.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів: Верланова С.М., Приходька К.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року у справі за позовом Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що ВМКП «Водоканал» надає послуги з водопостачання та водовідведення споживачу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору укладеного між позивачем та власником квартири ОСОБА_2

Послуги водопостачання та водовідведення позивачем надаються відповідної якості, цілодобово та безперебійно, за винятком ліквідації аварій у місті. Від відповідача скарги та будь-які претензії з цього приводу до ВМКП «Водоканал» не надходили, так як і заяв про відмову від отримання послуг водопостачання та водовідведення, ОСОБА_2 продовжує користуватися послугами ВМКП «Водоканал», проте свої зобов'язання він або не виконує, або виконує з порушенням строків та умов передбачених законодавством, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Заборгованість ОСОБА_2 за отримані послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2012 по 01.06.2017 складає 1990 грн. 90 коп.

На підставі викладеного, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1990 грн. 91 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн., витрати по сплаті судового збору за подачу заяви про видачу судового наказу у розмірі 689 грн. та витрати по сплаті авансового внеску у розмірі 67 грн. 86 коп.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал» код ЄДРПОУ 03346615, місце знаходження: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 8-а, рахунок № 2600130093499 в Вишгородському ТВБВ філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, заборгованість у сумі 1990 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто) гривень 91 копійку.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал» код ЄДРПОУ 03346615, місце знаходження: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 8-а, рахунок № 2600130093499 в Вишгородському ТВБВ філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви у сумі 1600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок, а також витрати по сплаті авансового внеску у сумі 67 (шістдесят сім) гривень 86 копійок, а всього стягнути 1667 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) гривень 86 копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду та посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції всупереч нормам чинного законодавства було стягнуто судові витрати.

Так, скаржник зазначає, що у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» він, як споживач, звільнений від сплати судового збору. У випадку, якщо сторону звільнено від сплати судового збору, то такі витрати компенсуються за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (ст.. 88 ЦПК України в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення суду).

Окрім того, в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на Постанови Верховного Суду України в наступних справах: №6-152цс17 від 01.03.2017; №6-1065цс17 від 16.08.2017; №6-1467цс17 від 27.09.2017; №6-1544цс17 від 18.10.2017, які підтверджують, на його думку, доводи апеляційної скарги щодо того, що він звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього судових витрат.

На виконання вимог ст.. 360 ЦПК України, Вишгородським МКП «Водоканал» було подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 з доказами, що підтверджують надсилання копії відзиву скаржнику.

На заперечення змісту апеляційної скарги ВМКП «Водоканал» зазначає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не було порушень прав споживача ОСОБА_2, а навпаки ОСОБА_2 систематично порушував умови договору щодо оплати послуг з водовідведення та водопостачання.

Окрім того, зазначає, що не можуть бути застосовані й постанови Верховного Суду України, на які посилається ОСОБА_2, так як зі змісту вказаних постанов вбачається, що від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп та постраждалі 1-ї категорії від Чорнобильської катастрофи. Тобто, ОСОБА_2 прирівнює себе до таких осіб та не надає доказів, що підтверджують такий його статус.

На підставі викладеного у відзиві Вишгородське МКП «Водоканал» просило апеляційний суд залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи таке

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, щ о відповідно до ст.. 88 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення суду) стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Посилання ОСОБА_2 на те, що на нього поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» та що він звільнений від сплати судового збору на підставі ст.. 22 цього Закону вочевидь не відповідає дійсним обставинам справи.

Так, відповідно до ст.. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Отже, споживачі можуть бути звільнені від сплати судового збору виключно за позовами, що безпосередньо пов'язані з порушеннями їхніх прав, як споживачів послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не є позивачем і його права, як споживача послуг з водопостачання та водовідведення не порушуються. Натомість ним, як споживачем послуг не виконуються належним чином зобов'язання по сплаті за надані йому Вишгородським МКП «Водоканал» послуг водопостачання та водовідведення.

Окрім того, апеляційним судом не приймаються до уваги висновки Верховного Суду України, що викладені в постановах №6-152цс17 від 01.03.2017; №6-1065цс17 від 16.08.2017; №6-1467цс17 від 27.09.2017; №6-1544цс17 від 18.10.2017, оскільки вони стосуються інвалідів І та ІІ груп, які відповідно до вимог чинного законодавства взагалі звільненні від сплати судового збору незалежно від виду позову та предмету оскарження та позивачів - громадян, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ст.. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат - без змін, в іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалося.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року в частині стягнення судових витрат залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий

Судді: