Постанова № 72388041, 22.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 354/397/17

Провадження № 22-ц/779/219/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Іванов А. П.

ОСОБА_1 Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Мелінишин Г.П.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору та застосування наслідків недійсності правочину, за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Івановим А.П. 05 грудня 2017 року в м. Яремче Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

В липні 2017 року позивачем ПАТ «Дельта Банк» подана суду позовна заява про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору та застосування наслідків недійсності правочину, в якій позивач зазначає, що 27.10.2005 року та 27.01.2006р. між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_2 укладені два кредитні договори № 434-Ф та № 506-Ф, виконання зобов»язань за якими забезпечено іпотекою на підставі укладеного між тими ж сторонами іпотечного договору від 27.02.2007 року № 506-Ф/434-Ф/ІП-2, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 975. Предметом іпотеки була земельна ділянка площею 0,1500 га, розташована в с.Поляниця уч.Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, яка належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серія ЯГ № 307289, виданого 03.07.2006р.

Правонаступником ЗАТ «Тас-Інвестбанк» став ЗАТ «Сведбанк Інвест», наступними правонаступниками - ПАТ «Сведбанк Інвест», ВАТ «Сведбанк», ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Омега Банк».

На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 18.06.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1358, ПАТ «Дельта Банк» набув, а ПАТ «Омега Банк» відступив право вимоги за цими зобов’язаннями.

02 липня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладений договір про розірвання іпотечного договору від 27.02.2007р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №867.

Позивач зазначає, що цей правочин вчинено банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, тому він є нікчемним.

Просить визнати недійсним договір про розірвання іпотечного договору, визнати ПАТ «Дельта Банк» попереднім іпотекодержателем з 27.02.2007 року за Іпотечним договором № 506-Ф/434-Ф/ІП-2 від 27.02.2007 року та скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки та про припинення обтяження.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 05 грудня 2017 року відкрито провадження в даній справі та призначено попереднє судове засідання (а.с.92).

Не погодившись з даною ухвалою, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме не було дотримано правил підсудності. Зазначила, що предметом даного позову є не визнання правочину з нерухомістю недійсним, а визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору, який не є правочином з нерухомістю. Отже, такий позов має розглядатися судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача – фізичної особи, відповідно до частини 1 ст.109 ЦПК України (ч.1 ст.27 ЦПК України у новій редакції). На думку апелянта, суд мав постановити ухвалу пр. повернення позовної заяви позивачу для подання до належного суду. Відповідно до тексту позовної заяви, відповідач зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Просить ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі скасувати та постановити ухвалу про повернення позовної заяви позивачу для подання до належного суду, до суду за місцем проживання відповідача, а саме до Дарницького районного суду м.Києва (а.с.110-112).

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Івано-Франківської області та утворено Івано-Франківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Івано-Франківську область, з місцезнаходженням у місті Івано-Франківську.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі на підставі чинного на час розгляду Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 1618- IV зі змінами та доповненнями виходив з положень ст. 114 ЦПК України, визначивши, що позов підсудний Яремчанському міському суду Івано-Франківської області.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам процесуального права в редакції Закону, чинного на час розгляду справи.

За загальним правилом ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Разом з тим, частиною 1 ст. 114 ЦПК України встановлено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30. 03. 2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» правила статті 114 ЦПК про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна ( звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

У п. п.41, 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (далі - Постанова) зазначено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України ). За положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До виключної підсудності належать зокрема позови про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна тощо.

Отже, за наявності в позові вимог, що виникли з приводу нерухомого майна, визначальним для визначення підсудності справи на час розгляду цього питання були положення ч. 1 ст. 114 (виключна підсудність) ЦПК України , за якими позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

При цьому виключна підсудність є особливим видом підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред'явленні позову норм інших видів територіальної підсудності - загальної (ст.27 ЦПК України), альтернативної (ст.28 ЦПК України) .

Судом встановлено, що предметом позову є визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: двох земельних ділянок, розташованих в с.Поляниця, уч.Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.

Таким чином, спір виник з приводу нерухомого майна, що знаходиться в межах адміністративно – територіальної юрисдикції Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції вимог ч.1 ст. 109 ЦПК України про підсудність позову за місцем проживання чи місцезнаходження відповідача є безпідставними, оскільки до вказаного позову застосовуються не загальні правила підсудності, а правила виключної підсудності.

Тому доводи апеляційної скарги є безпідставними, тому скарга підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі від 05 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2018 року.

ОСОБА_1 Максюта

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_5