Постанова № 72387712, 22.02.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5357/17

Провадження № 2-а/346/34/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Потятинника Ю.Р.

з участю секретаря - Васильчук Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку йому пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3 591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» з врахуванням при перерахунку пенсії усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з 3 серпня 2016 року та виплатити суму недоотриманої пенсії з цього часу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він, ОСОБА_1, підполковник запасу, проходив військову службу у Збройних Силах. Звільнений 31.12.2010 року в запас з посади командира військової частини. В даний час є військовим пенсіонером і з 01.01.2011 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закону № 2262-XII). На пенсійному обліку знаходиться у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУ ПФУ).

14.06.2017 року, ознайомившись з листом ГУ ПФУ від 12.06.2017 року №459/К-15, виявив, що пенсія йому нарахована в заниженому розмірі, оскільки при розрахунку розміру пенсії в грошовому забезпеченні враховані додаткові види грошового забезпечення не за останньою штатною посадою перед звільненням, а врахована середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням.

03.08.2017 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з врахуванням розміру усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до частини третьої статті 43 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції Закону від 4 квітня 2006 року № 3591-ІV).

Листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 09.08.2017 року №619/К-15 в перерахунку пенсії позивачу відмовлено з посиланням на статтю 43 Закону № 2262-XII та пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 .

Вважає такі дії ПФУ протиправними, такими що порушують його права та охоронювані законом інтереси.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В судове засідання в якому прийнято рішення не з»явився, подав до суду письмову заяву, в якій заявлені вимоги підтримує, просить позов задоволити, а справу розглянути у його відсутності. Подав відповідь на відзив.

06.12.2017 року до суду надійшло заперечення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, де вказують, що пенсія позивачу призначена згідно чинного законодавства і підстав для її перегляду за нормами ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції, що діяла до 01.01.2006 року немає, оскільки пенсія за вислугу років позивачу призначена з 01.01.2011 року за нормами вказаної статті Закону, в редакції, чинній на час призначення пенсії.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подані заперечення. В судове засідання в якому прийнято рішення не з»явився. Тому, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, заперечення, відповідь на відзив та інші фактичні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років починаючи з 01.01.2011 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст.43 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року №3591-IV) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№ 107 ) пунктом 29 розділу II внесено зміни до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року №3591-IV ): в частині третій слова "за останньою штатною посадою перед звільненням" виключити та доповнити словами "та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року внесену зміну до частини 3 статті 43 зазначеного Закону визнано неконституційною.

Згідно з п.п. 5, 6, 7 вказаного Рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

За таких обставин, дія частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 28 грудня 2007 року втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 22 травня 2008 року, а тому на час звільнення позивача з військової служби була чинною поновлена норма частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 04 квітня 2006 року №3591-IV.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» з огляду на те, що норма постанови Кабінету Міністрів України суперечить положенням чинної на момент виникнення спірних правовідносин редакції статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону від 04 квітня 2006 року № 3591-ІV), що має вищу юридичну силу.

Крім того, відповідно до положень статті 1-1 Закону України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04 квітня 2006 року №3591-IV законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якими є постанови Уряду, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають положення статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону від 04 квітня 2006 року № 3591-ІV.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові Верховного Суду України від 24.02.2015р. №21-552-а14.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України 2004р. для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України 2004р. адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії 03 серпня 2017 року, а отже у зв'язку з обмеженням терміну виплати нормами спеціального закону виплата має бути здійснена за 12 місяців до дня звернення позивача до органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії, а саме з 03 серпня 2016 року.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у справі № 161/18933/14-а від 15 грудня 2015 року ( номер рішення в ЄДРСРУ 54688697).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсіївиходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» з врахуванням при перерахунку пенсії усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з 3 серпня 2016 року та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії з цього часу.

В силу ст. 371 ч.1 п.1 КАС України доустити негайне виконання рішення у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1 - 640 (шістсот сорок) гривень судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського Апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його складення, через Коломийський міськрайсуд.

Суддя Потятинник Ю. Р.