Рішення № 72387195, 23.02.2018, Токмацький районний суд Запорізької області

328/427/18

23.02.2018

2-о/328/24/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Андрущенко О.Ю., за участю секретаря судового засідання Гончарук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Токмацький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про встановлення факту народження дитини,-

встановив:

ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Токмацький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Севастополь, Автономної Республіки Крим, відомості про матір дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Токмак Запорізької області, відомості про батька внести зі слів матері дитини - ОСОБА_4.

В обґрунтування заяви зазначила, що її донька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 яка знаходячись на окупованій території України та не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народила дитину - дівчинку ОСОБА_3 у міській лікарні № 5 - «Центр охорони здоров'я матері і дитини» - пологовий будинок № 2 м. Севастополь ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 04 годині 19 хвилин, з вагою 4030 грам та зростом 53 см..

Заявниця, як бабуся, 16.02.2018 року звернулася до Токмацького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з заявою щодо реєстрації народження дитини, яким було відмовлено в реєстрації народження дитини та видачі свідоцтва про народження з мотивів того, що відсутні документи, які відповідають чинному законодавству України.

Встановлення факту народження необхідно заявниці для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.Враховуючи викладене, просить встановити факт народження дитини.

В судове засідання заявниця не з'явилася, до суду надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, на заяві наполягала.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини не явки суду не повідомила.

Представник Токмацького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення заяви не заперечував.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що заява підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В судовому засіданні встановлено, що заявниця є рідною бабусею новонародженої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_5, серії НОМЕР_1 від 16 лютого 2018 року, актовий запис № 50 (повторно), яка з 20.08.1994 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_6, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 16.02.2018 року, який 22.11.2008 року було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 22.11.2005 року та свідоцтвом про народження дитини - ОСОБА_3 від 23.05.20178 року серії НОМЕР_3 актовий запис 541.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України, заявник є суб'єктом звернення до суду із зазначеною заявою.

ОСОБА_2 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_4, виданого Токмацьким РВ УМВС України в Запорізькій області 24 липня 1997 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилася ОСОБА_3 в м. Севастополь, Автономної Республіки Крим, відомості про матір дитини - ОСОБА_2, відомості про батька дитини - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 23 травня 2017 року, копією обмінної карти 01307 пологового відділення лікарні ГБУЗС № 5 ЦОЗМиР роддом № 2 від 13.05.2017 року, яка підтверджує факт народження дівчинки ІНФОРМАЦІЯ_3 року на 39 неділі вагітності та первинного патронажу новонародженої дитини від 15.05.2017 року, який підтверджує факт огляду дитини відповідними лікарями - педіатрами, наданими до заяви фото.

Заявниця звернулася до Токмацького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області для державної реєстрації народження дитини, у проведенні якої їй відмовлено у зв'язку з тим, що пред'явлений документ виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що підтверджується відмовою у проведенні державної реєстрації народження від 16.02.2018 № 62/17.30-06-98.

Встановлення факту народження дитини позасудовим шляхом неможливе, але є необхідним для реалізації батьківських прав відносно дитини та подальша реалізація дитиною своїх конституційних прав і обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитині має належати з його народження право на ім'я та громадянство.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ, дитина має бути зареєстрована одразу після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Обов'язок невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України покладений на батьків.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження (ч.3). Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження (абз.1 ч.4). За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (абз.5 ч.4).

В практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «ОСОБА_6 проти Республіки Молдови та Росії» (ОСОБА_6 v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «ОСОБА_6 проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (ОСОБА_6 v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).

У Рішенні Європейського Суду по справі «Кіпр проти Туреччини» від 10 травня 2001 року (у п.93 Суд нагадує, що в своєму Консультативному Висновку по Намібії Міжнародний Суд заявив наступне (1971 ICJ Reports, p. 56, § 125): «Загалом непризнання північно-африканської адміністрації цієї Території не повинно привести позбавлення народу Намібії вигод від міжнародної співпраці. Зокрема в той час як дії офіційного характеру, які здійснюються урядом Північної Африки від імені або по відношенні Намібії після спливу відомого мандата, являються незаконними та такими, що не мають сили, ця неспроможність не може бути розповсюджена на такі дії, як наприклад реєстрація народження, смерті, шлюбу, наслідки подібних дій можуть бути проігноровані в погіршення мешканців цієї Території».

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дитини на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Пунктом 7 ч.1 ст.315 ЦПК України передбачений розгляд судом справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно з абз.2 п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 народила дитину жіночої статі, що підтверджується обмінною картою 01307 пологового відділення лікарні ГБУЗС № 5 ЦОЗМиР роддом № 2 від 13.05.2017 року, свідоцтвом про народження.

Оскільки документи, що підтверджують факт народження дитини заявника, видані медичним закладом та органом реєстрації актів цивільного стану на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, ці документи є недійсними і не створюють правових наслідків.

З огляду на викладене, ту обставину, що для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди, з метою захисту прав і свобод громадян України, якими є батьки дитини та сама дитина, суд вважає що заявлені вимоги належить задовольнити, встановивши факт народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Севастополь, Автономної Республіки Крим.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст.2, 10, 19, 263-265, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Токмацький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про встановлення факту народження дитини - задовольнити.

Встановити факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Севастополь, Автономної Республіки Крим, відомості про матір дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Токмак Запорізької області, громадянка України відомості про батька внести зі слів матері дитини - ОСОБА_4.

Рішення підлягає негайному виконанню відповідно до ч. 4 ст. 317, п.8 ч. 1 ст.430 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.317 ЦПК України копію рішення невідкладно надіслати до Токмацького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя