Постанова № 72387350, 15.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у.№ 333/2265/17 Головуючий у 1 інстанції Варнавська Л.О.

№ провадження 22ц/778/141/18 Суддя-доповідач Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м . Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі

Головуючого Воробйової І.А.

суддів Бєлки В.Ю.

Онищенка Е.А.

при секретарі Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2017 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності на частину житлового будинку,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Комунарський ВДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності на частину житлового будинку.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

06 червня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову.

В заяві зазначала, що в Комунарському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя знаходиться зведене провадження на підставі виконавчих листів за №333/3313/13ц виданого 19.12.2013 р., №333/1657/16, виданого 19.09.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з відповідача ОСОБА_5 суми боргу. 06.12.2016 року постановою державного виконавця в межах вказаного виконавчого провадження накладено арешт та описане 94/200 частини будинку АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_5

Також постановою держвиконавця призначено суб'єкта оціночної діяльності для оцінки 94/200 частин цього будинку.

Сам факт опису, арешту, призначення суб'єкта оціночної діяльності 94/200 частини житлового будинку АДРЕСА_1 свідчить про реальну можливість його продажу та є достатньо обґрунтованим доводом щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом про накладення арешту на 94/200 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та просила зупинити продаж 94/200 частин цього житлового будинку.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2017 року вжито заходи забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Комунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності на частину житлового будинку шляхом накладення арешту на 94/200 частини житлового будинку АДРЕСА_1, які згідно договору купівлі-продажу від 24.07.2006 року, посвідченого Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою, р. №4-1141, належать ОСОБА_5.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_7 в інтересах якої діє ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України ( в реакції 2004 року) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В силу ч. 3 ст. 152 ЦПК України ( в редакції 2004 року) види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи зі змісту ст.ст. 151-154 ЦПК України ( в редакції 2004 року)забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Згідно ч. 5 ст. 153 ЦПК України ( в редакції 2004 року) про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що оскаржена ухвала постановлена судом без урахування вказаних вище вимог.

Ці доводи спростовані під час апеляційного розгляду справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, який правомірно задовольнив заяву позивача про забезпечення позову, оскільки спосіб забезпечення позову обрано судом відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, співмірно із заявленими позовними вимогами.

Як зазначалося вище, позивач просила суд накласти арешт на 94/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 посилаючись на те, що існує вірогідність продажу вказаного нерухомого майна.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, дотримався норм процесуального права, з'ясувавши що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, підставно задовольнив заяву, наклавши арешт на спірне майно.

Решта доводів, що викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують висновків судді першої інстанції і не містять правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, оскаржувана ухвала відповідає нормам права, а тому підстав для її зміни або скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: