Рішення № 72388158, 22.02.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7243/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

позивача ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної службипро скасування постанови,

встановив :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову у справі про порушення митних правил №2815/20900/17 від 09.10.2017р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України та закрити провадження у справі.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного Кодексу України та накладено штраф в розмірі 8500,00 гривень. Вказану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, він 12.07.2014 року не здійснював переміщення через митний кордон України транспортного засобу марки «OPEL VECTRA», р.н.ОР4596С, а перетинав кордон в якості пасажира вказаного транспортного засобу. На думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення його до відповідальності, не враховано всіх обставин справи.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з мотивів, викладених у ньому. Просять позов задоволити. При цьому, позивач, будучи допитаний в якості свідка, дав покази аналогічні обставинам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

З постанови в справі про порушення митних правил №2815/20900/17 від 09.10.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 24.06.2017 року прямував з РП в Україну через м/п «Грушів» Львівської митниці ДФС автомобілем марки «Toyota Avensis», н.з.ОР7734F. В ході митного контролю було виявлено, що, згідно інформаї ЄАІС ДФС України, 12.07.2014 року ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб «OPEL VECTRA», р.н.ОР4596С в режимі «транзит», який не вивіз у встановлені строки.

Статтею 489 Митного Кодексу України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Частиною 3 ст.470 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видачу їх без дозволу органу доходів і зборів, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів, поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, висновком експерта, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи письмових пояснень Matuszewski Marek від 14.11.2017 року /а.с.43/, посвідчених приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, останній вказав, що станом на 12.07.2014 року він був власником автомобіля марки «OPEL VECTRA», р.н.ОР4596С. 12.07.2014 року він вищевказаним автомобілем поїхав в Україну. У цьому автомобілі їхав також як пасажир, громадянин України ОСОБА_1. Він ніколи не давав довіреності ОСОБА_1 на керування вказаним автомобілем.

Крім того, як вбачається із інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Держаної прикордонної служби України листом від 22.01.2018р. /а.с.85/, саме Matuszewski Marek, ІНФОРМАЦІЯ_1, 12.07.2914 року здійснив в’їзд на митну територію України через м/п «Грушів» автомобілем марки «OPEL VECTRA», р.н.ОР4596С.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що саме ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «OPEL VECTRA», р.н.ОР4596С, оскільки такі спростовуються вищенаведеними доказами.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Жодних належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.3 ст.470 МК України та спростували покази останнього, в якості свідка, представником відповідача не надано та не спростовано того факту, що ОСОБА_1 перетинав державний кордон України в якості пасажира вищезгаданого автомобіля.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення за ч.3 ст.470 МК України в діях ОСОБА_1, а тому оскаржувану постанову слід скасувати.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задоволити.

Скасувати постанову Львівської митниці Державної фіскальної служби України в справі №2815/20900/17 від 09.10.2017р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України.

Провадження у справі №2815/20900/17 від 09.10.2017р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий

суддя: Стрельбицький В.В.