Ухвала суду № 72387335, 13.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 331/6649/17

провадження №22ц/778/518/18

головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.суддів:Крилової О.В. Бєлки В.Ю.секретарБєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, та апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ухвалене в м. Запоріжжі 20 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про скасування Наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_5, звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила суд скасувати наказ Начальника облуправління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 1781-к від 20 грудня 2016 року про звільнення її з посади головного економіста фінансово-економічного відділу Філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» з 20 грудня 2016 року у зв»язку з скороченням штату працівників п.1 ст. 40 КЗпП України , поновити її на посаді посади головного економіста фінансово-економічного відділу Філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.12.2016 року по день прийняття рішення судом.

Позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що відповідно до наказу Начальника облуправління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 1781-к від 20 грудня 2016 року її було звільнено з посади головного економіста фінансово-економічного відділу Філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» з 20 грудня 2016 року у зв»язку з скороченням штату працівників п.1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що її звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки банком було штучно утворено конкуренцію посад для наступного скорочення неугодного працівника, тобто, як таких змін в організації виробництва і праці не відбувалося та не ставилося на меті саме скорочення чисельності штату, крім того , відповідачем не були їй запропоновані усі наявні вакантні посади в межах філії та в межах банку як юридичної особи.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2017 року позов задоволено. Скасовано наказ Начальника облуправління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 1781-к від 20 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_5 з посади головного економіста фінансово-економічного відділу Філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» з 20 грудня 2016 року у зв»язку з скороченням штату працівників п.1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_5 на посаді посади головного економіста фінансово-економічного відділу Філії - Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 43 457 гривень 44 копійки. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір в сумі 1920 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду змінити.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині визначення розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 з 01.02.2008 року працювала на посаді головного економіста фінансово - економічного відділу Запорізького облуправління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (а.с.8-9)

Наказом начальника облуправління від 11 жовтня 2016 року № 1433-к скорочено штат працівників фінансово-економічного відділу філії на 1 один., а саме головний економіст у зв'язку з оптимізаціє штатної чисельності (а.с.29).

11.10.2016 року ОСОБА_5 було під розпис повідомлено про звільнення з посади з 12 грудня 2016 року та проінформовано про вакантні посади на підприємстві станом на 11.10.2016 року, а саме: завідувача сектора організації роздрібного кредитування, провідного економіста сектора організації роздрібного кредитування, завідувача сектора кредитної експертизи, головного економіста сектора супроводження операцій за платіжними картками (а.с.30).

Позивачка від переведення відмовилася, про що свідчить її підпис в попередженні (а.с.30).

Крім того, у зв'язку зі скороченням посади , ОСОБА_5 було запропоновано посади, які є вакантними станом на 20 грудня 2016 року, а саме : головного економіста відділу клієнтів роздрібного бізнесу ТВБВ № 10007/0223, економіста 1 категорії відділу клієнтів роздрібного бізнесу ТВБВ № 10007/0223, контролера касира ТВБВ № 10007/0268, контролера касира ТВБВ № 10007/0333 (а.с.31) , від яких позивачка відмовилася.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1. 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно зі штатним розписом Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» (а.с.125-135) кількість штатних одиниць станом на 11 жовтня 2016 року склала 1 173,45 працівників , з них наявні вакансії завідувача сектора організації роздрібного кредитування, провідного економіста сектора організації роздрібного кредитування, завідувача сектора кредитної експертизи, головного економіста сектора супроводження операцій за платіжними картками .

Відповідно до штатного розпису Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» від 20.12.2016 року (а.с. 136 -146 ), тобто після скорочення, кількість штатних одиниць склала 1 148,4 , з них наявні вакантні посади головного економіста відділу клієнтів роздрібного бізнесу, економіста 1 категорії відділу клієнтів роздрібного бізнесу, контролера касира ТВБВ № 10007/0268, контролера касира ТВБВ 10007 /0333 .

Разом з тим, в ході розгляду справи судом було витребувано за клопотанням позивача звіт по вакансіям Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» станом на 20 грудня 2016 року (а.с. 187-190), станом на час звільнення позивача ОСОБА_5 Згідно вказаного звіту в Запорізькому обласному управлінні АТ «Ощадбанк» було в наявності 113 вакантних посад.

Так, згідно штатного розпису Філії Запорізьке обласне управляння АТ «Ощадбанк» (а.с.136 ) від 20 грудня 2016 року у «Відділі організації роздрібного кредитування», а саме у секторі організації роздрібного кредитування кількість штатних посади «3», з них 1 «завідувач сектору», 2 «провідний економіст», і жодної вакансії не зазначено (а.с.136), а у Звіті по вакансіям станом на 20 грудня 2016 року (а.с. 187-190), у «Відділі організації роздрібного кредитування», а саме у секторі організації роздрібного кредитування, наявні вакансії «завідувач сектора» 1 посада, «провідний економіст» 1 посада (а.с. 187 ).

Згідно штатного розпису Філії Запорізьке обласне управляння АТ «Ощадбанк» від 20 грудня 2016 року у «Відділі організації роздрібного кредитування», а саме у секторі кредитної експертизи кількість штатних посади «2», з них 1 «завідувач сектору», 1 «головний економіст», і жодної вакансії не зазначено (а.с.136), а у Звіті по вакансіям станом на 20 грудня 2016 року (а.с. 187-190), у «Відділі організації роздрібного кредитування», а саме у кредитної експертизи, наявні вакансії «завідувач сектора» 1 посада, «головний економіст» 1 посада (а.с. 187).

Згідно штатного розпису Філії Запорізьке обласне управляння АТ «Ощадбанк» від 20 грудня 2016 року у «Відділі бек-офісу», а саме у секторі супроводження кредитних фінансових операцій кількість штатних посади «3», з них 1 «завідувач сектору», 2 «головний економіст», і жодної вакансії не зазначено (а.с.137), а у Звіті по вакансіям станом на 20 грудня 2016 року (а.с. 187-190), у «Відділі бек-офісу», а саме у секторі супроводження кредитних фінансових операцій, наявні вакансії «завідувач сектора» 1 посада, «головний економіст» 1 посада (а.с. 187).

Суд попередньої інстанції встановив, що вказаним звітом підтверджено й наявність інших вакантних посад, які відповідали спеціальності ОСОБА_5, утворилися на підприємстві, не були запропоновані позивачу, та наявність яких не визначена у штатному розписі відповідача станом на 20 грудня 2016 року.

Враховуючи вказане суд попередньої інстанції вважав, що в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем, як роботодавцем частини третьої статті 49-2 КЗпП України оскільки останній не виконав обов'язок, визначений законодавством, не запропонував ОСОБА_5 всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві в період з 11 жовтня 2016 року і які існували на день звільнення позивачки 20 грудня 2016 року, а тому оспорюваний наказ про звільнення слід скасувати, поновивши позивача на роботі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, який сторони не оскаржили.

Зі змісту ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом першої інстанції встановлено, що звільнення позивача з роботи було здійснено з порушенням трудового законодавства, і тому він має право на виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 21 грудня 2016 року.

Відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати " середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці, які передують події, з якою пов'язана виплата. Згідно довідки наданої відповідачем, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_5 склала 6180,96 гривень, а середньоденна - 208,93 гривень (а.с.206). Оскільки за період звільнення станом на час ухвалення рішення суду 20 жовтня 2017 року сплинуло 208 робочих днів, то середній заробіток за весь час вимушенного прогулу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_5 складає 208,93 гривень * 208 днів = 43 457, 44 гривень.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги представника ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо стягнення судом з AT «Ощадбанк» на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в тому числі й за період, що не був вимушеним прогулом (з 18.04.2017 р. до дня ухвалення судового рішення), коли позивачка працювала у Запорізькій міській раді та отримувала заробітну плату згідно з умовами трудового договору є такими які не оцінювались судом першої інстанції. Банк таких доказів суду не надавав, і не вказав колегії суддів на наявність виняткових випадків щодо неможливості надати такі докази суду попередньої інстанції.

Доводи скарги позивачки щодо невірного обрахунку середнього заробітку, та не зазначення дати поновлення на роботі зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 23 лютого 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: