Ухвала суду № 72388598, 09.02.2018, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/2491/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2018 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої – судді Міланіч А.М.

при секретарі – Хоменко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи - Головне Управління Національної поліції України в Київській області, Прокуратура Київської області, Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування, та прокуратури,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 травня 2012 року слідчим відділом з розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області щодо нього (заявника) була порушена кримінальна справа № 27-1904 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України і цього ж дня його було затримано в порядку ст.115 КПК України 1960 року. 11 травня 2012 року постановою судді Бородянського районного суду Київської області, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 травня 2012 року, було відмовлено в обранні відносно нього запобіжного заходу у виді взяття під варту.

18 травня 2012 року та 29 серпня 2012 року йому (заявнику) було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

1 квітня 2013 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення по даній справі було внесено до ЄРДР за № 12013100010000092 і 18 квітня 2013 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

6 червня 2013 року ухвалою Бородянського районного суду Київської області, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 серпня 2013 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні повернуто прокурору Київської області для усунення виявлених недоліків.

7 листопада 2014 року вироком Бородянського районного суду Київської області його (заявника) було визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, і виправдано в зв’язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

12 лютого 2015 року ухвалою апеляційного суду Київської області вирок Бородянського районного суду Київської області від 7 листопада 2014 року скасовано, а кримінальне провадження повернуто на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання до того ж суду.

8 квітня 2015 року ухвалою Бородянського районного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні повернуто прокурору Київської області для усунення виявлених недоліків.

10 серпня 2016 року вироком Бородянського районного суду Київської області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року, його (заявника) визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, і виправдано в зв’язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

19 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказані судові рішення залишені без змін.

Таким чином, судовими рішеннями фактично встановлено ту обставину, що його затримання та притягнення до кримінальної відповідальності, а в подальшому і повідомлення його про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, було незаконним

За час перебування під слідством і судом, яке тривало 5 років і 5 місяців, він (заявник) зазнав значної моральної шкоди, оскільки з моменту порушення кримінальної справи 10 травня 2012 року до моменту остаточного завершення її розгляду судом касаційної інстанції 19 жовтня 2017 року він постійно знаходився у стресовому стані, що потягнуло порушення його нормальних життєвих зв’язків, а також звичного укладу та способу життя, він змушений був приймати участь в слідчих діях, звертатися з клопотаннями до органу слідства та зі скаргами до органів прокуратури, відвідувати судові засідання та доводити свою невинуватість, перспектива його засудження та реального позбавлення волі суттєво підривали його душевний спокій та рівновагу, він не був впевнений у завтрашньому дні, не міг планувати своє життя і дані обставини істотно та негативно впливали на його психологічний стан. При цьому, під час розгляду справи судом він втрачав свій час та власні кошти на проїзд, щоразу долаючи відстань близько 100 км в обидві сторони. Всього за цей період він взяв участь у 46 судових засіданнях в судах усіх інстанцій і після кожного засідання почувався морально виснаженим, психологічно і фізично втомленим. Лише після проголошення 19 жовтня 2017 року остаточного рішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ він почав відчувати себе справді вільною людиною. Внаслідок застосування запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд він не міг вільно пересуватися, а також був обмежений в розпорядженні належним йому майном, на яке було накладено арешт. Також він частково втратив соціальні та сімейні зв’язки, так як через перебування під слідством і судом не мав можливості повноцінно присвятити час своїм рідним, зокрема, матері, яка потребувала постійного стороннього догляду та померла у грудні 2016 року. Окрім боротьби з обвинуваченням він змушений був терпіти словесні нападки та образи з боку родичів загиблих в ДТП та виправдовуватись перед їхніми батьками, які називали його вбивцею. На фоні постійних переживань за ці п’ять років його самопочуття погіршилося, у нього з’явились періодичні головні болі, біль у серці, судинах, спині, порушився його сон та апетит, він став роздратованим, що негативно вплинуло на спілкування з оточуючими його людьми.

Тому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, на його (заявника) користь на відшкодування завданої йому моральної шкоди 300 000 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 підтримав та викладене підтвердив.

Головне Управління Національної поліції України в Київській області та Державна казначейська служба України своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Представник прокуратури Київської області ОСОБА_3 в судовому засіданні заяву вважала такою, що не підлягає до задоволення, посилаючись на відсутність доказів понесення ОСОБА_1 моральної шкоди.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника прокуратури Київської області, дослідивши письмові докази по справі, оглянувши матеріали кримінальної справи № 360/1011/13-к, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 10 травня 2012 року слідчим відділом розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області щодо ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа № 27-1904 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України в зв’язку з тим, що 9 травня 2012 року, близько 23 години, на автодорозі «Київ-Ковель» в Бородянському районі Київської області, поблизу АЗС «Асоціація «Україна», водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «MAN TGA 26.430 6Х2-2», транзитний реєстраційний номер HD 039697, рухаючись в напрямку м.Києва, проявив злочинну недбалість до дорожньої обстановки, допустивши неуважність та безтурботність, чим поставив під загрозу життя та здоров’я громадян. В порушення вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримуючись безпечної дистанції в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою частиною автомобіля марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок зіткнення автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 загорівся та його водій ОСОБА_4 і пасажирка ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події, що підтверджується матеріалами справи (а.с.10) та матеріалами оглянутої в судовому засіданні кримінальної справи № 360/1011/13-к.

10 травня 2012 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.115 КПК України 1960 року та 11 травня 2012 року постановою судді Бородянського районного суду Київської області, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 травня 2012 року, відмовлено в обранні відносно нього запобіжного заходу у виді взяття під варту (а.с.8-9,80).

18 травня 2012 року та 29 серпня 2012 року ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України (а.с.11-14,96-102).

1 квітня 2013 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення по даній справі було внесено до ЄРДР за № 12013100010000092 і 19 квітня 2013 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України (а.с.15, 96-102).

6 червня 2013 року ухвалою Бородянського районного суду Київської області, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 серпня 2013 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013100010000092 повернуто прокурору Київської області для усунення виявлених недоліків (а.с.53-54).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 23 жовтня 2013 року було накладено арешт на майно ОСОБА_1 (а.с.175 т.1 кримінальної справи № 360/1011/13-к).

Вироком Бородянського районного суду Київської області від 7 листопада 2014 року ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, і виправдано в зв’язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення (а.с.194-201 т.2 оглянутої в судовому засіданні кримінальної справи № 360/1011/13-к).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2015 року вирок Бородянського районного суду Київської області від 7 листопада 2014 року скасовано, а кримінальне провадження повернуто на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання до того ж суду (а.с.55-60 т.4 кримінальної справи № 360/1011/13-к).

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 8 квітня 2015 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013100010000092 було повернуто прокурору Київської області для усунення виявлених недоліків (а.с.91-93 т.4 кримінальної справи № 360/1011/13-к).

Вироком Бородянського районного суду Київської області від 10 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року, його (заявника) визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, і виправдано в зв’язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд, скасовано (а.с.41-49,134-146 т.6 кримінальної справи № 360/1011/13-к).

19 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказані судові рішення залишені без змін (а.с.103-105, а.с.193-195 т.6 кримінальної справи № 360/1011/13-к).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до пункту п’ятого статті 3 Закону № 266/94-ВР відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Частинами першою та другою статті 12 Закону № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду – до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР (ч.1 ст.13 Закону).

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством (ч.2 ст.13 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР).

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, у разі винесення виправдувального вироку, для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР ухвалу. Пункт 12 Положення містить вимоги щодо змісту такої ухвали.

Відповідні правові позиції з даних питань висловлені Верховним Судом України в постанові від 2 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15 та в постанові від 24 квітня 2017 року у справі № 6-2885цс16

Як встановлено судом, кримінальна справа щодо ОСОБА_1 була порушена 10 травня 2012 року, а виправдувальний вирок Бородянського районного суду від 10 серпня 2016 року набрав чинності з винесенням апеляційним судом Київської області 19 жовтня 2016 року ухвали про залишення його без змін.

Таким чином ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 10 травня 2012 року по 19 жовтня 2016 року, тобто повних 53 місяці.

При цьому суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що під слідством та судом він перебував до прийняття 19 жовтня 2017 року рішення Вищим спеціалізованим судом України, оскільки виправдувальний вирок набрав чинності 19 жовтня 2016 року і з цього часу відносно нього були скасовані всі обмеження.

Так як ОСОБА_1 судом було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався, та виправдано, то суд погоджується з доводами заявника, що діями органів досудового слідства та прокуратури щодо незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, затримання, застосування запобіжного заходу та накладення арешту на майно йому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок таких неправомірних дій, порушенні звичного способу життя, він змушений був докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав та організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із характеру правопорушення, тобто, незаконного притягнення заявника до кримінальної відповідальності, глибини душевних страждань, їх значної тривалості, та визнає за необхідне, задовольняючи в цій частині вимоги заявника, стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої йому моральної шкоди 197 319 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої з 1 січня 2018 року, 3723 грн. х 53 місяці перебування під слідством та судом.

Так як підстав для відшкодування шкоди в більшому розмірі суд не вбачає, то в іншій частині вимог необхідно відмовити.

Керуючись 56 Конституції України, ст.16,23,1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР, ст. 10-13,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи - Головне Управління Національної поліції України в Київській області, Прокуратура Київської області, Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування, та прокуратури задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2 по пров.Польовому, 8, кв.15, на відшкодування завданої йому моральної шкоди 197 319 (сто дев’яносто сім тисяч триста дев’ятнадцять) гривень.

В іншій частині в позові відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суду Київської області.

Повну ухвалу суду складено 22 лютого 2018 року.

Головуючий-суддяОСОБА_6